Тема 11. Соціологія культури

291

людей і відбуваються у безлічі ситуацій; тому важливо “вхопити” ці процеси “тепер і саме тут”, у час їхнього розгортання. Тому наступним завданням феноменологічної соціології є відстеження переходу від світів конкретних людей до великого соціокультурного світу. Люди створюють його в процесі взаємодій та постійно змінюють, передають із покоління в покоління через соціалізацію.

Отже, феноменологічна соціологія є близькою до символічного інтерак- ціонізму, крім усього іншого, ще й тому, що вона також уникає абстрактних теоретичних побудов, звертаючись до безпосереднього повсякденного досвіду людини і суспільства. Саме ця обставина й зумовлює досить легке співіс- нування названих напрямів культурно-аналітичного підходу із ситуацією постмодерну та концепцією постмодернізму як її виявом.

«Постмодернізм про культурні практики» У загальній концепції постмо- дернізму можна виокремити низку положень, які стосуються безпосередньо сфери культури. До них належить, передусім, заклик вивчати сучасну куль- туру через аналіз впливу на мислення й поведінку людей так званих куль- турних практик. Т. Іґлтон, наприклад, називає такі види дискурсивних культурних практик сучасної людини, як кінофільми, телешоу, популярні літературні твори, наукові тексти й шедеври класичної літератури. Інші постмодерністи додають до цього переліку продукцію засобів масової кому- нікації, різноманітні субкультурні форми — тобто все те, що охоплюється поняттям масова культура, що є породженням постіндустріального техно- логічного суспільства. У цьому процесі досліджень відбувається критика традиційних уявлень про естетичні цінності; стверджується, що популярна сучасна пісенька здатна володіти більшою естетичною цінністю, ніж будь- яка п’єса безнадійно застарілого В. Шекспіра.

«Постмодерністська концепція повсякденності» По-друге, в постмодер- ністських уявленнях дедалі помітнішу роль відіграють повсякденні практики людини, що і спричинило створення відповідної концепції “повсякденності”. Це означає перенесення уваги дослідників з традиційних абстрактно- теоретичних проблем соціокультурного життя суспільства на проблематику повсякденного життя пересічної людини, на дослідження “культурного позасвідомого". До цієї сфери належать ті елементи матеріальної та духовної культури, сімейних і суспільних відносин, поведінкових і мис лите льних стереотипів, які не усвідомлюються побутовою свідомістю. Це ті звичаї, звички, конвенції, традиції, що існують поза свідомістю людини, але присутні в її духовному єстві в силу її зануреності у певний культурний світ. Вони і є невимовним контекстом цієї культури. Саме таким чином окреслює колективне позасвідоме і практику повсякденності М. де Серто; від його праць 80-х років починається своєрідний “бум” на дослідження в цій царині.

Модуль 2. Розділ 3. Сфери життєдіяльності соціальних суб’єктів

«П. Бурдьє та його аналіз повсякденності» Дещо несподівано виявити серед дослідників повсякденності відомого соціолога П. Бурдьє, який усла- вився працями з соціології політики. Однак різнобічність обдаровань цього вченого дозволила йому створити цікаві розробки проблеми повсякденності щодо різних соціальних верств Франції. У книжці “Відмінність” Бурдьє здійснює детальний аналіз звичок і смаків французьких робітників, селян, службовців, інтелігенції, великої буржуазії. Він звертається до престижності тих чи інших смакових, ігрових, видовищних та інших пристрастей цих верств, створюючи вражаючу картину обрію їхнього повсякденного буття, яка набагато краще від різних теорій дає змогу зрозуміти цих людей. Це стає можливим тому, що кожна соціальна група різниться своїм способом життя, манерами, мисленням і навіть харчуванням; вона залежить від влас- них культурних традицій навіть тоді, коли хоче їх уникнути, і часто-густо несвідомо йде за ними.

«Глобалізація культури» Глобалізація внесла нові сюжети у досліджен- ня культури та її співвідношення з соціальним. Утворилося декілька на- прямів досліджень впливів глобалізації на культуру як таку. Перший (і най- більш впливовий) зосереджується на уніфікуючих тенденціях глобального розповсюдження культури західної цивілізації в таких її формах, як вестер- нізація, американізація і навіть макдональдизація (термін введений відомим американським соціологом Дж. Рітцером). Остання означає не тільки розпов- сюдження у світі закладів швидкого харчування по-американськи, скільки перенесення принципів їхньої організації і діяльності на сферу культури та інші сфери життя суспільства-реципієнта (тобто одержувача); це, напри- клад, швидке одержання освіти за формалізованими правилами дистанцій- ного навчання, блискавичне переведення грошей по цілому світу і навіть індустрія кохання по-швидкому, без традиційних залицянь, заручин і шлю- бу. Інший напрям, навпаки, передбачає існування так званого концерту культур, коли в тій чи іншій країні мирно співіснують локальна/етнічна та будь-які інші культури чи їх фрагменти. Американські дослідники П. Берґер та С. Гантінгтон унаслідок дослідження культурних впливів За- ходу на культури десяти країн світу з’ясували, що є “слабкі” та “сильні” куль- тури: до перших належали ті, які не змогли чинити спротив експансії за- хідної (переважно американської) культури і були практично поглинуті нею, а до других — культури Індії, Японії, Китаю, які змогли сприйняти західні культурні впливи і частково асимілювати їх, і зберегли при цьому своє неповторне обличчя.

«Висновки» Здійснений аналіз різноманітних напрямів і шкіл світової соціологічної думки в галузі сфери культури дає змогу стверджувати, що де- далі виразнішою стає тенденція зближення вектора досліджень у цій царині. Колишнє протиставлення і розмежування суспільства й культури поволі заступається уявленнями про соціокультуний розвиток людства, в якому