Тези лекції:

1. Загальна характеристика підходів до праворозуміння:

При нормативному підході до праворозуміння право переважно розглядається як система загальнообов'язкових, формально визначених норм, що відбивають по-державному організовану волю народу, гарантуються і охороняються державою, виступають регулятором суспільних відносин.

В межах генетичного підходу до праворозуміння основна увага зосереджується на процесах виникнення і формування права, його соціальної детермінованості об'єктивними і суб'єктивними умовами життя суспільства.

Інструментальному підходу притаманне дослідження права як специфічного регулятора соціальних відносин, за допомогою чого здійснюється і забезпечується державне управління суспільством.

Дослідження права як феномена культури, соціальної цінності складає основу аксіологічного (ідеологічного, природного) підходу. Правова дійсність вивчається у цьому випадку крізь призму її відповідності досягнутому суспільством ступеню соціологічного прогресу, що дає можливість виділити питому вагу "права в праві", тобто дати оцінку прогресивності правових явищ, виявити в них те, що відбиває регресивні тенденції, гальмує суспільний розвиток.

Системному підходу відповідає відбиття правової дійсності як системи (сукупності) правових явищ, що певним чином пов'язані між собою і утворюють єдине ціле - правову систему.

Статистичний аспект її складають норми права, правовідносини, суб'єкти права, правопорядок тощо, а динамічний - правотворчість, реалізація норм права, їх застосування, правове мислення та інші правові процеси.

Соціологічне праворозуміння на відміну від нормативного визнає правом не сукупність (систему) абстрактних і формальних соціальних норм, а безпосередньо суспільне життя, певним чином упорядковану взаємодію соціальних суб'єктів, "живе" право як конкретне, динамічне, фактично існуюче явище, що лежить в основі створення законів та прийняття інших юридичних рішень.

Поряд із зазначеними, в правознавстві мають місце і інші підходи до праворозуміння - аналітичний, вольовий, класовий тощо.

У нормативному розумінні право - це система особливих соціальних норм, що характеризується формальністю, визначеністю, формулюють права і обов'язки, встановлюються (санкціонуються), гарантуються і охороняються державою. Ознаки права: формальність (позитивність), визначеність, системність, забезпеченість державою, загальний характер, загальнообов’язковість, виступає як регулятор суспільних відносин.

 Завдання на семінарське заняття: яке з визначень права найбільш вдало можна використовувати у правоохоронній діяльності?

 

2. Праворозуміння не можливе без висвітлення історичних аспектів виникнення становлення і розвитку права: але різноманіття тлумачень сутності права, його змістовних характеристик накладає свій відбиток і на проблеми правоутворення.

Класовий підхід до праворозуміння зумовив і дослідження походження права через призму класогенезу, тісний зв'язок виникнення права з утворенням приватної власності, класів та держави.

Нормативістська інтерпретація походження права акцентує увагу на виникненні права як системи правових норм, що утворюються і захищаються державою і тому в здебільшому залежать від останньої. Разом з тим соціологічний підхід до права дозволяє розглянути історію розвитку права в більш широкому контексті, покладаючи в якості критерія його періодизації безпосередньо ступінь розвитку суспільства, в тому числі його докласову, класову і посткласову фази. Крім того, важливо виділити не тільки етапи (стадії) сталого функціонування суспільства, але й стадії переходу від одного до іншого ступеню його розвитку.

Виникнення юридичного права пов'язане з утворенням держави як форми організації суспільства, механізму забезпечення його сталого існування і розвитку.

 

3. Принципи права - це його основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значимістю, вищою імперативністю і відбивають суттєві положення права.

Призначення правових принципів полягає в тому, що вони: 1) здійснюють універсальне і узагальнене закріплення основ суспільного ладу; 2) забезпечують одноманітне формулювання норм права і їх вплив на суспільні відносини в формі правового регулювання та інших видів правового впливу (інформаційного, ціннісно-орієнтаційного, психологічного, системоутворюючого і т.д.).

В залежності від функціонального призначення і об'єкту відображення принципи права поділяються на соціально-правові і спеціально-правові принципи.

До загально-правових принципів відносяться:

1) принцип гуманізму;

2) принцип рівності громадян перед;

3) принцип демократизму;

4) принцип законності;

5) принцип взаємної відповідальності держави і особи.

Міжгалузеві принципи на відміну від загально-правових діють не в усіх галузях права, а у певних їх групах. Наприклад, принцип здійснення правосуддя тільки судом чи принцип матеріальної відповідальності і т.д. Галузеві принципи притаманні окремим галузям права.

Дія принципів правових інститутів відповідно обмежена їх предметом регулювання.

 

4. Соціальне призначення права, його місце і роль в системі соціального нормативного регулювання відображається в його функціях - основних напрямках впливу права на суспільні відносини.

Функції права поділяються на соціальні і спеціально-юридичні.

Соціальні функції права - це напрямки взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту. Так, праву притаманні ідеологічна, економічна, політична функція і т.д.

Спеціально-юридичні функції права - це напрямки власно правового впливу на суспільні відносини. У цьому випадку виділяють регулятивну і охоронну функції права.

Регулятивна функція має об'єктом свого впливу нормальні, позитивні, корисні суспільні відносини, котрі право впорядковує шляхом: 1) закріплення сталих, розвинутих відносин в нормативних актах, таким чином гарантуючи їх недоторканість (статична функція); 2) заохочення, стимулювання розвитку тих суспільних відносин, що відбивають певні соціальні цінності, але знаходяться на етапі свого становлення (динамічна функція).

Охоронна функція спрямована на захист позитивних суспільних відносин шляхом витиснення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей і їх об'єднань, відновлення порушених прав суб'єктів.