10.3 Гарантійні фінансові послуги

Необхідність надання гарантійних послуг виникає в умовах, коли суб’єктам господарських відносин важко оцінити платоспроможність своїх контрагентів або їх можливість виконати прийняті зобов’язання за угодами. Шляхом надання відзначених послуг фінансові установи можуть здійснювати переймання ризиків суб’єктів господарювання.

Тлумачення терміна «гарантія» є неоднозначним. Одні розуміють під цим тільки самостійне, незалежне від правових відносин між боржником і кредитором гарантійне зобов'язання. Інші називають гарантією будь-якого роду гарантійні операції: патронат, поруку чи обіцянку платежу.

Загальним для всіх таких операцій є обіцянка гаранта ручатися за виплату боргу або виконання послуги якщо той хто зобов'язався це зробити не в змозі виконати обіцянку.

Гарантія являє собою письмове одностороннє зобов'язання (поруку) банка-гаранта, прийняте стосовно якої-небудь особи (бенефіціара) по дорученню іншої особи (принципала) у забезпе­чення виконання останнім своїх зобов'язань перед бенефіціаром. Змістом зобов'язання по гарантії завжди є виконання іншого договору-контракту до якого відсилає гарантія.

Реалізація гарантії відбувається в той момент, коли банк-гарант виконує свої зобов'язання перед бенефіціаром (за допомо­гою виплати йому визначеної суми).

Крім гарантій, що надаються банками, застосовуються також фірмові, особисті та уря­дові гарантії.

Фірмова гарантія може служити достатньо надійним мето­дом забезпечення платежів, якщо мова йде про солідні фірми зі значним капіталом, що мають гарну фінансову репутацію, що підтверджується банками. У цих випадках можна використовува­ти, наприклад, гарантії холдінгових компаній у відношенні вико­нання платіжних зобов'язань їхніми філіями.

Особиста гарантія може бути оформлена як порука особи, що має солідне майно або рахунок у банках і добре відома в діло­вих колах.

У ряду гарантій особливе місце займають гарантії, що вида­ються державними органами.

Урядова гарантія надається з забезпечення погашення креди­ту, наданого державі і державним банкам на основі міжурядових кредитних угод.

Банківська гарантія може виставлятися бенефіціару напряму, без авізування через банк бенефіціара. У цьому випадку в га­рантійній операції приймають участь мінімум три сторони.

1. Принципал — наказодавець по гарантії, що уповноважує свій банк виставити гарантію, він же інструктує свій банк у відно­шенні того, яку гарантію варто надати (її вид, сума, дата закінчення терміну дії, специфічні умови і т.д.).

2. Гарант, або банк-гарант — банк, що виставляє гарантію (банк принципала).

3. Бенефіціар — особа, на чию користь виставлена гарантія.

Банк-гарант надає гарантію на користь бенефіціара напряму, без допомоги посередника. Ці га­рантії називаються прямими гарантіями (рис. 10.2).

Пряма банківська гарантія – гарантія, за якою банк-гарант бере на себе зобов’язання безпосередньо перед бенефіціаром.

Такий спосіб отримання гарантії менше вигідний бенефіціарові з точки зору перевірки вірогідності гарантії й оперативного зв'язку з банком-гарантом.

Рис. 10.2- Надання прямої гарантії

В міжнародній торгівлі найбільше поширення одержав спосіб, при якому гарантія авізується через банк бе­нефіціара. До того ж користування послугами місцевого банку для бенефіціара часто необхідно через національні юридичні і митні формальності, які діють в країні. У цьому випадку до операції підключається четвертий учасник і гарантія дається бенефіціарові місцевим банком на запит банку експортера, що діє в якості контр-гаранта. Таким чином, учасники угоди такі:

1) принципал;

2) банк-гарант;

3) авізуючий банк – банк, що робить авізування бенефіціарові отриманої від банка-гаранта гарантії;

4) бенефіціар.

Якщо банк-гарант і банк, що авізує, не є кореспондентами, то в проведенні операції можуть брати участь ще банкпосередник (загальний кореспондент) або декілька банків-посередників. Такі гарантії називаються непрямими (рис. 10.3).

Непряма (контргарантія, опосередкована)банківська гарантія – гарантія, яку надає банк принципала (банк поручитель), доручаючи своєму банку-кореспонденту виставити пряму гарантію на користь бенефіціара під повну відповідальність поручителя.

Рис. 10.3- Надання непрямої гарантії

В банківській практиці відрізняють відзивні і безвідзивні типи гарантій.

Відзивна банківська гарантія означає, що вона може бути відізвана або її умови можуть бути змінені банком-гарантом без попереднього повідомлення бенефіціара. Така гарантія не містить твердого зобов'язання банку перед бенефіціаром і, отже, не є достатнім забезпеченням для бенефіціара.

Більш доцільне застосування безвідзивної банківської гарантії. Безвідзивна гарантія означає, що вона не може бути відізвана, а її умови не можуть бути змінені без згоди бенефіціара.

З погляду підстави для реалізації гарантії поділяються на бе­зумовні й умовні.

Виставлення безумовної гаранти розуміється, що банк-гарант виконує свої зобов'язання перед бенефіціаром (здійснює йому платіж) проти його простої першої вимоги, навіть якщо вона нічим не обумовлена і не підтверджена наданням будь-яких до­даткових документів. Такий тип гарантії найвигідніший бенефіціарові, оскільки максимально захищає його інтереси, і не­вигідний принципалу. Реалізація безумювної гарантії відбу­вається в результаті одностороннього ухвалення рішення бе­нефіціаром, тобто виключається можливість виникнення будь-яких суперечок. Вимога бенефіціара повинна бути тільки заявле­на в межах суми і терміна гарантії. При виставленні безумовних гарантій банк-гарант використовує формулювання: «Безумовно гарантуємо», «Гарантуємо безумовний платіж на першу вимогу бенефіціара», «Гарантуємо безумовний платіж по першій простій вимозі бенефіціара незалежно від можливих заперечень з боку принципала» тощо.

Умовна гарантія менш вигідна бенефіціарові, оскільки її ре­алізація залежить від виконання певних умов, як наприклад:

• бенефіціар повинен зазначити причину заяви своєї вимоги по гарантії, наприклад приклавши сертифікат про те що він виконав свої зобов'язання за контрактом, а його кон­трагент не здійснив платіж у встановлені терміни;

• до вимоги бенефіціара на платіж в рахунок гарантії повинні бути прикладені документи, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань за контрактом (комерційні або інші до­кументи); такі гарантії, що передбачають надання комплекту вантажних документів, називаються документарними;

• вимога бенефіціара повинна бути підтверд­жена спеціальним документом — свідченням повноважної третьої особи (наприклад, торгової або торгово-промислової палати, органами сертифікації товару, арбітражем) про те, що контрагент (принципал) не виконав своїх зобов'язань;

• згода принципала на здійснення платежу в рахунок гарантії — така умовна гарантія найменш вигідна для бенефіціара.

Поряд з банківськими гарантіями перейняття ризиків суб’єктів економічних відносин може забезпечуватись за рахунок надання порук.

По загальному праву іноземних держав порука являє собою договір, відповідно до якого одна особа (поручитель) приймає на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржни­ком зобов'язання в повному обсязі або частково.

Порука носить акцесорний характер і має силу тільки в тому випадку, коли головне зобов'язання є чинним. Акцесорний ха­рактер поруки полягає в тому, що:

• зобов'язання поручителя не може бути великим за обсягом або більш обтяжним, ніж зобов'язання головного боржника. Проте воно може бути меншим і менш обтяжним і може сто­суватися частини боргу;

• за певних умов поручитель може використовувати право го­ловного боржника на залік його вимоги;

• поручителю належить право на всі заперечення проти вимог кредитора, що випливають із самого зобов'язання головного боржника.

Порука забезпечує не тільки основне зобов'язання головного боржника, але і додаткові зобов'язання, наприклад, сплату від­сотків за прострочення платежу, відшкодування збитків, запо­діяних невиконанням зобов'язання, сплату договірної неустойки.

Вимога до поручителя може бути пред'явлена кредитором не раніше того терміна, коли головний боржник повинен був вико­нати своє зобов'язання. Поручитель, що сплатив борг за голо­вного боржника, стає стосовно нього в те положення, у якому знаходився кредитор. До поручителя переходять усі права сто­совно боржника, що належали кредитору, включаючи забезпе­чення (заставу, іпотеку та ін.).

За поруками фінансова установа приймає на себе відповідальність за виконання боржником зобов’язання перед кредитором у повному обсязі або частково.

За формою порука може бути простою або солідарною.

При простій поруці відповідальність поручителя субсидіарна (тобто допоміжна). Це виражається в тому, що поручитель має право вимагати у випадку пред'явлення до нього вимоги креди­тором, щоб кредитор спочатку звернувся до головного боржни­ка і зжив заходів до стягнення боргу з майна головного боржни­ка. Тільки за неможливості стягнення заборгованості з головно­го боржника кредитор може пред'явити вимогу до поручителя.

За солідарної поруки кредитор може при невиконанні зо­бов'язання головним боржником пред'явити вимогу про оплату боргу відразу поручителю або до них обох. Солідарна порука — найреальніша гарантія забезпечення сплати боргу. У комерцій­ній практиці використовується саме ця форма.

Варто мати на увазі, що акцесорність є критерієм розмежу­вання між порукою і гарантією. Якщо акцесорність дана, то є порука, якщо її немає, то узгоджена гарантія.

На відміну від банківської гарантії, зобов’язання за якою є самостійним і не залежить від договірних стосунків між принципалом і бенефіціантом, зобов’язання фінансової установи за порукою поширюється тільки на зобов’язання основного боржника. Порука реалізується лише у випадку, коли доведено, що основний боржник не виконав договір з кредитором.

Однією з гарантійних послуг в сфері вексельного обігу є аваль.

Аваль – це порука по векселю, що здійснюється третьою особою і означає прийняття відповідальності перед власником векселя за виконання обов’язків любою особою, яка має зобов’язання по векселю.

Вексель, по якому надана послуга з авалю має назву авальований. Аваль підвищує надійність векселя й тим самим сприяє поширенню вексельного обігу.

Особа, що надає послугу з авалю векселя має назву аваліст. Аваліст звільняється від відповідальності коли перестає нести відповідальність по векселю його основний боржник.

Послуги з авалю векселя можуть надавати як банки, так й інші фінансові установи.