5.3 Організаційні основи функціонування ринку позик

Підвищення ефективності функціонування української економіки, створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури неможливо без використання та подальшого розвитку кредитних відносин. Кредит стимулює розвиток виробничих сил, прискорює формування джерел капіталу для розширеного відтворення на основі досягнень науково-технічного прогресу. Через кредитну підтримку забезпечується швидкий та цивілізований розвиток виробничих галузей, сфери послуг, економіки країни в цілому.

Реалізація коротко, середньо та довгострокових кредитних відносин відбувається на ринку позик. Отже, ринок позик є тим сегментом ринку фінансових послуг, на якому зустрічаються особи, які мають вільні фінансові ресурси та можуть надати їх за відповідну плату на визначений строк у використання (кредитори), та особи, які мають потребу у додатковому капіталі і можуть його ефективно використати (позичальники).

Основою кредитних відносин є можливість кредитора забезпечити відповідний рівень доходності на вкладений капітал з урахуванням відповідного рівня ризику від цих вкладень, а позичальника отримати такий дохід, який дозволив би сплатити кредитору відсоток за використання запозиченого капіталу та отримати власний прибуток.

У якості кредиторів та позичальників на ринку позичок можуть виступати як фізичні і юридичні особи, так і держава. При цьому залучати та надавати в позик кошти можуть як резиденти, так і нерезиденти України, а також іноземні держави.

Щоб максимально задовольнити інтереси кредиторів і позичальників, значну роль в кредитних відносинах відіграють фінансові посередники – комерційні банки та позабанківські фінансово-кредитні установи. Саме вони сприяють ефективному акумулюванню та розміщенню фінансових ресурсів серед підприємств та населення.

Особливістю ринку позичок є те, що на ньому обертаються коротко-середньо- та довгострокові кредити в національній валюті та боргові цінні папери, основну питому вагу в структурі яких займають облігації державної позички та облігації, що емітовані суб’єктами господарювання.

Короткостроковими вважаються кредити, що надаються позичальникам - фізичним та юридичним особам строком до 1 року на задоволення їх поточних потреб. В сучасній кредитній практиці найбільшого поширення отримали овердрафтні кредити.

Середньострокові кредити надаються на оплату обладнання, на поточні витрати, фінансування капітальних вкладень. Строк кредитування за ними встановлюється від 1 до 5 років. Активно ці кредити залучаються в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних процесів із середніми обсягами інвестицій.

Довгострокові кредити надаються фінансово-кредитними установами для формування основних фондів строком більше 5 років. Як і середньострокові позички, вони обслуговують рух грошових коштів, відрізняючись при цьому значними обсягами кредитних ресурсів. Об’єктами кредитування при цьому є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, та інше. Особливого розвитку вони отримали у капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. При наявності державних гарантій строк погашення за даним видом кредитування може досягати 25 років і більше.

Іншим інструментом залучення фінансових ресурсів є емісія боргових цінних паперів – облігацій. Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігації можуть емітувати держава та юридичні особи - суб’єкти господарювання. Закон поділяє облігації на:

• відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів; 

• цільові облігації - облігації, виконання зобов’язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій; 

• дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

В реквізитах облігації додатково вимагається зазначати міжнародний ідентифікаційний номер і загальну суму випуску облігацій.

Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

Державні облігації України, емітентом який виступає держава, поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України. Вони можуть бути довгостроковими (понад п`ять років), середньостроковими (від одного до п`яти років) та короткостроковими (до одного року).

Для ефективного функціонування ринку позик необхідна наявність розвиненої кредитної системи, яка є складовою інституціональної структури ринку фінансових послуг, та ефективного державного регулювання. Адже саме ринок позик, який має розвинену кредитну систему та ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний перерозподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки, сприяє економічному і соціальному розвитку країни.