Поняття й ознаки держави

Держава та право є важливим, об’єктивно закономірним надбанням людської цивілізації. Світова цивілізація пройшла довгий шлях розвитку від примітивних до високоорганізованих форм співжиття.

Держава є універсальною політичною формою організації суверенної влади домінуючої частини населення, яка характеризується реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів управління, з допомогою яких здійснюють політичне, економічне, ідеологічне керівництво суспільством, а також управління загальносуспільними справами. Цінність держави в тому, що вона взяла на себе обов’язок забезпечити певний порядок у суспільстві з метою створення сприятливих умов для нормального життя, праці, творчості, виховання дітей, задоволення моральних й матеріальних потреб. Держава здійснює політичне, економічне, ідеологічне керівництво суспільством, управляє загальносуспільними справами, виконуючи внутрішні та зовнішні свої функції.

Основні ознаки держави: 1) наявність території; 2) наявність особливої публічної влади; 3) наявність суверенітету (це політико-правовий стан держави, який характеризується верховенством влади (відсутність ще вищої влади в державі) та незалежністю (можливість самостійно приймати рішення у внутрішній та зовнішній політиці з урахуванням норм міжнародного права); неподільності або єдності (єдність влади в цілому і наявність лише функціонального розподілу гілок влади), повноті (поширення державної влади на всі сфери державного життя і на все населення країни), недоторканості території, рівноправності у зовнішніх зносинах (у міжнародних відносинах має такі ж права й обов’язки, як інші держави); 4) наявність механізму влади; 5) наявність правових норм; 6) наявність системи податків; 7) наявність населення.

Функції держави – це основні напрямки її діяльності, що відображають сутність і соціальне призначення державного управління суспільством. Тобто це діяльність держави в її головних напрямках. Функції держави класифікують за різними ознаками:

1. За соціальним значенням державної діяльності: основні (безпосередньо характеризують соціальну сутність і призначення держави); неосновні (не розкривають безпосередньо соціальної сутності держави).

2. За територіальною спрямованістю: внутрішні й зовнішні.

3. За методом впливу на суспільні відносини: управлінсько-забезпечувальні та охоронні.

4. За сферою суспільного життя: гуманітарні, економічні, політичні, соціальні.

5. За принципом розподілу влади: законодавча, управлінська та правоохоронна.

6. За часом виконання: постійні (здійснюються протягом усього часу існування даної держави); тимчасові (здійснюються протягом лише певного відтинку часу існування держави. Наприклад, під час стихійного лиха, війни).

Внутрішні функції держави – здійснюються в межах території держави та характеризують її внутрішню політику. Вони, в свою чергу, можуть поділятися на:

• в економічній сфері – це діяльність держави у процесі регулювання економічних відносин, господарсько-стимулююча: створення умов для розвитку виробництва, захист різних форм власності; господарсько-організаційна: програмування й організація виробництва на державних підприємствах, розпорядження об’єктами державної власності; науково-організаторська: організація та стимулювання наукових досліджень;

• у соціальній (гуманітарній) сфері –забезпечення реалізації та законодавче забезпечення основних прав і свобод особи, людини в сфері соціального забезпечення і соціальної допомоги населенню, охорони здоров’я, освіти, культури;

• у сфері екології – організація охорони навколишнього середовища, вирішення проблем екологічної безпеки, забезпечення розвитку фауни і флори;

• у політичній сфері – створення демократичних умов, інститутів для виявлення і врахування інтересів різних соціальних груп, забезпечення умов збереження та розвитку націй, які проживають на території держави.

Зовнішні функції визначаються в діяльності держави на міжнародній арені, у взаємодії держави з іншими суб’єктами міжнародних відносин. Зовнішні функції держави:

1. У гуманітарній сфері:

• участь у міжнародному забезпеченні та захисті прав людини;

• допомога населенню інших країн (у разі стихійного лиха, кризових ситуацій тощо);

• участь у захисті природного середовища;

• участь у міжнародному культурному співробітництві.

2. В економічній сфері:

• участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу й інтеграції виробництва і праці;

• участь у розв’язанні господарських, наукових та правоохоронних проблем (енергетичної, досліджень і освоєння космосу, організація боротьби з міжнародним тероризмом тощо).

3. У політичній сфері:

• організація, підтримка і розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних принципів міжнародного права;

• оборона своєї країни від зовнішнього нападу, анексії;

• участь у забезпеченні ненасильницького миру в усіх регіонах планети;

• участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку (у тому числі з використанням військових засобів).