3. Дисковід гнучких дисків

Інформація на жорсткому диску може зберігатися роками, однак іноді потрібно її перенесення з одного комп'ютера на іншій. Незважаючи на свою назву, жорсткий диск є досить тендітним приладом, чутливим до перевантажень, ударам і поштовхам. Теоретично, переносити інформацію з одного робочого місця на інше шляхом перенесення жорсткого диска можливо, і в деяких випадках так і надходять, але все-таки цей прийом уважається нетехнологічним, оскільки вимагає особливої акуратності й певної кваліфікації.

Для оперативного перенесення невеликих обсягів інформації використають так називані гнучкі магнітні диски (дискети), які вставляють у спеціальний накопичувач — дисковід. Прийомний отвір накопичувача перебуває на особовій панелі системного блоку. Правильний напрямок подачі гнучкого диска відзначено стрілкою на його пластиковому кожусі.

Основними параметрами гнучких дисків є: технологічний розмір (виміряється в дюймах), щільність запису (виміряється в кратних одиницях) і повна ємність.

Перший комп'ютер IBM PC (родоначальник платформи) був випущений в 1981 році До нього можна було підключити зовнішній накопичувач, що використає однобічні гнучкі диски діаметром 5,25 дюйма. Ємність диска становила 160 Кбайт. У наступному році з'явилися аналогічні двосторонні диски ємністю 320 Кбайт. Починаючи з 1984 року випускалися гнучкі диски 5,25 дюйма високої щільності (1,2 Мбайт). У наші дні диски розміром 5,25 дюйма не використаються, і відповідні дисководи в базовій конфігурації персональних комп'ютерів після 1994 року не поставляються.

Гнучкі диски розміром 3,5 дюйми випускають із 1980 року. Однобічний диск звичайної щільності мав ємність 180 Кбайт, двосторонній — 360 Кбайт, а двосторонній подвійної щільності — 720 Кбайт. Нині стандартними вважають диски розміром 3,5 дюйми високої щільності. Вони мають ємність 1440 Кбайт (1,4 Мбайт) і маркіруються буквами HD (high density — висока щільність).

З нижньої сторони гнучкий диск має центральну втулку, що захоплюється шпинделем дисководу й приводиться в обертання. Магнітна поверхня при крита шторкою, що зрушується, для захисту від вологи, бруду й пилу. Якщо на гнучкому диску записані коштовні дані, його можна захистити від стирання й перезапису, зрушивши захисну засувку так, щоб утворився відкритий отвір. Для раз рішення запису засувку переміщають у зворотну сторону й перекривають отвір. У деяких випадках для безумовного захисту інформації на диску засувку виламують фізично, але й у цьому випадку дозволити запис на диск можна, якщо, напри мір, заклеїти отвір, що утворився, тонкою смужкою липкої стрічки.

Гнучкі диски вважаються малонадійними носіями інформації. Пил, бруд, волога, температурні перепади й зовнішні електромагнітні поля дуже часто стають причиною часткової або повної втрати даних, що зберігалися на гнучкому диску. Тому використати гнучкі диски як основні кошти зберігання інформації неприпустимо. Їх використають тільки для транспортування інформації або в якості додаткового (резервного) кошти зберігання.