Питання 4. Інструменти (механізми) екологічного управління

В загальному вигляді виділяють наступні механізми екологічного управління:

• адміністративний;

• організаційний (процедури: хто, що, в яких випадках і як повинен робити);

• прийняття рішень (компетенція, методологія та процедури)

• реалізація прийнятих рішень (процедури)

• контроль (контролюючі органи, громадський контроль)

• нормативно-правовий;

• фінансово-економічний;

• інформаційний;

• науково-освітній.

Аналізуючи інструменти екологічного управління доцільно звернути увагу на наступне.

Управління доцільно розділити на структурне та безструктурне (або пряме та не пряме). Структурне (пряме) управління здійснюється директивно-адресним шляхом. В такий шлях чітко визначаються суб’єкти та їх обов’язки, які закріплені в установленому порядку.

Навести приклад

Безструктурне (не пряме управління) здійснюється шляхом створення зовнішніх (по відношенню до суб’єкта) умов в яких дії певного суб’єкта будуть ймовірнісно-прогнозовані та спрямовані в попередньо заданому напрямі.

Навести приклад

Відповідно інструменти управління також можна відносити до інструментів прямої дії та інструментів не прямої дії.

Механізми прямої дії

Адміністративний механізм

Сьогодні цей механізм в Україна відіграє домінуючу роль. Адміністративний механізм визначається законодавчо і має свою управлінську інфраструктуру.

Адміністративний механізм полягає в здійсненні посадовими особами своїх повноважень через управлінські функції — комплексне планування, виконання запланованих рішень, контроль і коригування комплексу природоохоронних заходів.

Одним із головних завдань адміністративного механізму є залучення всіх суб’єктів соціально-економічних відносин суспільства в процес гармонізації взаємовідносин із природою.

Адміністративний механізм містить:

- екологічні права та обов'язки громадян, суб’єктів господарської діяльності, інших організації та установ;

- повноваження і компетенцію органів державного управління, місцевого самоврядування та інших суб’єктів системи екологічного управління.

Організаційний механізм

Встановлює процедури (визначає алгоритми діяльності для вирішення поставлених завдань):

• нормування;

• моніторинг;

• екологічні платежі;

• контроль;

• тощо.

Нормативно-правовий механізм

Екологічне законодавство як один з механізмів екологічного управління закріплює екологічні права та обов’язки громадян, екологічні інтереси суспільства, держави та юридичних осіб, механізми їх реалізації й захисту; регулює відносини в галузі використання, відновлення й охорони земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів; визначає режими територій та об’єктів особливої охорони і гарантує вимоги екологічної безпеки.

Нормативно-правовий механізм реалізується шляхом прийняття законів та підзаконних актів різного рівня.

Механізми не прямої дії

Фінансово-економічний механізм

Забезпеченість економіки природними ресурсами протягом тривалого часу не сприймалася в якості одного з видів залежності. Але з нарощуванням виробництва для задоволення суспільних потреб ця залежність стала проявлятися все масштабніше.

Наочною стала суперечність між економічними інтересами та екологічними вимогами, оскільки проблема природоємності світової та національної економік, що зумовлена техногенним вилученням природних ресурсів та техногенним забрудненням довкілля, нині є однією з головних економічних проблем розвитку суспільства.

Економічні інструменти екологічного управління:

• платежі й податки за забруднення та використання природних ресурсів;

• штрафні санкції за забруднення та погіршення якості природного середовища

• фінансування заходів з ОНПС;

• стимулювання раціонального природокористування, ефективності охорони довкілля;

• інструменти кредитної системи;

• ринок прав (дозволів) на забруднення навколишнього середовища;

• екологічне страхування;

• заставні платежі;

• екологічне маркування тощо.

Платежі й податки за забруднення та використання природних ресурсів

Рівень платежу має відповідати соціально-економічній шкоді, заподіяній забрудненням, або іншому встановленому показнику (наприклад економічній оцінці асиміляційного потенціалу природного середовища, вартості будь-якого природного ресурсу або екологічного оздоровлення природного об’єкта).

Податки за забруднення ефективні тим, що вони надають значної свободи вибору стратегій поєднання ступенів очищення та плати за остаточний викид (скид). Це дає підставу мінімізувати витрати переведенням зовнішнього чинника забруднення у внутрішню статтю екологічних витрат.

Якщо прийнятні економічні витрати дозволять знизити техногенне навантаження, то забруднювач може значно зменшити викиди (скиди) замість того, щоб платити податок.

Теоретично він скоротить їх до оптимального рівня, коли витрати на додаткове очищення буде дорівнювати платежам за забруднення.

(Можна дати приклад)

Оподатковуватися можуть також певні ресурси, кінцева продукція або технології. Екологічний податок може розглядатися як інструмент обмеження виробництва екологічно шкідливої продукції.

Спеціальні екологічні податки можуть встановлюватися на конкретні технології, види продукції, виробництво яких слід обмежувати (екологічно небезпечні технології і продукція), а також встановлюються тоді, коли утилізація відходів виробництва та споживання будь-якої продукції потребує певних витрат.

(Постанова №915 про тару та упаковку)

Можливо встановлення двох видів спеціального екологічного податку: податок на продукцію, що виробляється з використанням екологічно небезпечних технологій (наприклад, виробництво сільськогосподарської продукції з використанням пестицидів); податок на продукцію, потенційно небезпечну у споживанні, зберіганні й захороненні.

Основою для визначення спеціальних податків є витрати на заміну екологічно небезпечних технологій або видів продукції на більш прогресивні, витрати на екологічну модернізацію виробництва або кошти, необхідні для ліквідації шкоди чи її запобігання.

Штрафні санкції за забруднення та погіршення якості природного середовища

Штрафні санкції встановлюються за порушення вимог чинного природоохоронного законодавства та призначені для підвищення відповідальності, а також для компенсації заподіяної шкоди навколишньому середовищу.

За порушення вимог законодавства встановлюються штрафи, які накладаються на посадових осіб або громадян.

За перевищення дозволеного навантаження на довкілля, розраховуються екологічні збитки, які повинна сплатити організація-забруднювач.

Фінансування заходів з ОНПС

Фінансування заходів з ОНПС може виконуватись за рахунок різних джерел: бюджетне фінансування; грантове фінансування; фінансування за рахунок коштів підприємств, установ та організацій.

Якщо виникає потреба в плануванні та реалізації заходів з ОНПС, то одночасно слід розуміти необхідні обсяги їх фінансування та можливі джерела.

Слід звернути увагу, що при фінансуванні природоохоронних заходів на підприємстві за рахунок власних коштів, ми маємо класичний приклад реалізації принципу «забруднювач платить».

Якщо ж до реалізації заходів залучаються бюджетні або грантові кошти, то такий принцип в певній мірі може порушуватися. Частина або все фінансове навантаження може перекладатися на «жертву забруднення».

Державне фінансування заходів з ОНПС здійснюється у нормативно встановленому порядку (Постанова від 17 вересня 1996 р. N 1147) та включає напрями:

- Охорона і раціональне використання водних ресурсів

- Охорона атмосферного повітря

- Охорона і раціональне використання земель

- Охорона і раціональне використання мінеральних ресурсів

- Охорона і раціональне використання природних рослинних ресурсів

- Охорона і раціональне використання ресурсів тваринного світу

- Збереження природно-заповідного фонду

- Раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів

- Ядерна і радіаційна безпека

- Наука, інформація і освіта, підготовка кадрів, екологічна експертиза, організація праці, забезпечення участі у діяльності міжнародних організацій природоохоронного спрямування, впровадження економічного механізму забезпечення охорони навколишнього природного середовища

Ключовою особливістю виділення бюджетних коштів на фінансування заходів з ОНПС є наступне. Фінансуватися повинні заходи які необхідно вирішувати та які не мають інших джерел фінансування.

Одним з фінансових інструментів є надання субсидій на вирішення екологічних проблем та впровадження природоохоронних технологій

Субсидії держава може надавати тим організаціям, які мають намір здійснювати природоохоронну діяльність або реалізувати екологічний інвестиційний проект. Джерелом субсидій є бюджетне фінансування, а значить, вони здійснюються за рахунок платників податків і тому є випадком застосування принципу «платить жертва забруднення».

Головним недоліком субсидій є те, що вони не стимулюють вдосконалення технологій та зниженні навантаження та довкілля. Компанія, яка отримує субсидію не потребує включення природоохоронних витрат в ціну своєї продукції, і тому її продукція буде дешевшою порівняно з більш «екологічно чистою» продукцією інших компаній. Отже, субсидії ведуть до порушення дії цінового механізму і перешкоджають ефективному розподілу ресурсів.

Таким чином, механізм надання субсидій є доцільним у випадку, коли проблему екологічного спрямування не можна вирішити іншим шляхом і виникає необхідність у фінансовій підтримці з боку держави або інших сторін.