95. Факторинг як інструмент фінансування підприємницьких проектів

При фінансуванні підприємницьких операцій використовують­ся специфічні послуги кредитного характеру, серед яких значного поширення у світовій банківській практиці набули факторинг та форфейтинг.

Факторингові (для зовнішньоекономічної діяльності — форфей- тингові) операції — це операції з надбання і відступлення грошових вимог, передачі права на стягнення боргів.

Факторинг — різновид торговельно-комісійної операції, поєдна­ної з кредитуванням обігового капіталу клієнта, включає інкасуван­ня дебіторської заборгованості клієнта, кредитування і гарантію від кредитних та валютних ризиків.

У загальному вигляді факторинг можна охарактеризувати як процес перевідступлення факторинговій компанії (банку) неоплаче- них боргових вимог (рахунків-фактур та векселів), що виникають між контрагентами у процесі реалізації товарів та послуг на умовах комерційного кредиту в поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслу­говування постачальника.

При з'ясуванні суті факторингу слід зазначити, що це — вид послуг у сфері фінансування, що полягає у купівлі фактор-фірмою

яг

платіжних зобов'язань своїх клієнтів та здісненні операцій з грошо­вих розрахунків, тобто перетворення боргів на готівку. Факторин­гові операції є досить поширеними серед західних кредиторів: на­штовхнувшись на неплатоспроможність боржника і не маючи мож­ливості очікувати поліпшення ситуації, він намагається продати ці борги з певною знижкою. Факторинг є ефективною системою ліквід­ності та зменшення фінансового ризику для нових підприємств, які не бажають брати на себе виконання роботи з перевірки платоспро­можності своїх клієнтів, ведення бухгалтерського обліку відносно своїх клієнтів (вимог до них) і зацікавлені у швидкому одержанні грошей за своїми рахунками. Таким чином, факторинг — це комі­сійно-посередницькі послуги, які фактор надає клієнтові у процесі здійснення останнім розрахунків за товари та послуги з кредиту­ванням його оборотного капіталу.

Далі з'ясування можливостей операцій факторингу має базува­тися на висвітленні таких ознак:

• наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

• ведення бухгалтерського обліку постачальника, насамперед обліку реалізації;

• інкасування його заборгованості;

• страхування постачальника від кредитного ризику.

Одночасно факторинг не можна ототожнювати з цесією.

Головна мета факторингу полягає в інкасуванні дебіторських ра­хунків своїх клієнтів і одержанні належних на їхню користь пла­тежів. Основу факторинг-фінансування становить угода про факто­ринг, у межах якої клієнт пропонує факторинг-фірмі купити всі його вимоги до дебіторів. Після перевірки платоспроможності окремих дебіторів останнім, за потреби, надається ліміт, після чого факторинг- фірма бере на себе ризик неплатоспроможності у розмірі наданого кредиту. Тобто факторингові операції, на відміну від застави, перед­бачають продаж рахунків факторові. За даною угодою платник, тоб­то дебітор, отримує інформацію у вигляді повідомлення про продаж його боргових зобов'язань і має, у зв'язку із цим, вносити платежі безпосередньо факторові.

Доведення до відома дебітора факторингового контракту озна­чає, що всі розрахунки він здійснює не з постачальником, а з фактор- фірмою. У зв'язку з тим, що весь ризик неплатежів за рахунками бере на себе фактор, то ним виплачується лише частина суми (аванс), що дорівнює, зазвичай, 80—90 % усієї суми рахунків, а інші борги уособлюють резерв, який буде повернений після погашення дебіто- ром-постачальником усієї суми боргу.

У сучасній підприємницькій практиці існують такі види факто­рингового обслуговування:

• купівля рахунків — зі знижкою та зі сплатою факторові;

• перебрання на себе фактор-фірмою (або комерційним банком) усіх операцій з обліку продажу компанії з веденням рахунків її дебіторів, підготовкою регулярних звітів про стан рахунків та інка­сації боргу;

• надання гарантій повної оплати товару навіть у тому випадку, якщо покупець несвоєчасно або взагалі не поверне борг.

Факторинг — ефективний засіб поповнення оборотного капіта­лу, насамперед, для виробничих підприємств і оптових фірм, що за­ймаються, відповідно, виробництвом та збутом споживчих товарів.

За його допомогою рефінансуються вимоги, термін платежу за якими не перевищує 360 днів.

Крім факторингу, доцільно ознайомитися з операцією форфей- тингу: її сутність полягає у відступленні права вимоги платежу про­давцем від покупця за поставлені йому товари або надані послуги. Особливістю форфейтингу є та обставина, що для нього можлива будь-яка форма розрахунків. Як свідчить підприємницька практи­ка, найчастіше застосовують форму продажу векселів із оформлен­ням цієї угоди відповідним індосаментом.

Це означає, що експортер під час продажу товару отримує век­сель, у якому покупець зобов'язується оплатити його у визначений термін. З метою прискорення перетворення векселя на гроші екс­портер продає вексель. Тим самим досягається, по-перше, виключен­ня ризику неплатежу; по-друге, баланс експортера звільняється від частини дебіторської заборгованості. Покупцем векселя (форфейте- ром) є, зазвичай, банк або спеціалізована форфейтингова компанія, що купує вексель із певним дисконтом, тобто зі знижкою.

Отже, використання факторингу та форфейтингу дає змогу під­приємцю вирішувати питання фінансування інноваційних, інвести­ційних та інших проектів за умов обмежених власних фінансових ресурсів.