3.2 Пріоритетні напрямки розвитку соціального захисту в Україні

Соціальна політика будь-якої держави спрямована на соціальний захист різних соціальних і демографічних груп населення, особливо тих осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах [19].

Виклики останнього часу, пов’язані із військовим конфліктом на сході України в економіці, спричинили зниження рівня життя населення, тому в Україні зростає кількість осіб, що потребують соціального захисту. Всі ці обставини обумовлюють як поглиблення диспропорцій на ринку праці, так і виникнення додаткових груп ризику на ринку праці. Це, насамперед, внутрішньо переміщені особи, учасники АТО, особи з інвалідністю та трудові мігранти [23].

На нашу думку, активізація зусиль щодо посилення соціального захисту, людського розвитку, захисту прав громадян на всіх рівнях управління – запорука зміцнення економічного потенціалу України, забезпечення соціально-політичної стабільності в суспільстві та міжнародної конкурентоздатності [23].

Розпочинаючи роботу в квітні 2016 року та усвідомлюючи складність соціально-економічної ситуації в країні, головним пріоритетом для себе Уряд визначив підвищення якості та рівня життя українських громадян [23].

При цьому Уряд поставив перед собою одне з нагальних завдань: не пасивне пристосування соціальної політики до обмежених фінансово-матеріальних ресурсів країни, а визначення основних пріоритетів та активне впровадження реформ, які дають змогу втілювати в життя принципи соціальної справедливості й забезпечити постійне підвищення добробуту населення [23].

Першим пріоритетом була визначена комплексна реформа системи оплати праці, запровадження європейських стандартів у сфері соціально-трудових відносин.

Другим пріоритетом - реформа системи пенсійного забезпечення.

Третім - забезпечення адресності в наданні державної соціальної допомоги.

Четвертим важливим напрямом було визначено децентралізацію системи соціальних послуг та їх розвиток на рівні територіальних громад.

Необхідність проведення змін у соціальній сфері також було обумовлено завданнями і цілями загальних економічних реформ, та реформи державного управління, головною з яких є децентралізація [23].

Особливої уваги вимагало питання ціни робочої сили. Вартість робочої сили в країні була неприпустимо низькою, мінімальна заробітна плата не забезпечувала навіть половини вартості споживчого кошика. Прийнятий 6 грудня 2016 року Верховною Радою України Закон № 1774, який містив радикальні нововведення, що відкрили дорогу до позитивних змін у сфері соціально-трудових відносин. Було запроваджено нову методологію визначення мінімальної заробітної плати, що забезпечило повернення мінімальній заробітній платі функції державної гарантії в оплаті праці людей з невисоким рівнем доходів, з одночасним припиненням практики її використання як розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів державних чиновників [23].

Уже зараз можна стверджувати про ефективність прийнятих рішень, про що свідчить динаміка легалізації частини доходів у сфері оплати праці, реального зростання заробітної плати громадян, надходжень до фондів соціального страхування, Пенсійного фонду України та доходів державного і місцевих бюджетів [23].

У 2017 році Урядом була запроваджена пенсійна реформа, її наслідком стало підвищення рівня трудових пенсій, встановлення справедливих принципів їх нарахування, створення умов для фінансової стійкості Пенсійного фонду України; підвищення привабливості солідарної системи з метою стимулювання легалізації заробітної плати та зайнятості серед працюючого населення [23].

Її наслідком стало підвищення рівня трудових пенсій, встановлення справедливих принципів їх нарахування, створення умов для фінансової стійкості Пенсійного фонду України; підвищення привабливості солідарної системи з метою стимулювання легалізації заробітної плати та зайнятості серед працюючого населення [23].

Ключовим інструментом змін є посилення зв’язку пенсійного страхування з ринком праці, з індивідуальною сплатою соціальних внесків [23].

Зокрема, це:

- осучаснення пенсій з урахуванням показника заробітної плати 3 764,40 грн;

- встановлення з 01 січня 2018 року гнучких умов виходу на пенсію залежно від тривалості страхового стажу - цим важливим рішенням ми посилюємо роль страхового стажу для визначення права на пенсію;

- призначення пенсій з 01 січня 2028 року незалежно від віку особам, у яких страховий стаж становить 40 і більше календарних років;

- встановлення мінімального розміру пенсії за віком для осіб, у яких тривалість страхового стажу становить 30/ 35 років, у розмірі 40% мінімальної заробітної плати після досягнення 65 років;

- проведення щорічного, починаючи з 2019 року перерахунку пенсії на 50% підвищення показника середньомісячної заробітної плати та на 50% індексу споживчих цін [23].

- Зберігається право на достроковий вихід на пенсію для: матерів, які виховали 5 дітей або інвалідів з дитинства (у 50 років); військових - учасників бойових дій (55 років); ліліпутів та диспропорційних карликів (40/45 років); артистів (за наявності вислуги від 20 до 35 років); журналістів, у разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання службових обов’язків у місцях надзвичайних подій; чорнобильців (із зниженням пенсійного віку) [23].

- Скасовано обмеження виплати пенсій для пенсіонерів, які працюють. Пенсіонер, який заробив собі пенсію, з 1 жовтня 2017 отримує її в повному обсязі [23].

- Відміняється також зменшення розміру пенсії жінкам, що скористались правом дострокового виходу на пенсію по досягненню 55 років. Розмір пенсії їм буде виплачуватись у повному розмірі після досягнення ними віку, який перевищує пенсійний на кількість місяців дострокового виходу на пенсію [23].

- Тимчасова державна соціальна допомога з 01.01.2018 по 31.12.2020 призначатиметься непрацюючим особам, які досягли встановленого пенсійного віку, мають страховий стаж не менше 15 років, але не набули права на пенсійну виплату – на період до набуття права на пенсію за віком, у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність [23].

- Важливо, що пенсійна реформа дає можливість позбавити солідарну пенсійну систему від невластивих видатків. Для зменшення, а в перспективі ліквідації дефіциту коштів Пенсійного фонду, всі невластиві видатки системи передаються до державного бюджету. Ми створюємо страхову пенсійну систему [23].

Другим важливим кроком, над яким наразі працює наш Уряд та Міністерство соціальної політики України зокрема є забезпечення пристойного рівня пенсій тим громадянам, які мають великий стаж роботи, але через економічну ситуацію впродовж усього життя отримували низькі зарплати [23].

Сьогодні розглядаються різні механізми для збільшення рівня пенсійного забезпечення тих громадян, які мають значний страховий стаж, але через свої низькі зарплати отримують мізерні пенсії. Це люди, які усе життя важко працювали в колгоспах за “трудодні”, ті, хто працювали санітарками та фельдшерами, також хто має стажу тридцять і більше років. Їхнє право на достойну пенсію обов’язково буде забезпечено, зараз проводиться активна робота в цьому напрямку [23].

Окремо розроблено законопроект пенсійного забезпечення військовослужбовцям. Очікуємо, що найближчим часом він буде прийнятий. Він також передбачає перерахунок пенсій військовим [23].

Що стосується соціального захисту та соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. На сьогодні їх кількість становить майже 1,5 млн осіб, або майже 1 млн 210 тис. cімей. Серед загальної кількості внутрішньо переміщених осіб більше 771,8 тис. пенсіонерів, 49,8 тис. людей з інвалідністю, понад 227,4 тис. дітей [23].

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 №562-р схвалено Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017 – 2026 роки та План заходів з реалізації її І етапу [23].

Планується змінити закостенілу систему інституційного догляду та виховання дітей в Україні на таку, яка забезпечує догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовищі. Основним координатором у цьому процесі буде місцева громада [23].

У 2017 році була розпочата програма з будівництва дитячих будинків сімейного типу [23].

Також в 2018-му році було виділено 577 мільйонів гривень на придбання соціального житла для дітей - сиріт. А це близько 700 юнаків і дівчат, котрі закінчивши вищі навчальні заклади, отримають кошти на придбання власного житла [23].

Триває процес гармонізації національного законодавства у сфері зайнятості з правом Європейського Союзу [23].

На сьогодні з 16,3 млн зайнятих осіб застрахованими є тільки 10,2 млн осіб, а число пенсіонерів сягає 12 мільйонів [23].

Тобто більша частина нинішнього покоління громадян працездатного віку не є учасниками системи соціального страхування, а кількість платників єдиного внеску є значно меншою ніж пенсіонерів [23].

За офіційною статистикою понад 4 млн громадян працює в тіні, тобто кожен четвертий. Висока частка зарплат виплачується у конвертах. Можна констатувати відсутність мотивації у громадян легально сплачувати податки та соціальний внесок [23].

Такий стан справ фактично унеможливлює формування справедливої пенсійної системи, коли лише половина громадян беруть участь у формуванні її ресурсів, у той час як брати участь у розподілі мають право усі [23].

На законодавчому рівні було розширено категорії платників соціального внеску фізичними особами - підприємцями, які сплачують податки на загальній системі оподаткування [23].

Очевидно, що без поєднання зусиль центральної та місцевої влади ми не зможемо переломити ситуацію з тіньовою зайнятістю і встановити в державі дієвий контроль за виконанням трудового законодавства [23].

Прийнятим 6 грудня 2016 року Верховною Радою України Законом було децентралізовано повноваження у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та делеговано ці функції органам місцевого самоврядування [23].

Таке рішення продиктоване тим, що центральний орган влади об’єктивно не може на сьогодні забезпечувати ефективний та справедливий контроль у сфері праці, подолання тих масштабів проблем, які постали перед нами, виходячи з його слабкого кадрового та інформаційного забезпечення [23].

Більш того, методи контролю, які законодавство визначало для інспекторів праці, призводили до того, що часто страждав чесний роботодавець, до якого приходили на планову перевірку без обґрунтованих підстав [23].

Тобто дієвого контролю нелегальної зайнятості фактично не існувало.

Серед основних позитивних зрушень у сфері праці, що здійснено за останні роки є:

- прийняття Трудового кодексу як основи сучасного трудового законодавства на базі європейських стандартів, що робить привабливим його для інвесторів, стимулює до створення нових робочих місць;

- внесення змін до Закону «Про зайнятість населення» з метою запровадження нових механізмів активізації безробітних до пошуку роботи та забезпечення якнайшвидшого повернення на ринок праці;

- початок модернізації Державної служби зайнятості [23].

З метою удосконалення програми житлових субсидій Уряд України провів заходи, спрямовані на удосконалення програми надання житлових субсидій, зокрема монетизацію залишків невикористаних субсидій на оплату опалення (в обсягах до 100 куб. м природного газу та 150 кВт•г електроенергії), що виникли у зв’язку з економним споживанням природного газу та електроенергії та інші [23].

Пріоритетом у напрямі модернізації державних соціальних програм є реформування системи пільг. Головне - забезпечення принципу «гроші ходять за людиною». У 2016 році розпочалася робота по заміні надання окремих пільг та соціальних гарантій, зокрема по забезпеченню житлом учасників АТО, по виплаті грошової компенсації, тощо. Саме такі рішення демонструють наявні резерви для надання громадянам послуг на якісно новому рівні без залучення додаткового фінансування, що важливо в період, коли країна перебуває у стані війни [23].

У 2018 році переведено максимальну кількість соціальних програм на механізми надання грошових компенсацій за послуги, які обрала сама людина, виходячи з власних потреб, а не рішень чиновника. Зокрема, у 2018 році, запроваджено компенсації за санаторно-курортне лікування осіб з інвалідністю, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасників АТО [23].

Проведено підготовчі роботи, аби з першого січня 2019 року почати зміни в системі забезпечення протезно-ортопедичними засобами осіб з інвалідністю, що дозволить значно пришвидшити процес забезпечення їх засобами пересування. Якщо раніше держава фінансувала виробників протезно-ортопедичних засобів, то в наступному році людина буде сама собі обирати засіб. У комп’ютерну систему вводитимуться індивідуальні параметри відповідно до програми реабілітації, потребуючий обирає собі засіб реабілітації зі списку, укладається договір, і по факту поставки Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю надає необхідний засіб [23].

Наразі Міністерство працює над комплексним механізмом монетизації пільг, у тому числі на проїзд та пільг на житлово-комунальні послуги [23].

Ще один пріоритетний напрям, який наразі Міністерство соціальної політики України реалізує в контексті реформи децентралізації - це докорінна зміна системи адміністрування соціальних програм, яка б передбачала встановлення нових вимог до якості послуг, що надаються населенню [23].

Для підвищення якості надання послуг громадянам у великих містах у минулому році розпочато реалізацію проектів зі створення сучасних центрів надання послуг соціального характеру у форматі „Прозорий офіс” за прикладом тих, які вже 10 років функціонують у місті Вінниця і демонструють свою ефективність. Ці проекти здійснюються виконавчими органами місцевого самоврядування за підтримки коштів Державного бюджету України та проекту Світового банку [23].

На сьогодні у Харкові вже завершено реалізацію двох проектів, також відкрито поки що найкращий в Україні «Прозорий офіс» у Святошинському районі Києва, подано заявки з десятків інших великих міст [23].

У результаті процесу об'єднання територіальних громад реформується модель соціального захисту на місцях і поетапно запроваджується модель адміністрування, яка передбачає надання послуг на базовому рівні - територіальних громад, за місцем проживання людини. Це передбачає також зміни адміністративних структур органів Пенсійного фонду та державної служби зайнятості в регіонах для підвищення мобільності цих органів у створенні віддалених робочих місць в об’єднаних територіальних громадах. Тобто основною метою цього нововведення було - збільшення кількості точок надання послуг для кращої доступності до них людей. Цей процес наразі активно втілюється. Одночасно напрацьовуються зміни в системі нарахування соціальних виплат та побудові взаємодії її з розширеною мережею фронт офісів [23].

Тобто прийом документів на призначення усіх виплат, державних допомог, субсидій, пенсій, послуг, що надаються в системі соціального страхування, інших послуг, незалежно від того, хто їх фінансує в об’єднаних територіальних громадах організовується безпосередньо в центрах надання адмінпослуг. Отже, одним з найбільших впливів реформи місцевого самоврядування на якість системи соціального захисту є розширення можливості створювати на території громади соціальні послуги, яких потребують її мешканці [23].

До реформи, фінансова відповідальність за надання соціальних послуг покладалась на органи місцевого самоврядування обласного та районного рівня, що призвело до формування інституціональних форм соціального захисту вразливих верств населення, які потребують опіки держави - дітей, літніх людей, осіб з інвалідністю. Натомість у самій територіальній громаді, насамперед, сільській, таких послуг не пропонувалось. Єдиною альтернативою було вилучення людини з громади та утримання в інтернатних установах [23].

Тепер у цій сфері відбувається децентралізація повноважень у межах самого місцевого самоврядування, що дає змогу розвивати соціальні послуги для сімей та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем проживання через створення системи соціальної роботи та розвиток соціальної інфраструктури [23].

Розвиток спроможності громад у провадженні соціальної політики, надання їм методичної допомоги є одним з пріоритетів, включених до Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року [23].

Безумовно актуальним завданням для центрального та місцевого рівня органів державної влади було і залишається розбудова системи соціальної підтримки та реабілітації учасників АТО [23].

Ми можемо констатувати, що приймаються необхідні рішення щодо захисту прав учасників АТО. Розпорядженням КМУ від 12 липня 2017 р. № 475-р схвалено Концепцію Державної цільової програми з фізичної, медичної, психологічної реабілітації і соціальної та професійної реадаптації учасників антитерористичної операції на період до 2022 року. Її метою є створення та повноцінне функціонування цілісної системи реабілітації та реадаптації учасників антитерористичної операції, забезпечення застосування чіткого прозорого механізму адміністрування їх потреб для здійснення реадаптації учасників антитерористичної операції до цивільного життя, протезування та забезпечення технічними засобами реабілітації, забезпечення житлом, а також створення умов для активного залучення до цього процесу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, міжнародних та громадських організацій [23].

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 № 110 „Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення деяких категорій інвалідів санаторно-курортними путівками, та внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 187 і від 31 березня 2015 р. № 200” делеговано повноваження закупівлі путівок на місця та надано можливість учасникам антитерористичної операції самостійно обрати санаторій для оздоровлення [23].

У 2018 році Мінсоцполітики визначено головним розпорядником коштів бюджетної програми КПКВК 2511120 „Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами 5-8 пункту 1 статті 10, а також для осіб з інвалідністю І-ІІ групи, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та осіб, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, та потребують поліпшення житлових умов”, за якою передбачено видатки у розмірі 329 812,8 тис. Гривень [23].

Профінансовано у 2018 році на суму 329 812,8 тис. грн, за рахунок зекономлених коштів додатково виділено кошти на суму 162 105,0 тис. Гривень [23].

За 11 місяців 2018 придбано житла 609 родині за рахунок Субвенції 2017 року та 227 родинам за рахунок Субвенції 2018 року, процес придбання житла сім’ями загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також інвалідами I-II групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції триває [23].

Обсяг фінансування з урахуванням змін за вищезазначеним напрямом становить 32 310,8 тис. грн, за 11 місяців 2018 року використано коштів на суму 20 778,7 тис. Гривень [23].

З метою професійної адаптації учасників АТО укладено договори на професійне навчання 5 658 особами на навчання за професіями - водій автотранспортних засобів категорій С, D, E, тракторист-машиніст, оператор комп’ютерного набору, водій електрокара, машиніст крана, слюсар-ремонтник, діловод, кухар, електро-газозварювальник, водій малих/маломірних моторних суден та підвищення кваліфікації на курсах іноземної мови, правознавство [23].

Відповідно до Порядку організації соціальної та професійної адаптації учасників антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 432 у 2018 році пройшли навчання 3 818 осіб [23].

У квітні 2017 року розпорядженням Кабінету Міністрів України 229-р затверджено Концепцію Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до 2021 року, метою якої є удосконалення механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства та впровадження європейських стандартів рівності [23].

Участь жінок на ринку праці є джерелом їх економічної незалежності, дає їм право на соціальне і пенсійне забезпечення, а також відкриває нові можливості для розвитку особистості. Враховуючи той факт, що жінки становлять 54 відсотки від загальної кількості населення України, реалізація потенціалу жінок є суттєвою умовою сталого розвитку країни [23].

При цьому слід врахувати, що виклики останнього часу, пов’язані із військовим конфліктом на сході України в економіці, обумовлюють як поглиблення диспропорцій на ринку праці, так і виникнення додаткових груп ризику на ринку праці. Це, насамперед, внутрішньо переміщені особи, учасники АТО, особи з інвалідністю та трудові мігранти [23].

Так з 2017 року головний принцип соціальної допомоги, яку збільшив уряд - адресність. Всіх, хто не зможе сплачувати за комунальні по­слуги за новими тарифами, держава гарантовано забезпечить субсидіями. Загалом на субсидії пе­редбачено 51 млрд грн, що на 20% більше, ніж 2017 року. Однак зростання видатків на субси­дії - тимчасове явище. За рахунок зростання за­робітних плат, впровадження проектів енергое­ фективності число родин, які потребуватимуть субсидій в опалювальному сезоні, з 19-20 років почне знижуватись [10].

Також, існують факти махінацій у сфе­рі надання пільг. Вирішення цієї проблеми є обов’язковим і актуальним сьогодні через брак коштів в економіці країни. Це дозволить вико­ристання коштів на збільшення допомоги грома­дянам, які справді її потребують.

Потрібно зазначити, що в Україні є резерв для послаблення наслідків соціальної реформи. Головним вирішенням си­туації має бути детінізація економіки та підви­щення платіжної дисципліни. А це насамперед питання ефективності податкової системи у дер­жаві, необхідно оптимізувати спрощену систему оподаткування, через виведення деяких типів підприємства з неї передусім фермерських гос­подарств і сільськогосподарських кооперативів.

Також, слід розглянути перспективи оптимі­зації моделі управління соціальною системою. Мова іде про монетизацію пільг, про допуск на ринок соціальних послуг організацій недержав­ної форми власності, про очищення правового поля від можливостей зловживання у соціаль­ній сфері.

Отже, для підвищення ефективності системи соціального захисту населення дуже важливе значення мають принципи соціального захисту, які дозволяють окремим її елементам та під­системам гнучко та динамічно адаптуватися до будь-яких змін соціально-орієнтованої економіки.

Хоча наш Уряд і здійснив низку реформ покликаних удосконалити вітчизняну систему соціального захисту населення, в ній залишилист сфери, які потребували та потребують удосконалення. До пріоритетних напрямів реформування слід віднести: впровадження системи медичного страхування та реформування системи соціальної допомоги. Слід також приділити більше уваги соціальному забезпеченню жінок, внутрішніх переселенців, дітей, учасників бойових дій на Сході України та молоді.