Як розібрати клавіатуру

Клавіатуру часто приходиться розбирати для ремонту і чищення. Головне в цій справі — вчасно зупинитися! Клавіатуру можна розібрати на кілька сотень дрібних деталей, після чого зібрати її буде неможливо. Клавіатура фірми ІВМ складається з чотирьох основних компонентів:

- кабелю;

- корпуса;

- панелі з клавішами;

- клавішних ковпачків.

Р озібрати клавіатуру на ці чотири частини і замінити кожну з них досить просто, але не розбирайте панель із клавішами, інакше ви заплутаєтеся в безлічі пружинок, пластинок і ковпачків. На рис. 6.4 показана типова клавіатура.

Рис. 6.4 Основні деталі клавіатури

Звичайно ремонт зводиться до заміни кабелю чи чищенню контактів роз’ємів кабелю і контактуючих поверхонь клавіш. Якщо з кабелем клавіатури поводитись необережно (смикати його чи згинати) він вийде з ладу. Звичайно, при його зборці ці обставини враховуються, але все-таки можуть порушитися контакти в роз’ємах чи навіть виникнути обриви проводів усередині кабелю. Тому для кожного наявного у вас типу клавіатури краще мати запасний кабель.

Кабелі всіх клавіатур підключаються до клавіатур і до комп'ютерів за допомогою роз’ємів, тому можна замінити будь-який кабель, не прикручуючи і не припаюваючи проводу. У 101-клавішних клавіатурах фірм ІВМ і Lexmark кабель підключається до клавіатури через зовнішні роз’єми, схожі на малогабаритні телефонні роз’єми. Це дозволяє використовувати такі клавіатури практично з усіма системами (крім перших РС), використовуючи відповідний кабель.

Наприклад, єдине розходження між клавіатурами IBM АТ і IBM PЅ/2 полягає в сполучному кабелі. У комп'ютерах PЅ/2 кабель пофарбований у коричневий колір, а вилка для підключення до системного блоку має невеликий розмір. Кабель у системах АТ — чорний, зі стандартною вилкою типу DIN. Використовуючи придатні кабелі, можна підключати ту саму клавіатуру до різних комп'ютерів.

Єдині розумні способи ремонту клавіатури — заміна кабелю і чищення окремих клавіш, усього блоку клавіатури чи кабельних роз’ємів. Окремі пружинки чи клавіші купити неможливо, та й розбирати пристрій до такого ступеня не рекомендується. Якщо чищення результатів не дає, замінить панель із клавішами (практично всю клавіатуру) чи кабель.

Чищення клавіатури

Щоб підтримувати клавіатуру в робочому стані, її необхідно прочищати. Для профілактики рекомендується раз у тиждень (чи хоча б раз на місяць) чистити її пилососом. Замість пилососа для видування пилу і бруду можна використовувати мініатюрний компресор. Під час чищення за допомогою компресора тримайте клавіатуру клавішами вниз.

В усіх клавіатурах ковпачки-кнопки є знімними, чим можна скористатися, якщо клавіша працює погано. Наприклад, типова ситуація, коли клавіша спрацьовує не при кожнім натисканні. Причиною цього, як правило, виявляється бруд, що зібрався під клавішею. Знімати ковпачки з клавіш зручно U-образним захопленням, призначеним для витягу з гнізд мікросхем. Підведіть загнуті кінці захоплення під ковпачок, зведіть їх так, щоб вони зачепилися за нижню крайку ковпачка, і потягніть його нагору. Знявши ковпачок, видалите бруд струменем стиснутого повітря. Потім надягніть ковпачок на місце і перевірте роботу клавіші.

Може статися, що ви проллєте на клавіатуру каву чи що-небудь ще. Катастрофи при цьому може і не відбутися. Швидше промийте клавіатуру дистильованою водою. Частково розберіть її і сполосніть у тій же воді всі її деталі. Якщо пролита рідина висохнула, дайте частинам клавіатури відмокнути. Після цього ще раз промийте деталі клавіатури приблизно в п'ятьох літрах води — усі непомічені вами залишки бруду змиються остаточно. Коли клавіатура цілком висохне, вона буде працювати. Напевно, ви здивуєтеся тому, що клавіатуру можна промивати водою, не зробивши збитку її компонентам. Це дійсно так, але вода обов'язково повинна бути дистильованої, тобто без осаду і розчинених мінеральних солей. І ще одне зауваження: клавіатуру треба цілком висушити, перш ніж підключати її до комп'ютера. Залишки вологи можуть привести до коротких замикань у схемі. Не забувайте, що вода — непоганий провідник.