16.Класифікація та видова характеристика адмін.-проц.Норм.

I. За обсягом предмета регулювання, адміністративно-проце­ суальні норми поділяють на:

а) загально-галузеві(їхня дія поширюється на всю сферу адмі­ ністративно-процесуальних відносин);

б) іиституціональні(регламентують суспільні відносини в ме­ жах окремих інститутів адміністративно-процесуального права):

- провадження за розглядом звернень громадян;

- адміністративно-позовного провадження; :» ; — дисциплінарного провадження;

• виконавчого провадження; ■.,■ і

• провадження з розгляду справ про адміністративні делікти; §

• нормотворчого провадження;

- контрольного провадження;. -.> , .. , . ■'-■;■— дозвільного провадження; , .

- - реєстраііійного провадження;

- провадження із застосування заходів заохочення та ін.

II. За функціональним призначенням, можна виділити:

• норми-дефінщїї - містять визначення категорій і понять ад­ міністративно-процесуального права;

• иорми-прищіти- виражають основоположні ідеї, покладені в основу адміністративного процесу та його окремих проваджень;

і - визначально-установчі норми - закріплюють цілі й завдання адміністративно-процесуальної діяльності органів публічної влади (див.: ст. 2 КАСУ, ст. 245 КУпАП, ст. 1 Закону України «Про ви­конавче провадження» тощо);

• норми, які окреслюють коло джерел адміністративно-про­цесуального права та його інститутів (наприклад, ч. 1 ст. 5 КАСУкраїни: «Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України»);норми, що визначають процесуально-правовий статус су­ б'єктів адміністративно-процесуального права;процедурні норми - закріплюють адміністративно-проце­ суальні строки та послідовність адміністративно-процесуаль­них дій;норми, котрі розкривають зміст процесуальних правил абодокументів. Так, згідно із ст. 261 КУпАП, у протоколі про адмініст­ ративне затримання зазначають: дату і місце його складання, по­саду, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол, ві­домості про особу затриманого, час і мотиви затримання;норми, якими визначаються підстави та межі юридичноївідповідальності за порушення правил адміністративного процесу(«За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання по­казань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальнувідповідальність» (ч. 8 ст. 65 КАСУ));норми, котрі закріплюють перелік заходів процесуальногопримусу, а також підстави та порядок їхнього застосування.Прикладом можуть слугувати ст. 268 КУпАП та ст. 272 КАСУ, які передбачають можливість застосування приводу щодо особи, кот­ра не з'явилася за викликом суду або органу внутрішніх справ;норми, спрямовані на забезпечення законності в адмініст-ративно-процесуальній сфері. Наприклад: «Контроль за законніс­тю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України (через Департамент державної виконавчої служби), Депар­тамент державної виконавчої служби та державна виконавчаслужба АРК, областей та міст Києва і Севастополя» (ч. З ст. 8 За­кону України про виконавче провадження);

III. Відповідно до сфери соціальних відносин, у якій вони функціонують, адміністративно-процесуальні норми поділяють на такі:

• норми, що регламентують адміністративно-процесуальні відносини у сфері економіки та її численних галузях - промисло­вості, будівництві, транспорті тощо. До таких можна віднести норми, котрі містяться у Законах України «Про загальні засади творення спеціальних (вільних) економічних зон», «Про фінан­сово-промислові групи в Україні», «Про режим іноземного інвес­ тування», «По інвестиційну діяльність», «Про природні монопо­лії» тощо.

• норми, які регулюють адміністративно-процесуальні відно­сини у соціально-культурній сфері, зокрема, у галузях науки, осві­ти, охорони здоров 'я та ін. Наприклад, Укази Президента Украї­ ни: від 25 лютого 1999 р. № 216/99 «Про Положення про Вищу атестаційну комісію України» та від 26 травня 2006 № 443/2006 «Про Національну раду з питань охорони здоров'я населення»; Постанови Кабінету Міністрів України: від 15 березня 2006 р. № 329 «Питання державної реєстрації вищих навчальних закладів» та від 9 листопада 2004 р. № 1497 «Про затвердження Порядку держав­ ної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призна­чення»;

норми, що регулюють адміністративно-процесуальні відно­ сини у тих або тих секторах політичної сфери: оборони, безпеки, юстиції, внутрішніх справ, закордонних справ та ін. Відповідні норми містяться у положеннях законів України: «Про міліцію», «Про вищу раду юстиції», «Про порядок направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав»,IV. За юридичною силою, варто виділити п'ять блоків адмініс­тративно-процесуальних норм:

а) перший блок утворюють норми законодавчого рівня, кот­ рі містяться в:

• Конституції України;

• рішеннях Конституційного суду України;

• міжнародних нормативно-правових актах, ратифікованих Верховною Радою України;

• законах та кодексах України.

Даному блоку підпорядковуються усі інші блоки адміністрати­вно-процесуальних норм. Зауважимо, що подальше розташування цих блоків по вертикалі є умовним, оскільки кожен з них репрезен­тує відносно незалежний та не підпорядкований іншим норматив­ний комплекс. Такими є:

б) норми, відображені у нормативних актах Президента Ук­ раїни як найвищої посадової особи, котра не належить до жодної з гілок державної влади;

в) норми, що містяться в нормативних актах представниць­ ких органів публічного адміністрування: Верховної Ради Авто­ номної Республіки Крим, місцевих рад та їх виконавчих органів, місцевих голів;

г) норми, втілені в нормативних актах органів судової влади:

- Пленуму Верховного Суду України;

:.-' - Вищого адміністративного суду України.

д) норми, закріплені у нормативних актах органів виконавчої влади:

• Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

• Ради міністрів Автономної Республіки Крим та централь­ них органів виконавчої влади (міністерств, державних коміте­ тів, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним ста­ тусом);

• голів обласних державних адміністрацій, Київської та Сева­ стопольської міських державних адміністрацій, а також керівників їхніх структурних підрозділів;

• керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; . ціп

- керівників дероісавних підприємств, установ та органі­ зацій.

За дією в часі розрізняють такі види адміністративно-проце­суальних норм:

- тимчасові (із заздалегідь визначеною тривалістю дії). Так, у п. 2-1 Прикінцевих і перехідних положень КАС України зазнача­ ється: «До 1 січня 2008 року повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється _? судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ,

ініціативою суду;

- постійні (з невизначеною тривалістю дії). Постійний харак­ тер дії має переважна більшість норм адміністративно-процесу­ ального права.

VI. За дією в просторі адміністративно-процесуальні норми бу­вають:

-загальнодержавні(наприклад, норми КАС України, КУпАП);

- регіональні (до таких, зокрема, належать процесуальні норми Закону України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону);

- місцеві (прикладом можуть слугувати процесуальні норми За­ кону України «Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чер­ нівецької області»);

-локальні(див.: Закон України «Про спеціальний режим інвес­тиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луган­ській області»).

VII. За формою припису, втіленого в адміністративно-проце­суальних нормах, норми поділяють на:

а) імперативні - виражають категоричний, абсолютно-визна­чений владно-наказовий припис. Існує два різновиди імперативних норм: зобов'язувальніта заборонні.

Зобов'язу вальні - норми, які зобов'язують суб'єкта адміністра­тивно-процесуальних правовідносин вчинити конкретні дії. На­приклад: звернення, оформлені належним чином і подані у встанов­леному порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»).

Заборонні норми, навпаки, вимагають від адресата утриматись від вчинення тих або інших дій. Наочним прикладом є інша части­на (ч. 2) ст. 7 Закону «Про звернення громадян»: «Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на полі­тичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, на­ціональність громадянина, незнання мови звернення.

б) диспозитивні (дозвільні, уповноважувальні) — уповноважують суб'єкта адміністративно-процесуальних правовідносин діяти на власний розсуд, але в межах варіантів поведінки, окреслених дис­позицією норми. На відміну від імперативних, диспозитивні норми адміністративно-процесуального права завжди дають адресатові вибір:

• діяти або утриматись від певних дій (дисциплінарне стяг­ нення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайом­ лення з наказом особи, на яку воно накладено);

• діяти тим або іншим чином, передбаченим диспозицією (для співбесіди в органі міграційної служби особа, що подала заяву про надання статусу біженця, має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб);

в) рекомендаційні - містять рекомендацію (пораду) щодо оп­тимального, на думку нормотворця, варіанту поведінки. Особли­вість даної групи адміністративно-процесуальних норм полягає у тому, що вони не мають юридично-обов'язкового характеру. Крім того, рекомендаційні норми неможливо порушити, адже вони на­дають адресатові повну свободу дій, жодним чином їх не обмежу­ючи та не скеровуючи.