10.Неповна зайнятість та безробіття.Види безробіття.

Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою. Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень. Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.

Безробіття- це такий стан ринку праці, коли пропозиція праці перевищує попит на праці і врезультаті частина робочої сили є незайнятою у виробництві і не отримує доходи.

Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.

Панельне безробіття (у розумінні монетаристів — природне безробіття): відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці.

Фрикційне безробіття виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці, професій. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

Структурне безробіття — виникає в результаті зміни структури економіки, викликане науково-технічним прогресом і зміною структури потрібних кадрів.

13.Поняття фіскальної політики та державний бюджет.

Фіска́льна полі́тика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.

Функції фіскальної політики:

1)ФП активно і безпосередньо впливає на економіку (обсяги виробництва, зайнятість, безробіття, інфляція).

2)За допомогою ФП акумулюються кошти та фінансування соціальних програм.

3)За допомогою ФП перерозподіляється національний дохід.

Інструменти ФП:

• Зміна видатків державного бюджету;

• Одночасне застосування обох інструментів.

Державний бюджет — це основний фінансовий план (баланс ) формування й використання централізованого фонду грошових засобів держави. У державному бюджеті зосереджується значна частина національного доходу країни. Бюджет щорічно затверджується парламентом країни, а після завершення фінансового року уповноважені представники виконавчої влади (переважно міністр фінансів) звітують про свою діяльність із мобілізації доходів і здійснення витрат у попередньому році. Через державний бюджет обертається значна частина грошових коштів країни. Передусім це кошти, призначені для утримання державного апарату, армії, для здійснення фундаментальних наукових досліджень, розвитку освіти, охорони здоров'я та інших галузей невиробничої сфери.

Основними статтями видатків державного бюджету є:

— фінансування народного господарства;

— фінансування соціально-культурних заходів;

— утримання державного апарату, армії, судів, прокуратури;

— фінансування на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи; витрат пенсійного фонду та ін.