28. Кодування звуку

На комп'ютері працювати зі звуковими файлами почали в 90-х роках. В основі цифрового кодування звуку лежить - процес перетворення коливань повітря в коливання електричного струму і подальша дискретизація аналогового електричного сигналу. Кодування та відтворення звукової інформації здійснюється за допомогою спеціальних програм (редактор звукозапису).

Часова дискретизація - спосіб перетворення звуку в цифрову форму шляхом розбивання звукової хвилі на окремі маленькі тимчасові ділянки де амплітуди цих ділянок квантуються (їм присвоюється певне значення). Це проводиться за допомогою аналого-цифрового перетворювача, розміщеного на звуковій платі. Таким чином, безперервна залежність амплітуди сигналу від часу замінюється дискретної послідовністю рівнів гучності. Сучасні 16-бітові звукові карти кодують 65536 різних рівнів гучності або 16-бітну глибину звуку (кожному значенню амплітуди звук. Сигналу присвоюється 16-бітний код) Якість кодування звуку залежить від:

1. глибини кодування звуку - кількість рівнів звуку

2. частоти дискретизації - кількість змін рівня сигналу в одиницю

AMR (англ. Adaptive Multi Rate, адаптивне кодування з перемінною швидкістю) — формат кодування звукових файлів, спеціально призначений для стиснення сигналу в голосовому діапазоні частот. Стандартизований ETSI. Використання AMR дозволяє забезпечити високу ємність мережі одночасно з високою якістю передачі голосу.