25. Текстові формати

ТХТ. Просто текст і нічого кpім тексту. Мінімальне форматування: абзаци, відступ, заголовні літери,розбиття на рядки. Можна читати файли * txt на будь-якому пристрої з будь-яким розширенням екрану. Також

має місце і абсолютна конвepтність файлів * txt в різні інші формати. Тим не менш, для створення електронних книг формат використовується вкрай рідко.

RTF і DOC. Широко відомі формати, розроблені компанією Мiсrоsоft. Досить популярні завдяки великому поширенню продуктів цієї компанії: операційній системі Windows і текстового процесора Word з пакету офісних додатків Мiсrоsоft Office. Дані формати «розуміються» більшістю сучасних текстових редакторів. До переваг цих форматів можна також зарахувати здатність легко форматуватися, конвертуватися, масштабуватися і редагуватися. А формат DОС на відміну від RTF може також працювати і з rіпертекстовими посиланнями. Для читання книг ці формати дуже зручні, тому на даний момент в Інтернеті можна зустріти досить багато літератури, упакованої саме в * rtf і * doc.

Hyper Text Markup Language (HTML). До них відносяться СНМ, НТМ, МНТ і т.д. Серед них все ж самої високою популярністю виділяється формат * chm. Щоб читати документ створений у форматі * chm, не потрібно ніяких додаткових спеціальних nporpaмм, все необхідне представляє операційна система. Всім НТМL-форматам властива чудова масштабованість на будь-яке розширення екрану, абсолютна кроссплатформеність, конвертованість, можливість редагування і навігація з використанням гіперпосилань. Переваг у цих форматів ще багато.

А от формат PDF розроблявся спеціально для поліграфічних потреб. І хоча в Інтернеті є достатня кількість літератури в цьому форматі, у нього є істотний Heдолік - це громіздкий об'єм файлів * pdf. Звичайно, є у нього і позитивні xapaктеристики, але їх не так вже й багато, плюс до того для перегляду файлів цього формату в комп'ютері має бути присутня спеціальна проrрамма, наприклад Acrobat Reader.

26. Кодування графічної інформації

Для того, щоб комп’ютер мав можливість працювати з кольоровим графічним зображенням, необхідно вміти подавати колір у вигляді чисел, тобто кодувати колір. Для цього графічне зображення розбивають на елементи картини – пікселі (pixels), далі вважають, що колір кожного пікселя є однаковий. Сукупність пікселів різного кольору утворюють графічне зображення. Разом всі пікселі (матриця пікселів) утворюють растр. Малі розміри пікселів поліпшують якість зображення на екрані монітора. На сучасних моніторах розміри пікселів доходять до 0.23 , 0.25 мм. Якість зображення характеризується ще і такою величиною як кількість пікселів на одиницю довжини. Найпоширенішими одиницями є dpi (dots per inch – кількість точок на дюйм, 1 дюйм = 2,54 см). Звичайна щільність для екранного зображення становить 96 dpi.

З одиницею dpi пов’язана ще одна величина – роздільна здатність екрана, яка визначається парою чисел. Перше число показує кількість пікселів в рядку, а друге – число рядків, наприклад 1024´768, 1280´1024.

Коли рисунок розбитий на точки, то можна почати з лівого верхнього кута і рухаючись по рядках зліва направо кодувати колір кожної точки. Коди кольорів зберігаються в пам’яті ЕОМ, а відповідна апаратура постійно (до 100 разів за секунду) читає пам’ять і відповідно генерує графічне зображення на екрані комп’ютера. Зауважимо, що графічні програми мають доступ до відеопам’яті і тим самим можуть формувати різні зображення на екрані.

Тепер розглянемо кодування кольору для одного пікселя. Найпростішим зображенням є чорно-біле, яке складається з чорних та білих пікселів, тоді чорно-білі пікселі можуть бути закодовані за допомогою двох цифр: 0 (білий колір), 1 (чорний колір), тобто одному пікселю відповідає один біт інформації. Щоб пікселі відображали кольори кожен піксель кодують більше ніж одним бітом інформації про колір. Наприклад, якщо кожному пікселю виділити 4 біти під код його кольору, то можна одержати 24 = 16 кольорів для пікселя, якщо виділити для одного пікселя 1 байт = 8 біт, то піксель можна зафарбувати 256 кольорами.

Колір пікселя на екрані одержується як результат змішування основних (базових) кольорів: червоний (Red), зелений (Green), синій (Blue). Ці кольори в комп’ютерній техніці одержуються за допомогою трьох лазерів, що випромінюють електромагнітні хвилі відповідної довжини.

Якщо для кодування піксела виділити 3 байти (24 біти), то кількість можливих кольорів для піксела стане 224 = 16777216 (формат True Color). Важливим етапом кодування графічного зображення є розбиття його на дискретні елементи (дискретизація). Основними способами представлення графіки для її зберігання і обробки за допомогою комп'ютера є растрові і векторні зображення Векторне зображення являє собою графічний об'єкт, що складається з елементарних геометричних фігур (найчастіше відрізків і дуг). Положення цих елементарних відрізків визначається координатами точок і величиною радіусу. Для кожної лінії вказується двійкові коди типу лінії (суцільна, пунктирна, штрихпунктирна), товщини і кольору. Растрове зображення являє собою сукупність точок (пікселів), отриманих у результаті дискретизації зображення відповідно до матричного принципу. Матричний принцип кодування графічних зображень полягає в тому, що зображення розбивається на задану кількість рядків і стовпців. Потім кожен елемент отриманої сітки кодується за обраним правилом. Pixel (picture element - елемент малюнка) - мінімальна одиниця зображення, колір і яскравість якої можна задати незалежно від решти зображення.

Відповідно до матричного принципу будуються зображення, що виводяться на принтер, відображаються на екрані дисплея, одержані за допомогою сканера.

Якість зображення буде тим вище, ніж "щільніше" розташовані пікселі, чим більше роздільна здатність пристрою, і чим точніше закодований колір кожного з них.

Для чорно-білого зображення код кольору кожного пікселя задається одним бітом.

Якщо малюнок кольоровий, то для кожної точки задається двійковий код її кольору.