3. Застосування факторного статистичного аналізу для прогнозування ймовірності банкрутства підприємства.

Задача прогнозування ймовірності банкрутства підприємства можуть бути розв’язані за допомогою методу дискримінантного аналізу в результаті якого підприємства будуть поділені на два класи:

1. Потенційні банкрути.

2. Підприємства здатні уникнути банкрутства.

Дана задача була вирішена американським економістом С. Альтманом, який для дослідження обрав значення економічних фінансових показників діяльності 19 підприємств.

За допомогою прийомів статистичного аналізу розраховуються параметри кореляційної лінійної функції, яка описує положення дисциплінарної межі між двома класами підприємств.

В результаті обробки статистичних даних була отримана наступна кореляційна залежність з врахуванням двох факторів, які визначають факт банкрутства підприємства:

- коефіцієнт покриття або коефіцієнт ліквідності, який визначається відношенням поточних активів до коро строкових зобов’язань підприємства

- коефіцієнт фінансової залежності визначається відношенням позичених коштів до загальної вартості активів.

Для підприємств у яких Z=0 ймовірність банкрутства становить 50 %. Якщо Z<0, то ймовірність банкрутства менше 50%. Якщо Z>0, то ймовірність банкрутства більше 50 %.

Прогнозування банкрутства за допомогою двох факторної моделі не забезпечує високої точності тому, що не враховується вплив таких показників, як рентабельність, віддача активів, ділова активність підприємства. Тому слід розглядати і інші моделі: 1) багатофакторна модель Альтмана, 2) модель Тафлера, 3) модель Ліса.

4. Способи забезпечення беззбитковості виробництва

Основні передумови утримання стійкого положення підприємства на ринку – це вірна оцінка ситуації, всебічний розрахунок, своєчасне прийняття обґрунтованих рішень в сфері фінансів, інвестицій, трудових відносин, техніки і технологій. При освоєння нового виду продукції виникає необхідність визначення критичного обсягу виробництва, тобто нижню межу виробництва, при якій прибуток = 0. Критичний обсяг виробництва ще називають порогом рентабельності і розглядають його розрахунок з т. з. забезпечення фінансової стійкості п-ва. Фінансова міцність встановлюється на основі різниці між фактичним обсягом виробництва і критичним та знаходиться в прямій залежності. Запас фінансової міцності можна розрахувати як відношення різниці між фактичною виручкою і критичним обсягом до фактичної виручки. Запас фінансової міцності показує на скільки може знизитись виручка від реалізації без серйозної загрози для фінансового стану п-ва.

Будь-яка зміна обсягу виробництва викликає ще більшу зміну прибутку. Якщо п-во збиткове, то при зменшенні обсягу виробництва продукції на 1% збитки збільшаться на декілька %. Цей феномен називають виробничим левериджом.

Виробничий леверидж – це ступінь впливу постійних витрат на прибуток при коливаннях обсягу виробництва. Оцінюється відношення відносної зміни прибутку до відносної зміни виручки від реалізації: Вир.леверидж=(∆П/П)/( ∆Вир.реаліз./Вир.реал.).

Виробничий леверидж показує на скільки % зміниться прибуток при змімі виручки на 1%. Якщо змінні витрати прямо пропорційні виручці, то відносні зміни виручки = відносним змінам змінних витрат, а формула набуде вигляду: ВЛ=(О-ЗВ)/П=(УПВ+П)/П.

У знаменнику видно – чим більша доля постійних витрат, тим більший виробничий леверидж, відповідно, тим більша небезпека загрожує п-ву при скороченні в-цтва. А також, чим більша питома вага постійних витрат, тим більший підприємницький ризик.

Фінансовий леверидж - це інструмент, який впливає на прибуток підприємства шляхом зміни структури й об'ємів довгострокових пасивів. Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позичених коштів та його вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власності капіталу. Іншими словами, фінансовий леверідж являє собою об'єктивний фактор, який виникає з появою позичених коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством і дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал. Взаємозв’язок між прибутком і співвідношенням власного та позичкового капіталу складає поняття фінансового леверіджу. Фінансовий леверідж у сучасній літературі визначається як потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позичкового капіталу. Він розраховується таким чином: ФЛ=ЧП(%)/П(%),

де ЧП – темп приросту чистого прибутку; П – темп приросту валового прибутку.

Цей коефіцієнт показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту валового прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, однією із складових якого є його плече, що розраховується як відношення позичкового капіталу до власного. Збільшуючи або зменшуючи плече важеля залежно від наявних умов, можна впливати на прибуток і прибутковість власного капіталу.

Зростання фінансового левериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов’язаного з можливою нестачею коштів для виплати відсотків за довгостроковими кредитами. Незначна зміна валового прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку, що є небезпечним при спаді виробництва. Якщо підприємство фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних коштів, коефіцієнт фінансового леверіджу дорівнює 1, тобто ефект важеля відсутній. У даній ситуації зміна валового прибутку на 1% призводить до такого ж збільшення або зменшення чистого прибутку.

Тема 1. Теорія економічного аналізу, прийоми.

1.Суть економічного аналізу. Роль і значення економічного аналізу на сучасному етапі.

2..Прийоми і методи економічного аналізу.

2.1.Методи елімінування.