39. Суб’єкт обчислення і суб’єкт сплати податку в механізмі організації розрахунків з бюджетом.

Порядок розрахунків з бюджетом передбачає насамперед установлення суб'єкта обчислення і сплати податку

1.суб’єкт обчислення податку. Це може бути: - сам платник, -уповноважена особа, - контролюючий орган

В основу вибору конкретного варіанту лежить принцип правильності і швидкості обчислення суми податку.

2. суб’єкт сплати: - або сам платник, або уповноважена особа.

В основу вибору лежить принцип забезпечення швидкості надходжень.

. У світовій практиці найпоширенішим є покладання функцій обчислення та сплати податку на самого платника. В Україні також більшість податків обчислюють і сплачують безпосередньо платники, а саме: ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, платежі за ресурси (юридичні особи) тощо. У цьому разі відповідальність за правильність і своєчасність розрахунків з бюджетом несе виключно платник. В окремих випадках функцію обчислення і сплати податку може виконувати уповноважена служба. Наприклад, утримання податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників здійснює бухгалтерія за місцем роботи. Отже, бухгалтерія і несе відповідальність за достовірність суми податку і своєчасність перерахування його до бюджету. З деяких платежів належну до сплати в бюджет суму обчислює безпосередньо контролюючий орган. В Україні це земельний податок з фізичних осіб, податок з доходів фізичних осіб за сукупним річним доходом та деякі інші. Обчислені у цьому випадку суми доводять до платника за допомогою податкових повідомлень.

40. Відстрочка податкових зобов’язань платників податків

Відстрочка – це перенесення терміну сплати податку на більш пізню дату.

Відстрочка податкового зобов’язання погашається рівними частками починаючи з будь-якого місяця визначеного податківцями чи органами місцевого самоврядування, але не пізніше 12 календарних місяців з дня виникнення такого зобов’язання.

Підставою для відстрочки є 1) надання платником доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення боргів, 2) наявність економічного обґрунтування щодо можливості погашення боргу, якщо відстрочка буде надана.

Порядок прийняття рішення про відстрочку залежить від виду податку та терміну на який вона надається. Якщо відстрочка надається в межах бюджетного року, тоді рішення щодо загальнодержавних податків і зборів приймається керівником податного органу або його заступником. Щодо місцевих податків та зборів – керівником податкового органу з обов’язковим узгодженням з керівником фінансового до бюджету якого надходять ці місцеві податки.

Відстрочка понад бюджетний рік надається тільки щодо загальнодержавних податків і зборів, і рішення приймається керівником податкової з обов’язковим узгодженням з Мінфіном.

Всі рішення про відстрочку обов’язково мають оприлюднюватися. Вони надаються окремо за кожним податком і збором, крім мита, ПДВ, акцизного податку при імпорті і Єдиного соціального внеску.

Угода про відстрочку може бути достроково розірвана у таких випадках: 1) за ініціативою платника при довгостроковому погашені боргу або якщо було досягнена домовленість про відстрочку, 2) за ініціативою податківця, якщо платник подав недостовірну або неповну інформацію під час укладання угоди, якщо платник порушує графік погашення розстрочки платежів, у платника виникають нові борги після укладання угоди.

Відстрочка податкового боргу не звільняє активи платника з податкової застави.