§ 2. Рівновага в економіці обміну та ефективність розподілу ресурсів

У даному параграфі детально розглянуто аналіз ефективності ринкової системи. Проаналізовано, як поведінка споживача і поведінка виробника в умовах конкуренції забезпечують ефективний розподіл ресурсів у споживанні і виробництві та оптимізацію структури економіки в цілому. Сформульовано загальні умови ефективності конкурентної ринкової системи.

Відомо, що забезпечення загальної ринкової рівноваги потребує розв’язку проблеми ефективного розподілу ресурсів в економічній системі як на стадії виробництва, так і обміну та споживання. Ефективним вважається такий розподіл, коли жоден з ресурсів не витрачається марно. Але якщо стає можливим такий розподіл, коли будь-який економічний агент може покращити своє становище без погіршення становища будь-кого іншого, то у попередньому розміщенні ресурсів мало місце марнотратство, а ефективність розподілу не забезпечувалася. Такий підхід було реалізовано у концепції оптимальності, розробленої італійським економістом Вільфредом Парето наприкінці XIX ст.

Розглянемо базові елементи Парето-ефективного розподілу ресурсів щодо основних стадій суспільного виробництва.

У конкурентній «економіці обміну» кожен споживач, розподіляючи оптимально свій дохід, прирівнює відношення граничних корисностей благ до відношення їхніх цін і згідно з кардиналістською версією максимізує корисність за умови:

, або

Оскільки , то

Ми ґрунтуємося на тому, що на конкурентному ринку всі споживачі купують товари за одними й тими ж рівноважними цінами, тому гранична норма заміщення благ для усіх споживачів (М, N) в економіці буде однаковою:

Взаємовигідний обмін триває доти, доки всі MRS_XY для всіх споживачів не зрівняються:

За умови рівності граничних норм заміщення для усіх учасників обміну досягається оптимальний розподіл благ між індивідами у споживанні. Будь-які можливості поліпшення розподілу ресурсів споживання вичерпані. Не існує вигідних обмінів і жодної можливості підвищення добробуту як всіх споживачів у цілому, так і будь-якого з них за рахунок іншого.

Оптимізацію рішень щодо ефективного розподілу благ у процесі обміну на досконало конкурентному ринку за ординалістською версією ілюструє графічна модель «скринька Еджворта» (рис. 13.2).

Нехай одна з точок на кривій виробничих можливостей відповідає таким обсягам виробництва продуктів: Q_x=400; Q_y=300. Ці продукти розподіляються між споживачами А і Б у пропорції, що відповідає точці С.

Рис. 13.2. Графічна модель «скринька Еджворта»

Для визначення ступеня задоволення потреб споживачами А і Б проведемо через точку С відповідні криві байдужості U_A1 і U_б1. Розподіл заданого обсягу продукції між двома споживачами буде ефективний, коли відповідатиме точкам дотику кривих байдужості цих споживачів.

Аналізуючи ситуацію, що склалася, можна дійти висновку, про неефективність  розподілу в точці С. Рухаючись  по криві байдужості u_ai  можна  поліпшити  становище споживача Б не погіршуючи становище споживача А. Оскільки у точках дотику нахили кривих є однаковими, то однаковими будуть і норми заміщення продуктів:

MRS^A_xy=MRS^Б_хy

Лінія АБ називається договірною лінією або кривою контрактів у продуктовій скриньці Еджворта (рис.13.3.). Вона поєднує усі точ­ки ефективного розподілу обмежених благ між двома індивідами. Кожна точ­ка на кривій контрактів відповідає точці ринкової рівноваги і ефективна за Парето, адже у цих точках жоден із споживачів не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого.

Рис.13.3. Крива контрактів

Якщо кожен учасник обміну максимізує свою корисність і при цьому відбувається взаємовигідна торгівля, то на ринку споживчих товарів досягається рівновага, за якої розподіл благ є Парето-ефективним за споживанням та обміном. Умо­ву, яка необхідна для досягнення Парето-оптимального розподілу ресурсів, можна подати наступною тотожністю:

MRS^A_xy=MRS^Б_хy= MRТ_хy, де граничні норми заміщення продуктів дорівнюють граничній нормі трансформації.

У мікроекономічній системі існує множина точок ефективності, для яких витримується ця тотожність. Точки ефективності утворюють криву споживчих мож­ливостей. Вона демонструє у графічний спосіб яким чином корисність, що отри­мують споживачі, змінюється за усіх можливих ва­ріантів розподілу ресурсів та виробленої продукції (рис. 13.4).

Кожна точка на кривій споживчих можливос­тей відповідає ефективному варіанту розподілу про­дукту і ресурсів. Рухаючись вздовж неї неможливо поліпшити становище однієї особи без заподіяння шкоди іншій.

Ефективність у сфері виробництва включає внутрігалузеву ефективність (використання і розподіл ресурсів всередині галузі) та міжгалузеву ефективність (оптимальний розподіл ресурсів між галузями), трансформа­цію структури виробництва.

Рис. 13.4. Крива споживацьких можливостей

Оптимальне розміщення ресурсів у галузі між окремими фірмами досягається, коли галузь випускає максимально можливий обсяг продукції і неможливо перерозподілити ресурси так, щоб збільшити випуск і знизити витрати. Кожна фірма галузі купує ресурси, керуючись правилом оптимального використання ресурсів – максимального значення прибуток набуває за умови, що грани­чна доходність ресурсу дорівнюватиме ціні ресурсу:

,

яке включає в себе і правило мінімізації витрат на заданий обсяг продукції – мінімальні витрати на будь-який обсяг фірма забезпечує за такого співвідношення ресурсів, для якого відношення граничних продуктивностей ресурсів до їхніх цін є однаковим для всіх видів ресурсів:

, або

Оскільки всі фірми галузі купують ресурси на конкурентному ринку ресурсів за єдиною рівноважною ціною, то для кожної з фірм галузі. Якщо всі фірми мінімізують свої витрати, гранична норма технологічної заміни стає однаковою для всіх фірм:

MRTS_LK¹ = MRTS_LK².

За умови рівності MRTS_LK у жодної з фірм не буде стимулу купувати додаткові ресурси, щоб покращити їх співвідношення з метою мінімізації витрат. Це означає, що у галузі ресурси розміщені і використовуються ефективно за Парето.

Правило оптимального співвідношення ресурсів включає в себе також правило граничного випуску, за яким конкурентні фірми визначають оптимальний обсяг виробництва для максимізації прибутку: МС=Р. Якщо правило мінімізації витрат ресурсів подати як обернену величину, то отримаємо значення граничних витрат на виробництво даного продукту.

Для галузі, яка виробляє товар X:

, звідси:

.

А оскільки МС_Х =Р_Х, то кожна фірма буде мати граничні витрати, які не перевищуватимуть рівень ринкової ціни даного товару X.

Коли всі фірми галузі вироблятимуть товар X з однаковими граничними витратами, то не знайдеться способу перерозподілити загальний обсяг його виробництва поміж фірмами так, щоб зменшити витрати галузі в цілому. При цьому у довгостроковому періоді всі фірми вироблятимуть продукцію з мінімальними витратами: Р_Х = МС_Х = min АС_Х.

Отже, міжгалузева ефективність розподілу ресурсів досягатиметься, коли фірми в усіх галузях досягають ефективності у сфері виробництва, а це означатиме, що:

МС_Х = Р_Х ; MC_У = Р_У і т. д.

Оскільки всі виробники, незалежно від галузі, на конкурентному ринку ресурсів купують ресурси за одними й тими ж рівноважними конкурентними цінами, то грани­чні норми технологічного заміщення повинні бути рівними для всіх фірм усіх галузей.

Оскільки і ,

то MRTS_LK^X = MRTS_LK^У

За цієї умови ресурси в усіх галузях використовуються у повному обсязі і розподілені Парето-ефективно. Перерозподіл ресурсів між галузями, який дозволив би збільшити виробництво одного виду блага, не зменшуючи обсягів виробництва іншого, стає неможливим.

Отже, оптимізацію розміщення виробничих ресурсів між галузями ілюструє ре­сурсна скринька Еджворта. Графічно представлений ефективний розподіл ресурсів забезпечується у точках дотику ізоквант для двох товарів (X, Y) до ізокости, нахил якої дорівнює співвідношенню цін ресурсів: P_L/P_K. За цих умов виробники знаходяться у стані рівноваги. У точках рівноваги кути нахилу ізоквант та ізокости є однаковими. Отже, підтверджується висновок, що граничні норми технологічного заміщення ресурсів у виробництві обох товарів також однакові.

Це фіксується наступною тотожністю: MRTS_LK^X = MRTS_LK^У , що свідчить про забезпечення ефективного розподілу ресурсів між галузями.

Побудова та аналіз діаграми Еджворта дає змогу визначити параметри кривої виробничих можливостей, або кривої виробничих контрактів. Лінія виробничих можливостей показує максимально можливий обсяг виробництва певного товару за даного виробництва інших благ, фіксованого ресурсного забезпечення та рівня технології (рис. 13.5).

Рис. 13.5. Лінія виробничих можливостей

Кожна точка дотику ізоквант двох товарів у скриньці Еджворта відповідає точці на кривій виробничих можливостей.

Якщо ресурси розподілені між галузями неефективно, то їх перерозподіл дасть приріст обсягу випуску в одній або кількох галузях. Виробничі ресурси через свій ринок переміщуватимуться в ті галузі, де будуть використані у оптимальному співвідношенні, яке мінімізує витрати до рівня МС = Р і покращує стан споживачів даної продукції. Відбувається трансформація структури виробництва в економіці. Крива виробничих контрактів може бути трансформована у криву трансформації (межу виробничих можливостей).

Всі точки цієї кривої відповідають технологічно ефективним комбінаціям ресурсів у виробництві двох видів благ. Межа виробничих можливостей є спадною. Виробництво стає ефективним за умов, коли збільшення обсягу ви­робництва одного товару вимагає переміщення ресурсів з виробництва іншого і відповідного зменшення обсягів випуску останнього. Крива виробничих можливостей є опуклою від по­чатку координат, що означає збільшення її нахилу зі зростанням виробництва блага X.

Кут нахилу межі виробничих можливостей визначає граничну норму трансформації Y в X – MRTху, а сама гранична норма трансформації набуває якостей альтернативної вартості.

У кожній точці межі виробничих можливостей для одержання одиниці X треба витратити МС_Х ресурсів, а для виробництва одиниці Y – МС_У ресурсів. Для одержання додаткової одиниці X необхідно відмовитись від МС_Х / MC_Y одиниць Y, звідси: .

Оскільки ефективне виробництво товару здійснюється до точки, де МС = Р для кожного товару, то

Для ефективного функціонування всієї досконало конкурентної ринкової системи ресурси повинні бути розподілені між різними видами виробництва благ так, щоб структура виробництва відповідала структурі суспільних потреб. Споживачі повинні бути готові заміщувати блага у споживчому кошику в тій самій пропорції, в якій економіка може трансформувати одне благо в інше. У цьому випадку досягається повна ефективність розподілу ресурсів економіки.

Оскільки і виробники, і споживачі прирівнюють граничні норми заміщення благ до однакових ринкових цін, то гранична норма трансформації будь-якого блага в інше у сфері виробництва дорівнюватиме граничній нормі заміщення цих благ для кожного споживача:

MRTху = MRSху .

Ця тотожність означає, що не існує способу покращити становище споживачів за рахунок змін у виробництві даних благ. В економічній системі встано­влюється загальна рівновага, яка відповідає критерію Парето-оптимальності. Вона забезпечує оптимальність структури економіки, збалансованість інтересів споживачів і виробників.

Загальні умови ефективності досконало конкурентної еконо­міки описуються системою рівнянь:

– рівновага у конкурентній економіці ефективна за споживанням та обміном, якщо:

– рівновага виробника у конкурентній економіці ефективна за розподілом ресурсів між галузями, якщо:

– рівновага є ефективною за використанням ресурсів у виробництві, якщо:

– загальна рівновага економічної системи Парето-ефективна за розподілом ресурсів в усіх сферах, якщо:

MRS_XY = MRTху.

Отже, сукупна (зведена) ефективність економічної системи – поняття, що враховує ефективність виробництва, ефективність споживання і певний баланс між інтересами виробників та споживачів на ринках.