39. Коливання рівноважного рівня випуску навколо економічного потенціалу.
Економічний потенціал країни згадують, коли описують потенційний рівень ВНП
Потенційний ВНП – сукупний продукт, який може бути вироблений в країні в умовах повної зайнятості ресурсів (за природного рівня безробіття, рівня інфляції 3 % на рік та завантаження потужностей 80%).
Рівноважний рівень випуску продукції в країні повинен коливатися навколо цієї величини. Звісно, що реальний рівень випуску навряд чи буде дорівнювати потенційно можливому, але, тим не менш, держава повинна намагатися досягти цього рівня.
Це важливо тому що: збільшення обсягів випуску продукції призведе до зменшення частки постійних витрат в її вартості, отже, зробить цю продукцію дешевшою і більш конкурентоспроможною на зовнішньому та внутрішньому ринках. По-друге, досягнення мінімального рівня інфляції призведе до стабілізації грошового курсу. По-третє, зниження рівня безробіття допоможе досягти економічного процвітання в країні, збільшить обсяги національного багатства, покращить загальний рівень життя населення.
40. Рецесійний та інфляційний розриви в макроекономіці
Рецесійний розрив в економіці виникає, коли УФ > УРІВН. Цей розрив являє собою величину, на яку повинен зрости сукупний попит, щоб підвищити рівноважний УНД до не інфляційного рівня повної зайнятості. Рецесійний розрив можна подолати шляхом стимулювання сукупного попиту AD або перенесення графіка АЕ (паралельно вгору) Це відповідає проведенню стимулюючої фіскальної політики.
Інфляційний розрив спостерігається, якщо УФ < УРІВН. Він являє собою величину, на яку повинен скоротитися сукупний попит AD, щоб знизити рівноважний УНД до не інфляційного рівня повної зайнятості. Подолати інфляційний розрив можна шляхом зміщення графіку АЕ паралельно вниз, тобто обмежуючи сукупний попит AD. Ці дії відповідають обмежувальний фіскальній (бюджетно-податковій) політиці держави.
41. Взаємозв’язок моделей «сукупний попит – сукупна пропозиція» та «кейнсіанського хреста».
Сукупний попит – обсяги товарів і послуг, які домогосподарства, підприємства і держава готові придбати при будь-якому можливому рівні цін. Сукупна пропозиція – об’єми національного виробництва товарів і послуг, можливі при кожному певному рівні цін. Кейнсіанський хрест відображає співвідношення запланованих витрат (сукупного попиту) та обсягу виробництва (сукупної пропозиції), де обсяг виробництва (дохід) дорівнює запланованим витратам і відображається на моделі у вигляді прямої лінії під кутом 45º.
42. Бюджетно-податкова (фіскальна) політика, її засоби.
Під фіскальною політикою розуміють сукупність фінансових заходів держави щодо регулювання бюджетних доходів і витрат з метою цілеспрямованого впливу на соціально–економічний розвиток країни. Існують 2 види фіскальної політики: дискреційна та автоматична (політика вмонтованої стабільності).
Функції фіскальної політики:
Вплив на соціально–економічний розвиток країни.
Перерозподіл НД
Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.
Основні інструменти фіскальної політики:
маніпулювання державними видатками
ставка оподатковування
Головною метою фіскальної політики є стабілізація економіки, наближення фактичного обсягу НД до безінфляційного. Цій меті підпорядковується і державний бюджет. регулюючи структуру і співвідношення між окремими частинами державного бюджету, фіскальна політика впливає одночасно на економічний розвиток і стан державного бюджету.
У залежності від фази економічного циклу фіскальна політика викликає неоднакові бюджетні наслідки. Так, під час падіння виробництва ефективною (доцільною) слід вважати стимулюючу (експансіоністську) політику, яка має збільшувати державні закупки і знижувати чисті податки, або застосовувати перелічені заходи одночасно. Неминучим наслідком такої політики є виникнення бюджетного дефіциту або його збільшення.
Припустимо, що навпаки, в економіці спостерігається інфляційне зростання, викликане надмірним попитом. За цих умов ефективною (доцільною) слід вважати стримуючу (рестриктивну) політику, яка повинна зменшувати державні закупки і підвищувати чисті податки, або застосовувати зазначені заходи одночасно. Неминучим результатом такої політики буде скорочення бюджетного дефіциту або виникнення бюджету з профіцитом.
Ефективною може бути лише зважена фіскальна політика, згідно з якою держава повинна постійно коригувати свої витрати у рахуванням змін в отриманні доходів, а до державних позичок вдаватися лише за умов, якщо вони здатні в перспективі створювати джерела для їх повернення.
Вплив фіскальної політики на економіку здійснюється через державний бюджет. Між фіскальною політикою і держбюджетом існує пряма і зворотна залежність. З одного боку, державний бюджет визначає можливість фіскальної політики; з іншого боку – фіскальна політика впливає на стан держбюджету. Роль держбюджету у фіскальній політиці визначається не лише його величиною. Важливе значення має також його структура та співвідношення між державними заходами і видатками.
До фіскальної політики відносять тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей в обігу.