16. Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії): Правопорушення: поняття, різновиди, ознаки, юридичний склад.

Правопорушення - протиправне діяння, яке становить небезпеку для суспільних відносинн, заподіює шкоду їх учасникам і за яке законом передбачена юридична відповідальність.

Види правопорушень:

• Конституційні

• Адміністративні

• Цивільні

• Кримінальні

• Господарські

• Дисциплінарні

• Процесуальні

• Міжнародні

Конституційні правопоруш. – порушення норм конституційного законодавства вищими суб'єктами влади, вчинення яких тягне за собою застосування до порушника заходів спрямованих на його вилучення зі сфери політики шляхом позбавлення права здійснювати державну владу.

Адміністративні правопоруш. – правопорушення, які посягають на суспільні відносини в різноманітних сферах суспільного життя та караються санкціями адміністративних норм.(проступки, правопорушення юр.осіб, порушення суб'єктами влади суб'єктивних прав і свобод)

Цивільні делікти – правопорушення спрямовані протии майнових та особистих немайнових відносин урегульованих нормами цивільного, сімейного, трудового, аграрного права.(компенсаційний характер)

Кримінальні правопоруш.(злочини) – протиправні винні діяння, які характеризуються високою суспільною небезпекою та передбачають застосування кримінальних покарань.

Господарські правопоруш. – протиправні дії або бездіяльність суб'єкта господарювання, які втілюються у невиконанні або в неналежному виконанні ним господарського зобов'язання або ж у порушенні правил здійснення господарської діяльності.

Дисциплінарні проступки – протиправні дії фізичних осіб, суб'єктів навчальних, трудових, службових відносин, спрямованих на порушення правил дисципліни та внутрішнього розпорядку відпвідних органів, установ, підприємств, закладів, організацій.(прогул, запізнення, невиконання розпорядження)

Процесуальні – порушення норм процесуального права(адмін.-,кримін.-,цив.-,господарсько-процесуального)

Міжнародні правопоруш. – порушення світовими державами норм міжнародного права і власних зобов'язань, що заподіюють шкоди іншим країнам або світовій спільноті.

Ознаки правопорушень:

• Протиправність

• Втілення в людській поведінці

• Винність

• Суспільна небезпечність

• Карність

Протиправність – полягає в тому, що вони обов'язково порушують вимоги юридичних норми.

Втілення в людській поведінці – будь-яке правопорушення це реальний вчинок(акт людської поведінки)

Винність – 1)гарантує таке внутрішнє ставлення особи до свого протиправного діяння, яке дозволяє вести мову про свідоме ігнорування нею інтересів суспільства. 2) до юридичної відповідальності притягується сааме та особа, яка вчинила протиправне діяння, а не хто-небуть інший.

Суспільна небезпечність та шкідливість – полягає в тому, що значна частина правопорущень заподіюють конкретну матеріальну шкоду(майну, товарним засобам виробництва, інформації тощо.)

У свою чергу суспільна небезпечність відображає негативний вплив правопорушення не на самі об'єкти матеріального світу, а на суспільні відносини, які з приводу цих об'єктів складаються.

Карність – означає, що будь-яке фактичне діяння є правопорушенням тільки в тому випадку, якщо за його вчинення законом передбачається юридична відповідальність.

Склад правопорушення – сукупність системних передбачених законом об’єктивних та суб’єктивних ознак, котрі характеризують конкретний акт фактичної поведінки(діяльності) як такий, що передбачає юридичну відповідальність.

Об’єктом правопорушення є суспільні відносини регламентовані правом та охоронювані санкціями юридичних норм.

Об’єктивна сторона – елемент складу правопорушення, який характеризує його поведінковий аспект. Він включає:

• протиправне діяння(дії або бездіяльність)

• суспільно небезпечні наслідки

• причинно-наслідковий зв'язок між діянням і наслідками

• у деяких випадках час, місце, обставину, спосіб, знаряддя та засоби його вчинення

Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони:

• протиправне діяння – свідома вольова поведінка, здійснення якої завдало певної шкоди або створило реальну загрозу завдання шкоди об’єктам правової охорони

• суспільно небезпечні наслідки – спричинені протиправним діянням негативні зміни в суспільних відносинах, охоронюваних законом

• причинний зв'язок між протиправним діянням і суспільно небезпечними наслідками – сукупність усіх обставин протиправного посягання при якій воно стало необхідною умовою настання суспільно небезпечно них наслідків.

Факультативні ознаки:

• спосіб вчинення правопорушення – сукупність прийомів і методів йог вчинення

• місце вчинення правопорушення – територія, на якій воно вчиняється

• час вчинення правопорушення – проміжок часу, в який воно вчиняється

• засоби вчинення правопорушення – речі матеріального світу, які застосовуються при вчиненні правопорушення

• обсяг заподіяної шкоди – грошове або інше обчислення матеріальної шкоди заподіяної суспільним відносинам.

Суб’єкт – особа, котра своїми протиправними діями або бездіяльністю заподіяла шкоди суспільним відносинам.

Загальні ознаки фізичної особи, як суб’єкта правопорушення:

• осудність – здатність особи під час вчинення правопорушення усвідомлювати свої дії або бездіяльність і керуватися ними.

• досягнення передбаченого законом віку юридичної відповідальності( кримін, цив, дисциплінарна відповідальність - з 14 років; адмін. – з 16)

Юридичні особи за законодавством України не можуть виступати суб’єктами злочинів, дисциплінарні та адміністративні проступки.

Суб’єктивна сторона – сукупність ознак, які характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння та його негативних наслідків.

Ознаки:

• Вина(основна) – психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння та його негативних наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

• Мотив(факультативна) – система чинників, що вплинули на формування бажання вчинити правопорушення(убивство з корисливих і хуліганських мотивів, ревнощі, помста)

• Мета(факультативна) – моделювання бажаного шкідливого результату і спрямованість на його досягнення(убивство з метою приховання іншого злочину)

Умисел:

- прямий – усвідомлення особою протиправності своєї поведінки, передбачення настання її шкідливих чи небезпечних наслідків та бажання їх настання(крадіжка чужого майна)

- непрямий – усвідомлення протиправності своєї поведінки але байдуже ставлення до настання можливих негативних наслідків(заподіяння непередбаченої шкоди здоров’ю особи під час протиправного заволодіння її майном)

Необережність:

- протиправна самовпевненість – усвідомлення протиправності свого діяння і легковажний розрахунок на можливість відвернення негативних наслідків

- протиправна недбалість – усвідомлення протиправності своєї поведінки і небажання настання негативних наслідків, що у зв’язку з професіоналізмом і посадовим положення можна і слід було передбачити.

17. Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії): Правомірна поведінка (поняття, ознаки, структура, різновиди).

Правомірна поведінка – гарантована державою соціально-бажана або соціально-допустима поведінка (діяльність) суб’єктів правовідносин, котра відповідає вимогам правових норм та втілюється в неухильному слідуванні їхнім приписам, заборонам і настановам.

Ознаки правомірної поведінки:

1. Завжди відповідає вимогам правових норм та втілюється в неухильному слідуванні їхнім приписам, заборонам і настановам.

2. Правомірна поведінка є соціально-бажаною або допустимою.

3. Завжди гарантується та охороняється державою: 1) Держава створює організаційно-правові механізми здійснення правомірної поведінки. 2) Держава стимулює суспільно корисні форми правомірної поведінки. 3) Держава бореться з діями, котрі перешкоджають реалізації правомірної поведінки.

Складові елементи правомірної поведінки

1. Об’єкт – об’єктом правомірної поведінки є правовідносини, в рамках яких вона реалізовується та на які вона спрямовується.

2. Об’єктивна сторона – охоплює всі юридично-значущі ознаки, котрі характеризують зовнішній матеріальний бік її вираження.

Ознаки:

• Фактична дія або бездіяльність, узгоджена з вимогами правових норм.

Факультативні ознаки:

• Її юридичні наслідки;

• Час, місце,обстановка та спосіб її вчинення.

3. Суб’єкт – юридичні і фізичні особи, наділені правоздатністю і дієздатністю(не громадяни, іноземці)

Ознаки:

• Правоздатність

• Дієздатність

4. Суб’єктивна сторона – відображає її внутрішній аспект.

Ознаки:

• Мета (уявний образ бажаного результату)

• Мотив (усвідомлене спонукання до дії)

• Усвідомлення можливих особистих вигод і ризиків.

• Ставлення до можливих соціальних і юридичних наслідків.

Види правомірної поведінки:

1

• Соціально-бажана

• Соціально-допустима

• Соціально-шкідлива

2

• Соціально-активна

• Соціально-пасивна

• Звична

• Конформістська

• Маргінальна

• Нігілістична

18. Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії): Загальні, міжгалузеві та галузеві принципи права.

Принципи права – закріплені в нормах чинного законодавства або такі, що випливають із його змісту, основоположні ідеї, на яких базується правове регулювання відносин у суспільстві.

Загальні принципи

Загальні принципи – це основоположні ідеї, які характеризують зміст права, його сутність та призначення.

1. Принцип демократизму закріплення народовладдя.

• при здійсненні нормотворчої та правозастосовчої діяльності органи влади регулюють народ України.

• будь-яка норма права втілює волю народу.

• головний напрям розвитку права – забезпечення пріоритету прав і свобод людини.

2. Принцип законності.

• передбачає неухильне дотримання законів та підзаконних актів всіма учасниками правовідносин.

• Конституція та законодавчі акти ВР (закони і кодекси) перебувають на вершині ієрархії джерел права і мають вищу юридичну силу.

3. Принцип верховенства права.

• права людини мають безумовний і вищий пріорітет, як при творенні правових норм, так і в оді їхньої реалізації

• поширення законодавства, які суперечать цьому принципу підлягають перегляду або скасуванню у встановленому порядку.

4. Принцип рівності громадян перед законом.

• всі громадяни є рівноправними суб’єктами права . У реалізації цих прав вони мають абсолютно рівні можливості.

5. Принцип справедливості.

• передбачає неупередженість, правильність, обґрунтованість реалізування держави на той або інший факт поведінки.

6. Принцип єдності прав і обов’язків.

• виражається в органічній єдності та взаємообумовленості прав і обов’язків учасників правових відносин.

7. Принцип поєднання, переконання, заохочення примусу.

• полягає в різноманітності і комплексності методів застосування обов’язковості права.

Галузеві принципи

Галузеві принципи – завжди поширюються на визначену галузь і тільки на неї.

1. Принцип презумпції винуватості (цив)

2. Принцип забезпечення права на страйк(трудове)

3. Пріорітет захисту прав та інтересів дітей та непрацездатних членів сім’ї(сімйне)

4. Принцип єдності митної території (митне)

5. Принцип плановості (фін)

6. Принцип вільного поширення інформації необмеженої законодавством (інформ)

7. Принцип виборності місцевого самоврядування (муніцип)

Міжгалузеві принципи права

Міжгалузеві принципи - ключові ідеї, на яких базується функціонування декількох юридичних галузей.

Міжгалузеві принципи процесуального права:

1. Принцип гласності – виражає ідею відкритості юридичного процесу для його учасників та всього суспільства. Гласність гарантує можливість присутності на юридичному процесі, право ознайомлення з матеріальними справами.

2. Принцип використання національної мови громадянами – недопущення обмеження прав громадян-учасників юр. процесу за мовною ознакою. Незнання державної мови не забороняє брати участь у юр. процесі.

3. Принцип забезпечення правової допомоги громадянину – гарантує можливість кожної фізичної особи одержати правову допомогу в юр. процесі.

4. Принцип об’єктивної істини – згідно з даним принципом суб’єкт розгляду юр.справи зобов’язаний з’ясувати всі фактичні обставини, котрі можуть мати значення для її безпомилкового і неупередженого рішення.

5. Принцип змагальності судового судового розгляду – означає таку побудову процесу правосуддя, за якої функції обвинувачення та захисту відділені від функцій вирішення справи, а сторони обвинувачення та захисту володіють рівними правами щодо надання доказів і доведення їх переконливості перед судом.

Міжгалузеві принципи матеріального права:

1. Принцип зворотної дії закону – означає здатність закону поширюватись на юр. факти, які виникли до набуття ним чинності.(Кримінальне, адміністративне, трудове, митне право)

2. Принцип рівності сторін, добровільності та свободи договору ( цивільне, господарське, земельне) – означає, що сторони приватного договору завжди є вільними і рівноправними в питання укладення угоди, вибору її предмету та визначення взаємних прав і обов’язків.

3. Принцип об’єктивного ставлення ввину (адміністративне, кримін, госп, цив, трудове) – полягає в тому, що юр відповідальність особи може наставати тільки за фактом протиправної поведінки людини.

4. При суб’єктивного ставлення ввину ( амін, кримін) – означає, що протиправне діяння не може тягнути відповідальності особи, якщо воно було вчинене без вини.

5. Принцип заборони подвійної відповідальності (амін, кримін, цив, госп, трудове) – означає, що ніхто не може бути притягнутий двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

6. Принцип невідворотності і своєчасності юр відповідальності (амін, кримін, трудове, цив, госп) – полягає в тому, що вчинення особою правопорушення завжди тягне за собою обов’язкове та оперативне застосування щодо неї заходів юр відповідальності.

7. Принцип свободи праці ( трудове, цив, амін) – передбачає рівні можливості у виборі професії, свободу вибору роду трудової діяльності, а також захист людини від примусової праці.

8. Принцип рівності всіх форм власності (кримін, амін, цив ,госп, зем, транспортне) – всі форми власності(державна, муніципальна, колективна, приватна) є рівними з точки зору набуття відповідного права, користування ним та його захисту.

9. Принцип всебічної підтримки ек конкуренції (амін, госп, підприємницьке, цив) – полягає в сприянні розвитку конкурентних відносин та боротьбі з різноманітними анти конкурентними проявами.

19. Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії): Реалізація правових норм.

Прийоми правового регулювання: -дозвіл -припис -заборона Реалізація н.п. – практичний вплив н.п.приписів, дозволів і заборон на сус.відносини та поведінку їхніх учасників. Форми реалізації правових норм: 1. Дотримання – форма реалізації забороняючи норм, змістом якої є утримання суб’єкта правовідносин від вчинків заборонених нормами права(активна і пасивна) 2. Виконання – форма реалізації зобов’язуючих норм, яка полягає в обов’язковому здійсненні передбачених ними приписів(активне, пасивне-утримання від певних дій) 3. Використання – форма реалізації дозвільних норм через дозволений ними варіант поведінки. Виконання передбачає здійснення суб’єктивного права учасників правовідносин вчинювати певні дії або утримуватись від ії вчинення. 4. Правозастосування – являє собою організаційну, виконавчу та розпорядчу діяльність суб’єктів владних повноважень, спрямовану на реалізацію права іншими суб’єктами. Зловживання правом – реалізація законного права у спосіб, що суперечить загальним принципам права, призводить до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб. Ознаки зловживання правом: 1. Наявність в особи певного суб’єктивного права 2. Реалізація цього права в межах діючого законодавства 3. Використання права на за його соц..призначенням, а на шкоду особистим, суспільним або держанвим інтересам. 4. Відсутність формальної заборони на вчинення дії, що містить ознаки такого зловживання. 5. Відсутність порушення правових норм(порушуються норми моралі, добрі звичаї, прийняті традиції) 6. Відсутність правових наслідків у вигляді юр.відповідальності. Ознаки правозастосування: 1. Здійснення виключно суб’єктами владних повноважень(держ.органи, суб’єкти місц.самоврядування, інші посадові особи) 2. Має публічно-владний характер та в необхідних випадках забезпечується примусом держави. 3. Завжди пов’язане з виникненням, зміною припиненням правопорушень. 4. Завжди реалізується у чітко-визначених законом процесуальних формах. 5. Має комплексний характер і втілює в собі елементи всіх інших форм реалізації права(дотримання, вик і використання) 6. Процес застосування норм права завершується прийняттям правозастосовних актів, тобто обов’язкових до виконання суд.рішень. Основні стадії правозастосування: 1. Вивчення фактичних обставин справи 2. Вибір правової норми, яка підлягає застосуванню 3. Винесення рішення в справі(прийняття правозастосовного акту) Презумпція – закріплення у законі припущення, яке визнається істинним, доки не буде доведено його хибність. Тягар доказування –обов’язок подання доказів у справі. Правозастосовний акт – офіційний документ, який закріплює підсумкове рішення в справі. Ознаки правозастос.актів: 1. Приймаються уповноваженим суб’єктом влади 2. Носять державно-владний характер та є обов’язковими для учасників конкретних правовідносин. 3. Мають індивідуальний характер(персоніфікований). Стосуються конкретного суб’єкта ситації 4. Як правило моють форму офіційного письмового документа 5. Розраховані на разове застосування 6. Не поширюються на сусп.відносини, які виникли після їх прийняття 7. Можуть бути оскаржені чи опротестовані у передбаченому законом порядку. Реквізити право засос.актів: - зображення держ.герба України - емблема організації яка видала акт - назва організації - назва документа - дата прийняття - реєстраційний індекс - адресат - текст документа - підпис - печатка - прізвище виконавця, номер телефону - відмітка про виконання документа і направлення його до справи