10. Семантична структура слова

Семантична структура слова – це структура слова, як єдність усіх його значень: граматичних форма та структури кожного окремого значення багатозначного слова.

У з’язку з цим прийнято розмежовувати терміни: лексико-багатозначні слова, семема, чи лексико-семантичний варіант – окреме значення багатозначного слова, моно сема – однозначне слово.

За одним і тим же словом може бути закріплено не одне, а кілька значень, взаємозв’язаних і відокремлених одне від одного значень. Семантична єдність слова укладається у певному зв’язку цих окремих самостійних значень одного з іншим та їх закріплення за одним тим самим знаком. Значення багатозначного слова об’єднуються у семантичну єдність на основі загальних семантичних елементів чи загальних семантичних асоціацій.

Групи, у які за семантичними ознаками об’єднуються слова, можуть бути виділені на різній основі. У основу можуть бути покладені власні лінгвістичні властивості слів. Наприклад, традиційний розподіл слві по частинах мови визначається подібністю лексико-семантичних та формально-граматичних ознак.

Полісемі́я (грец. Πολυσημίς — багатозначний) — багатозначність, наявність у мовній одиниці (слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень.

Наприклад, слово «драматургія» означає:

• драматичне мистецтво;

• сукупність драматичних творів письменника, літературного напряму, народу, епохи;

• теорія побудови драматичного твору.

Моносемія – властивість слів мати лише одне значення. Тобто те це саме, що однозначність.

11. Переносне значення слова як елемент мовного багатства

Багатозначне слово завжди має основне, або пряме, зна­чення, що безпосередньо вказує на співвідношення слова з яви­щами реальної дійсності. Здебільшого пряме значення є також первинним, тобто таким, яке виникло разом із словом. Напри­клад, пряме і первинне значення іменника блискавка, утво­реного від дієслова блискати,— «зигзагоподібна електрична іскра — наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози».

Внаслідок перенесення найменувань одних явищ, предме­тів, дій, ознак на інші у зв'язку з якоюсь їх схожістю вини­кають переносні значення слів. Такі значення є завжди вторинними. У даному разі блискавка на основі по­дібності за швидкістю проходження явища, за його динаміч­ністю розвинулися ще такі значення: «1. Телеграма, що пере­дається негайно. 2. Стінгазета, що виходить негайно після яко­їсь важливої події. 3. Особлива механічна застібка».

Хоча переносне значення і сприймається як нове, вторинне значення вже відомого слова, воно теж закріплюється в мові суспільною практикою її носіїв, поступово втрачаючи свою образність. Це вже й сталося із таким значенням слова блис­кавка, як «застібка».

Переносне вживання слова відбувається в мові у вигляді метафори, метонімії, синекдохи.

Мета́фора (грец. metaphora — перенесення) — перенесення ознак одного предмета на інші за подібністю. / квіти палали червоним вогнем

Метоні́мія (грец. metonímia - перейменовувати) – перенесення назви одного поняття на інше на основі зв’язку між ними. / читати Шевченка, слухати Лисенка

Синекдоха (грец. synekdoché - співвіднесення) - один із засобів увиразнення поетичного мовлення, різновид метонімії. / копійка кров'ю обтекіла

Синекдоха заснована на кількісному зіставленні предметів та явищ. Вживання однини у значенні множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового і т.п.