Висновки до ііі розділу

Отже, якості результатів усього вищевикладеного в третьому розіділі роботи, можна виокремити шляхи, що сприяють підвищенню ліквідності і платоспроможності банку, що виявився на межі своєї ліквідності, а це можливо через помилки в його політиці, недооцінки ринку, хиб в аналітичній роботі та й в інших причинах, і який змушений прибігати до термінових заходів.

По-перше, банку з нестійким положенням можна порадити поліпшити організаційну структуру банку, тобто приділити увагу розвитку менеджменту, зокрема, створити, наприклад, службу внутрішнього аудиту, що дозволило б знизити зловживання усередині банку.

По-друге, банку необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. У процесі аналізу балансу на ліквідність можуть бути виявлені відхилення убік як зниження мінімально допустимих значень, так і їхнього істотного перевищення.

По-третє, банк повинний визначати потребу в ліквідних коштах хоча б на короткострокову перспективу. Як уже відзначалося, прогнозування цієї потреби може здійснюватися двома методами. Один із них припускає аналіз потреб у кредиті й очікуваному рівні внесків кожного з головних клієнтів, а інший - прогнозування обсягу позичок і внесків.

По-четверте, підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення визначеної політики банку в області пасивних і активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов грошового ринку й особливостей виконуваних операцій. Тобто банк повинний розробити грамотну політику управління активними і пасивними операціями.

Таким чином, кожний комерційний банк повинний самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в наступному науково обгрунтованої економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

Висновки

У результаті проведеного у роботі дослідження можна зробити наступні узагальнюючі висновки.

1. Забезпечення необхідного рівня платоспроможності і ліквідності є першочерговою задачею комерційного банку для підтримання його стабільності і надійності. При недотриманні економічних нормативів ліквідності значно зростає ризик миттєвої втрати платоспроможності, що може негативно вплинути на фінансову стабільність і репутацію банку. При управлінні банківською установою необхідно постійно підтримувати у рівновазі показники дохідності і ліквідності як дві взаємопротилежні умови банківської діяльності.

2. Чинним законодавством в Україні встановлено кількісні показники, з допомогою яких вітчизняні банки оцінюють рівень своєї ліквідності і платоспроможності. Відповідно, за цими показниками відбувається контроль комерційних банків з боку НБУ у порядку банківського нагляду. Проте одночасно слід констатувати, що в умовах перехідної економіки України практичне використання системи показників ліквідності не завжди відображає дійсний стан банківської системи, тому поточна ситуація з аналізом і контролем ліквідності залишається загостреною і вимагає подальшого дослідження і вжиття термінових заходів для підвищення їх ефективності і надійності.

3. В основу механізму управління платоспроможністю комерційного банку закладено метод зіставлення вхідних і вихідних грошових потоків, зважених за термінами банківських операцій. Реалізація методу здійснюється через порівняння активів і пасивів банківського балансу, яке проводять або на окрему дату з визначенням статичних показників ліквідності, або за певний період часу для отримання динаміки ліквідності.

4. Аналіз банківської ліквідності є складовою частиною загального процесу управління діяльністю банку, внаслідок чого структура аналітичного процесу та інструментарій аналізу визначаються обраною банком стратегією управління своїми фінансами. Всебічний розгляд наявних теорій і методів аналізу дає змогу зробити висновок, що ліквідність сучасного комерційного банку має аналізуватися у межах найадекватнішої економічним реаліям концепції інтегрованого управління активами і пасивами банку, що зумовлює логіку аналітичного процесу, його методи та прийоми.

5. Розглянута у роботі методика оцінки платоспроможності банку базується на нормативних положеннях НБУ і є частиною комплексного підходу до діагностики фінансового становища банку.

6. На сьогодні можливості вітчизняних банків щодо вибору методів управління ліквідністю досить обмежені. Брак розвиненого ринку цінних паперів, непередбачуваність стану фінансового ринку та економічної ситуації в цілому, високий рівень політичного ризику країни, що майже повністю блокує вихід банків на міжнародні ринки, - усі ці чинники унеможливлюють застосування досконалих інструментів управління ліквідністю в сучасних умовах.

7. На даний час для управління рівнем ліквідності банку важливим інструментом виступає покращення якості банківських активів у плані оптимізації кредитного портфеля. Для поточної збалансованості активів і пасивів доцільно проводити комплексний моніторинг і аналіз строкових, вартісних і гарантійних характеристик наданих і потенційних кредитних ресурсів у контексті загальної фінансово-економічної ситуації у банківському секторі.

В роботі наведено теоретичне тлумачення ліквідності і платоспроможності банку, яке можна визначити, як можливість банку своєчасно і повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною коштів по статтях активу і пасиву балансу з урахуванням відповідних термінів. Ліквідність та прибутковість - це показники, які деталізують поняття платоспроможності комерційного банку. З поняттям “ліквідність” тісно пов'язане поняття “платоспроможність”, під якою розуміють не тільки можливість перетворення активів у швидкореалізовувані, але ще й спроможність юридичної чи фізичної особи виконати свої платіжні зобов'язання у повному обсязі. Тому ліквідність можна розглядати як необхідну та обов'язкову умову платоспроможності, контроль за виконанням якої бере на себе не тільки сама юридична чи фізична особа, а й певний орган зовнішнього контролю і нагляду. Отже, ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

Платоспроможність - це спроможність банку в належні терміни, а також повною мірою відповідати за своїми зобов'язаннями. Однак вона залежить не тільки від ліквідності балансу, а й від інших факторів. На загальний рівень ліквідності банківської системи значний вплив справляє стан в економіці в цілому. Зокрема, такі негативні явища, як спад виробництва, бюджетний дефіцит, інфляція, структурні диспропорції в економіці, платіжна криза призводять до погіршення ліквідності багатьох банків. Зрозуміло, що вирішення зазначених проблем виходить за межі компетенції банківських установ, а тому істотно обмежує їхні можливості щодо регулювання власної ліквідності. Необхідні заходи з метою поліпшення ситуації насамперед мають охоплювати регулювання економічних процесів на макрорівні, що. є прерогативою держави, а не окремих комерційних банків. Отже, суть банківського управління ліквідністю складається в гнучкому сполученні протилежних вимог загальної і специфічної ліквідності. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваних і обумовлених самим банком економічних нормативів.

Отже, ліквідність для комерційного банку виступає як здатність банку забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі своїх зобов`язань по пасиву. Ліквідність банку визначається збалансованістю активів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів і залучених банком пасивів.

Платоспроможність трактується як здатність банку у встановлені строки в повній сумі відповідати за своїми зобов`язаннями.

У роботі було проаналізовано показники ліквідності і платоспромоності "УкрСиббанку", в результаті чого було сформовано загальні висновки.

За період, що було аналізовано КБ «УкрСиббанк» досяг значного приросту балансових показників та, як бачимо, збільшення показників ліквідності. Агресивна стратегія охоплення ринку, яка скоріше за все була обрана менеджерами КБ «УкрСиббанк» приносить свої дивіденди перш за все за рахунок розширення кредитного портфелю банку та за рахунок вдалої політики в сфері залучення коштів, тобто розробки депозитної сітки, яка дає змогу по-перше, бути впевненим у власних вкладах з боку населення чи юридичних осіб, а по-друге дає змогу банку ефективно використовувати наявні кошти з метою покриття миттєвих розривів та обслуговування власних термінових кредиторських зобов’язань.

У «УкрСиббанку» норматив платоспроможності у грудні 2010 року був виконаний лише один раз, 30 грудня. Середньозважена цього нормативу у грудні становила всього 5.58%. Це свідчить про недостатність капіталу покрити активи, можливо, з високими ступенями ризику.

Проаналізувавши статті балансу КБ «УкрСиббанк» у відносних показниках бачимо, що за останні роки 2008-2010 банк зробив великий крок на ринку фінансових послуг України.

Про це зокрема свідчить збільшення статутного капіталу на 316,04% у 2010 році порівняно із 2008. Крім того, збільшення загальної суми зобов'язань у 2010 році порівняно із 2009 сталося на 470,31%, що знову ж таки свідчить про досить агресивну тактику охоплення ринку фінансових послуг, яку застосовують менеджери банку.

Забезпеченість банку ліквідним коштами дає йому змогу активно та ефективно працювати на ринку фінансових послуг України.

У якості результатів усього вищевикладеного можна виокремити шляхи, що сприяють підвищенню ліквідності і платоспроможності банку, що виявився на межі своєї ліквідності, а це можливо через помилки в його політиці, недооцінки ринку, хиб в аналітичній роботі та й в інших причинах, і який змушений прибігати до термінових заходів.

По-перше, банку з нестійким положенням можна порадити поліпшити організаційну структуру банку, тобто приділити увагу розвитку менеджменту, зокрема, створити, наприклад, службу внутрішнього аудиту, що дозволило б знизити зловживання усередині банку.

По-друге, банку необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. У процесі аналізу балансу на ліквідність можуть бути виявлені відхилення убік як зниження мінімально допустимих значень, так і їхнього істотного перевищення.

По-третє, банк повинний визначати потребу в ліквідних коштах хоча б на короткострокову перспективу.

По-четверте, підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення визначеної політики банку в області пасивних і активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов грошового ринку й особливостей виконуваних операцій.

Таким чином, кожний комерційний банк повинний самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в наступному науково обгрунтовані економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.