Тема: спадкове право
Поняття спадкування. Відкриття спадщини: підстави, місце, час.
Спадкування за законом, черги спадкування.
Спадкування за заповітом. Легат (заповідальний відказ), покладення, спадковий сервітут.
Прийняття спадщини і відмова від прийняття спадщини. Оформлення спадкових прав.
Спадковий договір.
Література: ЦК України ст.. ст.. 1216 – 1308; п. 5 ППП ЦК України; порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 – гл.9, 10, 14; Постанова ПВСУ Про практику розгляду судами справ про спадкування.
Питання 1.
Спадкування – перехід прав та обов’язків спадкодавця від до інших осіб, спадкоємців.
Спадкування розглядається як універсальне правонаступництво, за яким усі майнові права та обов’язки спадкодавця переходять до його правонаступників – спадкоємців.
Розрізняють 2 види спадкування:
Спадкування за законом.
Спадкування за заповітом.
До основних понять спадкового права належать:
Спадкодавець – це ф/о, після смерті якої її майнові права та обов’язки переходять до інших осіб – спадкоємців. Спадкодавцем може бути будь-яка ф/о незалежно від обсягу дієздатності, яка на момент смерті має майнові права та обов’язки. ЦК визначає, що заповідачем може бути тільки ф/о, яка має повну цивільну дієздатність.
Спадкоємці – особи, до яких переходять майнові права та обов’язки померлого. Спадкоємцями за законом і за заповітом можуть бути ф/о, які є живими на час відкриття спадщини та особи які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути як ф/о так і ю/о й інші учасники цивільних правовідносин.
ЦК України передбачає підстави для усунення від права на спадкування деяких спадкоємців, яких в літературі називають «негідними спадкоємцями» (ст.. 1224 ЦК України).
Спадщина. Спадщину складають майнові права та обов’язки спадкодавця, які належали йому на час смерті и не припинилися внаслідок смерті. До складу спадщини не входять особисті немайнові права, права на аліменти, пенсію тощо.
Особливості спадкування окремих видів майна визначаються ст..ст. 1225 – 12321 ЦК України, ЗУ «Про державні нагороди України» тощо.
Час відкриття спадщини – це день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Якщо протягом 1 доби померли особи, які б могли спадкувати одна після одної, то спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Таких осіб в літературі називають комморієнтами.
Місце відкриття спадщини – останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то місцем відкриття спадщини є місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – це місце знаходження основної частини рухомого майна. Місце проживання підтверджується довідкою з органу ЖКГ, військового комісаріату тощо, або рішенням суду про встановлення юридичного факту місця відкриття спадщини.
Правове значення часу відкриття спадщини.
На цей момент визначається коло спадкоємців.
Визначається склад спадкового майна.
З цього моменту визначається строк для прийняття спадщини або відмови від неї.
На цей момент визначається закон, який необхідно застосувати до спадкових відносин. При чому п. 5 ППП ЦК України передбачає, що правила Книги 6 ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України.
Правове значення місця відкриття спадщини.
За місцем відкриття спадщини приймаються заходи нотаріусом з охорони спадкового майна.
За місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Питання 2.
Спадкування за законом має місце у випадках, коли воно не було змінено заповітом, тобто коли заповіту немає взагалі, заповіт повністю або частково визнано недійсним, спадкоємці за заповітом померли раніше за спадкодавця, спадкоємці за заповітом усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину або відмовилися від прийняття спадщини.
ЦК України розрізняє 5 черг спадкоємців за законом, при цьому спадкоємці за законом найближчої черги усувають від права спадкування спадкоємців наступних черг.
До першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя і народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки. Відповідно у спадкових правах до дітей та батьків прирівняні усиновлені діти та усиновлювачі.