Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
історія економ. вчень.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
11.09.2019
Размер:
2.1 Mб
Скачать

16. Довгострокова рівновага фірми і галузі на ринку досконалої конкуренції.

Рівновага на ринку досконалої конкуренції У процесі свого функціонування конкурентна фірма має прийняти рішення: 1) здійснювати виробничу діяльність чи ні; 2) якщо здійснювати, то скільки продукції виробляти і продавати.

По-перше фірма буде здійснювати виробництво, якщо ринкова ціна буде дорівнювати ціні Ро, що відповідає точці припинення операцій точка З моменту, коли ринкова ціна перевищить ціну Ро, фірма готова прийняти рішення щодо здійснення виробничої діяльності. По-друге фірма має вирішити, який обсяг продукції вона має виробляти. Фірма, яка в своїй діяльності додержується правила раціональної поведінки, буде розширювати випуск продукції до точки Е, в якій її граничні витрати (МС) будуть дорівнювати граничному доходу (МR) Якщо граничні витрати (МС) менші, ніж ціна (Р), продаж додаткової одиниці товару збільшує доход. Тому прибуток збільшується (або збитки зменшуються) з розширенням виробництва товару до того моменту, поки граничний доход (МR) не стане дорівнювати граничним витратам (МС). Довгострокова рівновага Досконало конкурентна фірма виробляє продукцію на довгостроковому Інтервалі тільки у тому випадку, Довгостроковий період -- це період, достатній для входу нових фірм у галузь або виходу з галузі. В довгостроковому періоді всі види витрат розглядаються як змінні витрати; в довгостроковому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; в галузь можуть ввійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.

Конкурентна фірма знаходиться в стані довгострокової рівноваги, коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна (Р) дорівнює граничним витратам (МС), а також дорівнює середнім сукупним витратам (АС). Коли це відбувається, фірма також досягає виробничої ефективності: Р=МС=АС.

Крива пропозиції конкурентної фірми в довгостроковому періоді -- це крива, що показує обсяг випуску продукції, який фірма буде виробляти при кожному значенні ціни, щоб досягти максимізації прибутку на довгостроковому інтервалі. Крива пропозиції конкурентної фірми в довгостроковому інтервалі буде визначатися частиною кривої довгострокових граничних витрат фірми (LМС), яка розташована вище кривої довгострокових середніх витрат (LАС), що відповідає ціні беззбитковості на довгостроковому інтервалі Рівновага галузі в довгостроковому періоді Рівновага галузі спостерігається тоді, коли конкурентні фірми не прагнуть ані вступити в галузь, ані покинути її, а також не намагаються збільшити чи скоротити масштаби виробництва. Це відбувається, коли всі фірми в галузі мають середні витрати (АС), що дорівнюють ціні (Р), тобто кожна фірма повністю покриває свої витрати. У цьому випадку економічний прибуток фірм дорівнює нулю, а це означає, що відсутні мотиви, які б спонукали фірми виходити з галузі чи входити до неї.

17. Мікроекономіка як структурна складова функціональної економічної теорії

Економічна теорія включає в себе політекономію, мікроекономіку та макроекономіку. Політекономія вивчає економічні відносини в цілому в суспільстві: у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання. Вона звертає увагу на відносини власності, інтереси суб’єктів господарювання (роботодавців, найманих робітників, держави тощо) і відповідає на питання “чому?”, “у чому причина?” рішень. Мікроекономіка вивчає поведінку окремого суб’єкта господарської діяльності і відповідає на питання “як?” здійснюється відповідний процес. Макроекономіка розглядає господарство на рівні суспільства, відповідає на питання “як здійснюються народногосподарські зв’язки?”. Мікроекономіка – складова частина економічної теорії, яка вивчає економічні взаємовідносини між людьми та визначає загальні закономірності їх господарської діяльності. Мікроекономіка – це наука про прийняття рішень, яка вивчає поведінку окремих економічних суб’єктів. Мікроекономічений аналіз має такі етапи еволюційного розвитку: I етап (1845 – 1890). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні принципи дослідження.  Австрійська школа (К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем-Баверк), представники якої збагатили економічну науку відкриттям принципу граничної корисності й запропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення. Візер Фрідріх - автор терміну "маржиналізм", теорії альтернативних витрат виробництв. II етап (1890 – 1933). На цьому етапі мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних досліджень на основі систематизації і узагальнюючих ідей пізньої класики, австрійської і американської течії. Після опублікування роботи А.Маршалла „Принципи економіки” наука дістала свою першу назву „Економікс”, а в її скаді – мікроекономіка. Представниками другого етапу є: Математична школа (Джевонс Вільям Стенлі – англійський економіст, статистик і філософ, Еджуорт Френсіс Ісідро – ірландський економіст, статистик, математик, Вальрас Леон – французький економіст,

III етап (1933 – до сьогодення). Мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефекти доходу і заміщення (Є.Слуцький, Дж.Хікс, П.Самуельсон); Одним з тих, хто започаткував традицію використання математичного аналізу в мікроекономічному аналізі, був український учений Є.Слуцький. Відомим його внеском в теорію мікроекономіки є аналіз ефектів заміщення та доходу, названий іменем Слуцького.