32. Крива "дохід - споживання". Побудова і властивості кривої Енгеля.

Розглянемо вплив збільшення (зменшення) доходу споживача при незмінних цінах на стан рівноваги споживача і кількість блага, яке він готовий купувати. Одночасне пропорційне підвищення (зниження) цін на обидва блага буде адекватним зміні номінального доходу споживача

Для кожного рівня доходу (І₀, І_г Іу І₃) і заданих цін на обидва товари X та ¥ можна побудувати відповідну бюджетну лінію і знайти точки оптимуму спожи­вача (Ер Е_у Е_у Е₄). З'єднавши ці точки оптимуму, отримаємо кри­ву "доход—споживання", яка по­казує співвідношення між доходом споживача і кількістю товару, що купується, при незмінності інших умов, які впливають на попит

о,

Сії

Мал. 5-3- Крива "доход—споживання" для нормальних товарів.

Точки рівноваги Е1, Е2 відповідають споживчим кошикам з більшими видатками на обидва блага та більшим рівнем отриманої корисності. Траєкторія кривої "доход—спожи­вання" залежить від типу благ.

Криві Енгеля характеризують залежність обсягу споживання товарів від доходу.

Криві Енгеля та крива "доход—спожи­вання" мають однаковий характер залежності від доходу: Для нормальних благ(А) є висхідними, для нижчих товарів(Б) відхиляються ліворуч та мають від’ємний нахил , для нейтральних товарів (В) – є вертикальними.

32. Витрати реалізації та їх вплив на випуск і реалізацію продукції. Характеристика реклами та рекламної діяльності фірми.

32. Взаємозаміна факторів виробництва. Гранична норма технологічного заміщення.

Виробнича функція з двома змінними факторами виробництва показує співвідношення між будь-якою комбінацією цих двох факторів і максимально можливим обсягом випуску продукції. Графічно цю залежність характеризує ізокванта.

Ізокванта (isoquant), або крива рівного продукту, відображає всі можливі комбінації двох факторів, які можуть бути використані для виробництва певного максимального обсягу продукту. Множина ізоквант, що відповідають різним обсягам випуску продукції, створює карту ізоквант (isoquant map). Ізокванти, що розташовані праворуч, відповідають більшому обсягу випуску продукту.

Кут нахилу ізокванти визначається у кожній точці співвідношенням граничних продуктів, факторів виробництва, певне сполучення яких характеризує дана ізокванта. Кут нахилу ізокванта дає змогу визначати можливості заміни одного виробничого фактора іншим у процесі їх використання, припустимо, капіталу (К) – працею (L) (рис. 4.3.3).

Гранична норма технологічного заміщення, MRTS капіталу працею вимірюється співвідношенням зміни обсягу залучення капіталу до зміни обсягу використання праці, тобто показує, скільки треба додатково залучити у виробництво одиниць праці, щоб мати змогу відмовитися від використання однієї одиниці капіталу:

32. Особливості попиту на суспільні блага. Проблема заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.

Суспільні або чисто суспільні блага (pure public goods) – це блага, які споживаються колективно усіма громадянами країни (або усіма членами певної спільноти) незалежно від того оплачують їх окремі споживачі чи ні. Прикладами суспільних благ є: національна оборона, охорона і підтримування правопорядку, природоохоронні заходи і боротьба із стихійними лихами, вуличне освітлення і греблі, паркові зони та квітники, якими прикрашаються наші міста тощо.

На відміну від приватних благ, суспільним благам притаманні такі властивості, як неконкурентність і невинятковість.

Ці властивості суспільних благ зумовлені, по-перше, тим, що їх неможливо поділити на одиниці індивідуального споживання, що можуть бути продані окремим споживачам. Збільшення або зменшення числа споживачів певного суспільного блага не впливає на його доступність іншим споживачам. Саме це робить суспільне благо неконкурентним.

Невиключність суспільних благ в тому і полягає, що ними користуються всі і жоден не може бути відстороненим від їх споживання. Невиключність суспільних благ є своєрідним позитивним зовнішнім ефектом суспільних благ: як тільки певне суспільне благо створене і будь-хто починає споживати його, воно стає доступним для усіх інших споживачів. Отже, суспільство отримує вигоду саме від виробництва суспільний благ, а не від їх купівлі-продажу, як у випадку з чистими приватними благами.

Неможливість визначення ціни на окремі одиниці чисто суспільних благ та їх невиключність визначають особливості формування сукупного попиту на суспільні блага. Всі споживачі споживають однакову кількість певного суспільного блага, але кожен з них може оцінювати дане благо по-різному. Тому крива сумарного попиту на певне чисто суспільне благо одержується додаванням індивідуальних граничних корисностей всіх споживачів з не горизонтальним, як у разі визначення ринкового попиту на приватні блага, а з вертикальним складанням кривих індивідуального попиту при кожному можливому обсязі їх споживання.

З огляду на те, що чисто суспільне благо є таким, яке має додатний зовнішній ефект, то оптимальним треба вважати такий обсяг його виробництва, за якого суспільні граничні витрати (MSC) будуть дорівнювати граничним суспільним вигодам від їх споживання (MSB). Останні становлять суму індивідуальних граничних корисностей всіх споживачів даного блага (∑МРВ). Отже, умовою рівноважного (ефективного) обсягу виробництва суспільного блага є рівняння: MSC = MSB = ∑МРВ.

Пропозиція чисто суспільних благ є функцією держави, а витрати на їх виробництво відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету, тобто за рахунок платників податків. Тому проблема оптимізації обсягу випуску суспільних благ завжди є проблемою суспільного вибору. В умовах розвиненої демократії ця проблема розв’язується голосуванням виборців за певні соціальні програми, які вони фактично підтримують віддаючи на виборах свої голоси певним політикам, політичним партіям або їх блокам.