3. Напад Німеччини на Радянський Союз.

Ще 18 грудня 1940 р. Гітлер затвердив директиву № 21, відому як «план Барбаросса» - план нападу на СРСР. Згідно цього плану, війна проти СРСР повинна була бути блискавичною: закінчитися в короткий термін перемогою Німеччини. Союзниками Німеччини у війні були Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина, також допомогу надавали Болгарія та Іспанія.

На світанку 22 червня 1941 р. без оголошення війни Німеччина напала на СРСР. Німецька група «Південь» рухалась з метою окупувати Україну. В Україні ворогові протистояли Південно-Західний та Південний фронти, Чорноморський флот.

Уже 16 липня Гітлер ставив питання про приєднання до Третього рейху радянських територій — України, Білорусії, Прибалтики та інших районів.

Основними причинами поразок Червоної армії на початку війни були:

- раптовість фашистського нападу;

- матеріальна непідготовленість до війни, незавершеність процесу переозброєння СРСР;

- відсутність надійних союзників, міжнародна ізоляція Радянського Союзу;

- розпорошення сил Червоної армії на кордонах, масові репресії наприкінці 30-х років проти армійського командного складу;

- некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва тощо.

Український напрямок для Гітлера був одним із головних, і це виявлялося в процесі експансії проти СРСР.

Уже 18 серпня 1941 р. він припиняє наступ на Москву і переорієнтовує вістря головних ударів на Ленінград і Київ, наголошуючи, що наступ на столицю України — «безпосереднє стратегічне завдання».

Така зміна акцентів була зумовлена багатьма чинниками: економічними — захоплення України суттєво підривало військово-промисловий потенціал СРСР і забезпечувало Німеччину ресурсами для ведення; воєнними — окупація України не тільки створювала вигідний плацдарм для подальшої експансії, а й давала змогу «нейтралізувати» Крим, який Гітлер називав «радянським авіаносцем для нанесення ударів по румунських нафторозробках»; морально-політичними — взяття Києва могло підняти рейтинг Німеччини на міжнародній арені, вселити впевненість фашистським військам і зневіру в перемогу Червоної армії.

Радянсько-німецька війна в СРСР була названа Великою вітчизняною через те, що назва носила емоційний характер і стосувалась тільки громадян СРСР.

23 – 29 червня 1941 р. відбулась найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк – Броди – Рівне, в результаті було затримано просування ворога на тиждень.

11 липня – 22 вересня 1941 р. тривала оборона Києва. Вона закінчилася поразкою Південно-Західного фронту. 19 вересня гітлерівці зайняли Київ. Оборона тривала 71 день.

5 серпня – 16 жовтня 1941 р. – оборона Одеси, яка тривала 73 дні. Вона дала змогу відійти Південному фронту за Дніпро і організувати оборону. Проте наприкінці вересня Червона армія змушена була залишити Одесу і вести оборонні бої на Кримському півострові.

25 жовтня 1941 р. німецькі війська зайняли Харків.

30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р. тривала героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів.

22 липня 1942 р. вся територія України була остаточно окупована німецькими військами. Але не дивлячись на це, план блискавичної війни Гітлера був провалений.

З самого початку війни було проведено мобілізацію.

Мобілізація – це переведення збройних сил держави, промисловості, транспорту та інших галузей економіки на воєнний стан.

Було створено Державний комітет оборони на чолі з Й.Сталіним. Було оголошено про створення загонів народного ополчення з добровольців, споруджувалися оборонні укріплення. Народне господарство перебудовувалось на воєнний лад: збільшувалося виробництво воєнної продукції, робочий день було подовжено до 11 годин, відпустки скасовувалися, керівництву було дано розпорядження про дозвіл переведення працівників на будь-яку роботу без їхньої згоди. Встановлювалась жорстока трудова дисципліна.

Всі підприємства, колгоспи, науково-освітні установи, населення, цінності евакуйовувалися в тил. В Україні навіть було створено спеціальну комісію з евакуації 26 червня 1941 р. на чолі з Д.Жилою. Всього було евакуйовано понад 550 великих підприємств та 3,5 млн. населення. Все, що не встигали вивезти – знищували.