29. Планування забезпечення підприємства технологічною оснасткою.

Потреби в оснащенні для вир-ва нових виробів виз-ся з урахуванням планових термінів і трудомісткості освоєння та випуску виробів, планової тривалості випуску виробів, орг-х форм вир-ва у період освоєння та випуску. Для діячого вир-ва потребу в інструменті роз-ть так: І = І_п +ОФ_п – ОФ_ф, де І_п – витрати інстр-ту в план-му періоді, ОФ – обіговий фонд фактичний і плановий. Витрати на оснащення визначають різними методами залежно від типу вир-ва та особливостей експ-ї. В основу розрахунків мают бути покладені питомі норми тех.-го оснащення на кожну операцію або усереднені норми на одиницю випущеної прод-ї. У масовому та велико серійному вир-ві витрати визначаються так: І_р=(N_д*Н_і/N), де N_д – к-ть деталей, оброб-х цим інст-м, Н_і – норма витрат ріжучого інструмента, N – к-ть оброблювальних деталей. У дрібносерійному й одиничному вир-ві: І_р=( t_чр* Ні)/t_рн, де t_чр – час роботи верстатів, який витрачається на обробку даної групи деталей, Н_і – норма витрат ріжучого інст-та, t_рн – час роботи верстатів, на який роз-ся норма витрат.

30. Планування діяльності ремонтного виробництва.

Роботи з тех.-го обслуговування та ремонту складаються у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків. Основою планування є певні техніко-ек-ні показники. Мета – забезпечити основне вир-во послугами з ремонтного й тех.-го обсл-ня устаткування з найменшими затратами. Основними розділами плану є: вир-ча програма, чисельність, заробітна плата, собівартість. Вир-ча програма для ремонтно-мех-го цеху (РМЦ) передбачає: кап-й та середній ремонт устаткування, малий ремонт та тех.-не обсл-ня уст-ня, виготовлення зап-х частин, монтажу та інших робіт. Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час та стан устаткування. Для погодження планів-графіків ремонту з планом основного вир-ва потрібно по змозі рівномірно розподіляти простої в ремонті за кварталами та місяцями року для однотипного устаткування та забезпечувати рівномірне завантаження ремонтних робітників. Середньорічний обсяг ремонтних робіт можна визначити, якщо відомі склад обладнання, його ремонтна складність, структура та тривалість міжремонтного циклу та періодів, а також одиниць ремонтної складності: Q_p=(q_kn_k+q_cn_c+q_mn_m+q_on_o)/T_ц * ΣR, де q – трудомісткість кап-го, сер-го, малого ремонту; n – число кап-х, сер-х, малих ремонтів, Т_ц – тривалість між рем-го циклу; ΣR – загальна к-ть рем-х одиниць. Калькуляційні одиниці при складанні кошторисів такі: одиниця ремонтної складності, об’єкт модернізації або ремонту, замовлення при наданні послуг стороннім підрозділам.

31. Планування енергозабезпечення підприємства.

При визначенні потреби в енергії та паливі потрібно враховувати вир-чу програму на плановий період, прогресивні норми витрат палива та енергії на од-ю прод-ї, норми витрат на власні потреби, норми втрат енергії в межах. Норми витрат енергії поділяються на технологічні, цехові та загальнозаводські. Загальну потребу в енергії визначають таким чином: Ез=НеА+Евл+Ест+Евт, де Не – планова норма витрат на одиницю прод-ї, А – план-й обсяг випуску, Евл, ст., вт – витрати на власні потреби, стороннім споживачам, втрати в межах. План-ня загальної потреби в енергії відбувається за допомогою побудови енергетичних балансів. При складанні енергобалансу вирішуються такі питання: енергозабезпечення та енерговикористання, обґрунтування раціональних схем енергозаб-ня, визн-ня та оцінювання надлишкових витрат енергії, реал-я ек-ї енергії та інше. Зміст та форми побудови енергобалансів мають задовольняти такі вимоги: 1)інф-я, що подана у балансі, має відбиватися у формі, яка дає змогу скласти уявлення про ефективність вик-ня енергії вцілому; 2)розрізняти витрати енергії на двигуні, тех.-ні, господарсько-побутові; 3)баланси необхідно будувати у вор-чо-територіальному розрізі; 4)баланси повинні відбивати внутрішній обіг енергії у енергоносіях; 5)в балансах має бути відбитий як досягнутий так і передовий рівень енерговикористання. Планування цехів здійснює планово-ек-не бюро відділу головного енергетика, економісти цехів. Осн-ми розділами є: вир-ча програма, чисельність та з\п, собівартість. Завдання охоплює такі види робіт: вир-во та розподіл енергії, усі види планових ремонтів та між рем-не обслуговування, інші види послуг. Для визн-ня заг-ї суми витрат енергетичного цеху складається кошторис на вир-во.