23. Формування сучасної політико-правової системи в Республіці Молдова

Правова система сучасної Молдови входить у романо-німецьку правову сім'ю, зберігаючи елементи колишнього соціалістичної права.

Молдова має самобутню і досить багату історію права. Основним джерелом середньовічного молдавського права були звичаї. Деякі правові норми містилися в жалуваних грамотах, що видаються молдавського господаря. Крім того, на території Молдови було реціпіровано (сприйнято) візантійське право, що являло собою перероблене для потреб феодальної Візантійської імперії римське право. Так було дуже поширене і діяло до початку XX в. Шестікніжіе Солунської (нині Салоніки) судді Костянтина Арменопуло (1345 р.). Ця скорочена переробка Прохірона - візантійського законодавчого збірника IX ст., Що містив норми цивільного, кримінального, частково процесуального і норми церковного права, мала на меті пристосувати спотворене римське право до феодальних відносин Молдови. Книга перші Шестікніжія містила процесуальні норми, другого - норми речового права третя - норми речового і зобов'язального права четверта - норми шлюбного права п'ятим - норми спадкового права шоста - норми карного права.

Широко поширеним в Молдові також був слов'янський переклад візантійського зводу, відомого під назвою Синтагма Матвія Властар, що містить не тільки церковні, але й карні й цивільні законоположення, що грунтуються на законодавстві візантійського імператора Юстиніана (VI ст.) І

Хоча з XVI ст. Молдавія потрапила під ярмо Туреччини, остання не втручалася в розвиток молдавського законодавства. В 1646 р. при господарі Василя Лупу був складений і затверджений перший звід молдавських феодальних законів. Укладення Василя Лупу являло собою цілісну систему феодального законодавства, по своїй структурі воно складалося з 96 розділів, розбитих на 1245 статей. Строгого поділу різних правових інститутів не проводилося. Джерелами Уложення Василя Лупу послужили звичайне право, пам'ятники візантійського права судова і практика. В основу перших одинадцяти голів кодексу був покладений "Земледельческий закон", виданий у другій половині VIII ст. у Візантії. Він був своєрідною кодифікацією слов'янського звичаєвого права в поєднанні з візантійським, що застосовувався у багатьох слов'янських поселеннях на території імперії.

Укладення Василя Лупу послужило основним джерелом волоського 1652 зведення законів Воно було чинним кримінальним кодексом до середини XVIII ст. В області громадянського права Уложение Василя Лупу застосовувалося аж до розповсюдження на території Бессарабії загальноруського законодавства в першою половині XIX в.

Приєднавшись до Росії, Бессарабія зберегла місцеві закони (Шестікніжіе Арменопуло, зібрання законів А. Донича і соборна грамота А. Маврокордато), переведені в 1831 і 1854 рр.. на російську мову. Вжиті особливою комісією спроби скласти звід цих законів не мали практичного результату. У 1847 р. загальноросійське право було введено в Бессарабії в якості додаткового джерела, що застосовувався при недостатності місцевих законів. Однак поступово воно майже цілком замінило застаріле бессарабське право. Проте навіть наприкінці XIX ст. у судовій практиці зустрічалися посилання на візантійське право, включаючи Зводу Юстиніана VI ст. (Corpus juris civilis).

Після возз'єднання Бессарабії з Союзом РСР і Молдавської РСР освіти на території останньої механічно було введено законодавство Української РСР. С цього моменту і до 1990 р. правова система Молдавії нічим не відрізнялася від інших правових систем союзних республік. З початку 1960-х рр.. в Молдавської РСР були погоджені "власні" УК, УПК, ГК, ГПК та інші кодекси, більшість з яких залишалися в силі до 2000 р.

У 1990 р. в Молдові почалася корінна правова реформа, спрямована на повернення в романо-німецьку правову сім'ю. Загальні орієнтири цієї реформи такі ж, як й на всьому постсоціалістичному просторі: політичний та ідеологічний плюралізм, соціально орієнтована ринкова економіка, розширення прав та свобод особистості та зміцнення їх гарантій. Особливістю правового розвитку Молдови порівняно з іншими державами СНД є намагання законодавців прищепити в Республіці романської правову культуру, що пояснюється лінгвістичним спорідненістю молдован з романськими народами. З цією метою при написанні нових законів старанно копіюється романська (перш за все, французька) юридична техніка і стилістика, запозичуються послідовно властиві романським країнам державні і правові інститути. Так, прообразом для Конституції Молдови 1994 р. у значній мірі послужила Конституція Французької Республіки 1958 У французів запозичений інститут Вищої ради магістратури, Вищої судової палати поняття "органічний закону", "промульгації", "контрасігнатура"; внутрішні війська на італійський манер отримали назву "карабінерів" і т.д. Політика штучної "імплантації" романської правової культури спричиняє поступове віддаленню Молдови від загального правового простору СНД.

Основним джерелом права є законодавчі та інші нормативні акти. Їх ієрархія включає Конституцію, конституційні, органічні та ординарні закони, укази Президента Республіки, постанови і розпорядження Уряду, підзаконні акти міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування.

Конституційними в правовій системі Молдови називаються закони з перегляду Конституції. У свою чергу, конституційні закони в Молдові з романської термінології іменуються "органічними". Конституція (ст.72) встановлює перелік питань, які регулюються органічним законом (виборча система, організація та діяльність Парламенту, Уряду, судів і т.д.). Крім того, Парламент може визнати необхідне прийняття органічних законів та інших областях.

На відміну від більшості держав СНД Конституція Молдови, не містить загального правила про пріоритет норм міжнародних ратифікованих договорів над нормами внутрішніх законів. Такий пріоритет, згідно з Конституцією (п.2 ст.4), мають лише міжнародні норми пактів і договорів про основні права людини, однією з сторін яких є Республіка Молдова.

Молдова згідно з конституцією є суверенною і незалежною, неподільною, демократичною, правовою унітарною позаблоковою парламентською республікою. Основним законом держави є Конституція, яку було прийнято 29 липня 1994 року з наступними змінам, внесеними 19 липня 1996 і 5 червня 2000. Головним органом законодавчої влади є Парламент Молдови, виконавчої влади — уряд на чолі з прем'єр-міністром.

Законодавчу владу здійснює однопалатний парламент, що є найвищим представницьким органом народу Республіки Молдова. Парламент складається зі 101 депутата, яких обирають на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Термін повноважень парламенту — чотири роки. Парламент таємним голосуванням обирає президента. Чинний парламент вісімнадцятого скликання, проте через неспроможність обрати президента восени 2010 року мають відбутися дострокові парламентські вибори.

Виконавчу владу здійснює уряд, який складається з прем'єр-міністра, першого заступника і заступників прем'єр-міністра, міністрів та інших членів, визначених законом. До складу уряду входить глава адміністрації Ґаґаузії. Кандидатуру на посаду прем'єр-міністра вносить на розгляд парламенту президент, попередньо узгодивши її під час консультацій з парламентськими фракціями.

Президент є главою держави, його обирають в парламенті під час таємного голосування терміном на чотири роки. Парламент одного й того ж скликання обирає президента лише один раз, на що має дві спроби. Повторне обрання тим самим скликанням можливе за умови відставки, відсторонення чи смерті президента.З 11 вересня 2009 до обрання президента виконувачем його обов'язків є спікер парламенту Міхай Ґімпу.