44.Поняття сімї

З найдавніших часів римська сім'я була моногамною й патріархальною. Як усталене об'єднання вона виникає з розкладанням родового ладу. Перша історична форма моногамії вже заснована на владі батька сімейства.

Сім 'я — це засноване на шлюбі чи кровному спорідненні об'єднання осіб, пов'язаних спільністю побуту, взаємною допомогою й моральною відповідальністю.

Давньоримська сім'я несла на собі відбиток родового ладу Вона будувалася за принципом підпорядкування владі глави сімейства. До складу сім'ї, крім глави сімейства, належали його дружина, діти та їхнє потомство, інші родичі, кабальні, а також раби. Терміном Гатіїіа позначалась сукупність всього майна, дітей, рабів та іншої робочої сили.

Отже, за сімейним станом римські громадяни поділялися, як вже зазначалось, на осіб свого права та осіб чужого права. До перших відносилися домовладики, до других — інші члени сім'ї, так звані підвладні. Сім'я, заснована на підпорядкуванні владі домовладики, називалась агнатською. Всі підвладні підкорялися владі одного домовладики і вважалися родичами, тобто агнатами. Після смерті домовладики його дорослі сини були носіями влади в сім'ї, а дружини й діти підпадала під їхню владу. Між тим розвиток продуктивних сил активізує цивільний оборот, зростання приватної власності, що, в свою чергу, призвело до зародження нової, когнатської (кровної) сім'ї, Виробництво матеріальних благ в більшій кількості, ніж можуть спожити їх виробники, породжує прагнення батьків закріпити накопичене протягом життя майно за кровними потемками (нащадками), передусім за дітьми.

45.Рабський пекулій

Рабовласники надають рабам певне майно для управління, спочатку просте, а потім все складніше. Цьому сприяли дві обставини. З одного боку, рабовласники, маючи в провінціях великі земельні наділи, маєтки та інші об'єкти приватної власності, не завжди могли і бажали безпосередньо займатися господарськими справами. Все частіше ведення цих справ вони доручають рабам. З другого боку, раби в таких дорученнях були дуже заінтересовані: а) це полегшувало їхню долю; б) при сумлінному веденні господарства вони розраховували на певну прихильність господаря; в) дбайливість і просто господарська спритність цавали рабу можливість накопичити певні кошти для викупу свободи.

Отже, такі форми експлуатації рабів почали швидко поширюватись. Надання рабу певного майна для управління дістало назву рабська пекулія

46.Види конституцій імператорів.

Приймають силу джерела права з кінця 1 століття.Види:едикти,які містили імперативні постанови.Декрети-рішення по судових справах.Рескрипти-тлумачення законів.Мандати-інструкції чиновнику поздійсненню правосуддя та управління.Едикти та мандати зникали разом з принципсом.

В 2 столітті приймають значення ніби законів.В єпоху домінанту-закону.

47.Перешкоди до укладення шлюбу.

а) вільне воєвиявлення чоловіка та дружини.В ранньореспубліканський період таку згоду могли дати домовладики жінки та чоловіка,але якщо по якість причинівони не давали такої згоди,то подружжя могло добитися дозволу на вступ у шлюб через магістрат.

б) досягнення шлюбного віку — 14 років для чоловіків, 12 років для жінок;

в) наявність права вступити у шлюб.

г)відсутність іншого нерозірваного шлюбу. Вдова не мала права одружуватися до закінчення таурного року,але якщо одружувалася,то такий шлюб визнавали дійсним,але дружина обезчещувалася.

д) відсутність близької спорідненості по прямій лінії.Не допускалося укладання шлюбу між підопічною та опікуном,провінційний магістрат не міг одружитися на громадянці данної провінції.Молодший брат не міг взяти в дружини вдову померлого старшогобрата.