- •1. Суб'єкти римського приватного права
- •4. Система римського приватного права
- •5, 12, 15, 26, 77 - Все по кодексу юстиніана
- •6. Види консенсуальних контрактів
- •8 Умови дійсності договору.
- •9. Поняття джерел римського приватного права
- •10. Ознаки юридичної особи
- •11. Вербальні та літеральні контракти
- •13. Конкубінат, контуберніум
- •14. Система цивільного процесу
- •16.Поняття володіння.
- •17.Іпотека.
- •18.Поняття цивільної правоздатності.
- •19.Особливості екстраординарного процесу.
- •20.Поняття та види зобов'язань.
- •21.Наслідки невиконання зобов'язань.
- •23.Поняття цивільної дієздатності.
- •25.Фідуціарна угода.
- •27.Легати та фідеїкоміси.
- •Vindicationem, оскільки він дозволяв робити відписи і на користь третіх осіб.
- •28.Часткова дієздатність.
- •29.Особливі засоби преторського зачисту.
- •30.Спільна власність.
- •32.Засоби забезпечення зобов'язань.
- •33.Види реальних контрактів.
- •34.Предмет римського права.
- •35.Обмежена дієздатність.
- •36.Поняття позову.
- •39.Підстави виникнення зобов'язань.
- •40.Відмінність едиктів магістрів від едиктів імператора.
- •41.Види позовів
- •42.Поняття юридичної особи
- •43.Джерела пізнання римського приватного права.
- •44.Поняття сімї
- •45.Рабський пекулій
- •48.Відмінність реальних контрактів від консенсуальних
- •49.Батьківська влада
- •50.Суперфіцій
- •51Спадкування за законом
- •53.Сервітути
- •54.Система прав на чужі речі.
- •57.Відмінність речового права від зобовязального права.
- •58.Учасники і сторони процесу
- •59.Петіторний захист
- •60.Підстави припинення шлюбу
- •61. Посесорний захист
- •62.Умови вступу у шлюб
- •63.Набуття та припинення права власності.
- •64.Поняття спадкування.
- •65.Правовий статус жінки в Римі
- •66.Види володіння
- •67.Рецепція римського приватного права.
- •68.Поняття особи та суб'єкта права
- •69.Застава
- •70.Система римського права.
- •71. Поняття правосуб'єктності
- •72.Поняття делікту
- •74.Поняття квазідоговору
- •75.Спадкування за заповітом
- •76.Стипуляція
- •82.Підстави виникнення зобовёязань
- •84.Поняття і види шлюбу
- •88.Сторони в зобов'язанні.Можливість їх заміни.
- •89.Позовна давність.
- •90.Поняття і зміст права власності.
39.Підстави виникнення зобов'язань.
Зобов'язання виникають з певних юридичних фактів.Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства зв'язують певні правові наслідки і передусім виникнення, зміну або припинення правовідносин.
вони поділяються на дії і події. Події - юридичні факти, настання яких не залежить від вольової поведінки осіб. Це явища стихійного характеру (наприклад, землетрус, повінь), які в цивільному законодавстві набувають значення непоборної сили: смерть особи тощо. Дії - юридичні факти, зв'язані з волею осіб. Залежно від того, чи відповідають нормам цивільного права ті чи інші дії, вони поділяються на правомірні і неправомірні (протиправні). Правомірними є дії, які здійснюються в рамках закону. Неправомірними є дії, які вчиняються з порушенням вимог законодавства.
Юрист Гай виділяв зобов'язання, які виникають з договорів і з деліктів, усі інші випадки Гай позначає загальною назвою зобов'язань, які виникають з різних видів підстав.
40.Відмінність едиктів магістрів від едиктів імператора.
Всі римські магістрати наділялися правом видавати едикти для належного виконання своїх зобов´язань, тобто встановлювати загальні правила поведінки. Найважливіше право видавати едикти зосереджувалося в руках двох преторів – міського і претора перегринів. Такий едикт зберігав чинність протягом року на який ізбирався магістрат, мав силу як для всього населення, так і для магістрата.
Імператорські едикти – норми загальнообов´язкової дії, обов´язкові для всього населення. Були написані на білих дошках і виставлялися біля резиденції принцепса для загального ознайомлення. Едикти відрізнялися від преторських. Останні являли собою програму діяльності магістратів, тоді як імператорський едикт містив постанови обов'язкові для всього населення Римської імперії.
41.Види позовів
У класичному римському праві позов є правом домагатися через суд того, що тобі належить, тобто позов — це звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Під час дії формулярного процесу претор мав право давати позов, виходячи з принципу добра, справедливості, а не з наявності норми права. Була розроблена ціла система позовів. У преторських едиктах постійно публікувалися формули окремих позовів, розроблених щодо відносин, які отримали правовий захист з боку претора. Такі позови були створені для захисту від правопорушень основних приватно-правових інститутів і приведені до певної системи .
Речові та особисті позови .Якщо предметом спору є право на річ, то це — речовий позов. Захист засобом речового позову називається абсолютним захистом.Коли предметом спору є певна дія, право вимагати виконання якої належить позивачеві, — це особистий позов. Захист за допомогою особистого позову дістав назву відносного захисту. Розрізнялися позови суворого права і позови доброї совісті. Основна їх відмінність в тому, що при розгляді позовів суворого права суддя керується буквою договору чи закону і не може від цього відступити, навіть коли припустилися помилки. При розгляді позовів доброї совісті суддя поглиблювався у зміст договору, в справжню волю сторін, з'ясовував передусім, до чого сторони прагнули при укладенні договору, а не що було виражено в букві договору чи закону.
За обсягом і метою майнові позови поділялися на три види:
1 Позови для поновлення порушеного майнового права.
2. Штрафні позови, що мали на меті піддати відповідача певному приватному покаранню — штрафу.
З Позови, спрямовані на відшкодування заподіяних збитків і покарання відповідача
Позови за аналогією. Відомий позов застосовується для подібного випадку. Наприклад, відповідно до вже згадуваного закону Аквілія відповідач зобов'язаний був відшкодувати заподіяну ним чужій речі шкоду за умови, що їй заподіяна шкода іншою річчю.
Позови з фікцією. З розвитком господарського обороту виникали нові майнові відносини, для як їх цивільне право не передбачало захисту. В таких випадках претор надавав судовий захист новому відношенню, пропонуючи в формулі судді допустити існування фактів, яких насправді не було, тобто допустити фікцію і підвести під неї це нове відношення.
Кондикції. Припускалось, що кондикції — це абстрактні вимоги, що грунтувались на нормах цивільного права. При цьому конкретна правова основа кондикції не приводилась Чим відрізнялися кондикції від позовів — невідомо.