2. Категорії і принципи професійної етики педагога

Професійна етика – система конкретизованих моральних норм і принципів з врахуванням особливостей тієї чи іншої професійної діяльності людей [12, 131].

Професійною етикою в загальному називають кодекси поводження, що забезпечують моральні характер тих взаємин між людьми, то випливають з їхньої професійної діяльності. Особливістю професійної етики є її тісний зв'язок з діяльністю членів конкретної групи і нерозривна єдність із загальною теорією моралі. Педагогічна етика є самостійним розділом етичної науки і вивчає особливості педагогічної моралі, з'ясовує специфіку реалізації загальних принципів моральності в сфері педагогічної праці, розкриває її функції, специфіку змісту принципів і етичних категорій. Також педагогічною етикою вивчається характер моральної діяльності вчителя і моральних відносин у професійному середовищі, розробляються основи педагогічного етикету, що представляє собою сукупність вироблених у вчительському середовищі специфічних правил спілкування, манер поводження людей, що професійно займаються навчанням і вихованням [13, 44].

Категорія (від гр. katehoria – ствердження; основна й загальна ознака) – загальне поняття, що відображає найбільш суттєві властивості й відношення предметів, явищ об’єктивного світу [14, 51].

Категорії етики – загальні наукові поняття, які відображають основне у становленні, функціонуванні та розвитку моралі. Вони відтворюють координаційно-субординаційний характер взаємин “учитель – учитель”, “учитель – керівник”, “учитель – учень”; відображають явища з погляду гуманістичного ставлення до дитини, її безперервного розвитку та духовного здоров'я; закріплені в нормах, принципах, кодексах моралі, статутах навчальних закладів, Законі України "Про освіту" та інших законодавчих актах. Етична наука теоретично ґрунтується на відповідних категоріях, за допомогою яких здійснюється пізнання моральних і аморальних явищ педагогічної дійсності. До основних категорій етики належать добро і зло, справедливість і несправедливість, честь і гідність, обов'язок і відповідальність тощо.

Педагогічна етика розглядає сутність основних категорій педагогічної моралі і моральних цінностей. Моральними цінностями можна назвати систему представлень про добро і зло, справедливості і честі, що виступають своєрідною оцінкою характеру життєвих явищ, моральних якостей і вчинків людей тощо. До педагогічної діяльності застосовні всі основні моральні поняття, однак окремі поняття відбивають такі риси педагогічних поглядів, діяльності і відносин, що виділяють педагогічну етику у відносно самостійний розділ етики. Серед цих категорій — педагогічна справедливість, педагогічна честь і педагогічний авторитет [15, 48].

Справедливість узагалі характеризує відповідність між достоїнствами людей і їхнім суспільним визнанням, правами й обов'язками; педагогічна справедливість має специфічні риси, представляючи собою своєрідне мірило об'єктивності вчителя, рівня його моральної вихованості (доброти, принциповості, людяності), що виявляється в його оцінках, вчинках учнів, їхні відносин до навчання, суспільно корисної діяльності тощо.

Професійна честь у педагогіці — це поняття, що виражає не тільки усвідомлення учителем своєї значимості, але і суспільне визнання, суспільна повага його моральних заслуг і якостей. Високо розвите усвідомлення індивідуальної честі й особистого достоїнства в професії педагога виділяється чітко. Честь учителя — суспільна оцінка його реальних професійних достоїнств, що виявляються в процесі виконання їм професійного боргу.

Педагогічний авторитет учителя — це його моральний статус у колективі учнів і колег, це своєрідна форма дисципліни, за допомогою якої авторитетний і шановний учитель регулює поводження вихованців, впливає на їхні переконання. Педагогічний авторитет залежить від попередньої морально-етичної і психолого-педагогічної підготовки вчителя. Рівень його визначається глибиною знань, ерудицією, майстерністю, відношенням до роботи тощо.

Моральні принципи (лат. Рrincipsum – начало, основа) – форма моральної свідомості, в якій моральні вимоги виражені найбільш узагальнено. До моральних принципів відносять: принцип педагогічного гуманізму, принцип педагогічного оптимізму, принцип колективізму, принцип патріотизму.

• Принцип педагогічного гуманізму (лат. Humanus – людяний) – моральний принцип, на якому основується гуманізація навчально-виховного процесу, центром якого є дитина. Принцип педагогічного гуманізму передбачає також повагу до прав і свобод дітей. їх регулює Конституція України та правові акти, а також норми міжнародного права, зокрема Декларація прав дитини, Конвенція про права дитини, Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, Пекінські правила, Статут дитячого фонду України тощо.

• Принцип педагогічного оптимізму (лат. Орtimus – найкращий) – принцип, який грунтується на радості, завдяки чому розкривається творчий та інтелектуальний потенціал дитини.

• Принцип колективізму (лат. Соllectivus – збірний) – моральний принцип, за якого колективні Інтереси і мета превалюють над індивідуальними. Колектив є спільнотою людей, об'єднаних суспільно значущими цілями, що свідчить про високий рівень їхньої згуртованості.

• Принцип громадянськості та патріотизму – моральний принцип, який передбачає національну гордість, громадянську відповідальність та готовність служити Батьківщині [1, 21].