3) Господарсько процесуальні правовідносини

Існування господарських процесуальних правовідносин зумовлено потребою упорядкування діяльності господарських судів при роз­гляді та вирішенні господарських спорів. Ці відносини виникають між господарським судом та іншими учасниками судового процесу при розгляді та вирішенні господарських спорів, перегляді рішень господарського суду та їх виконанні.

Господарські процесуальні правовідносини - це врегульовані нормами господарського процесуального права відносини, що ви­никають між господарським судом та іншими учасниками судового процесу при розгляді і вирішенні господарських спорів, процесі пе­ревірки законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень та їх виконанні1. Господарсько-процесуальні правовідносини, на думку Д.М. Притики, визначають процесуальний порядок позов­ного провадження (судочинства) у справах у спорах, що виника­ють при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також процесуальний порядок про­вадження у справах про банкрутство2.

Суб'єкт господарських процесуальних правовідносин - це реальний учасник цих правовідносин, який є носієм суб'єктив­них прав та обов'язків. Суб'єктами господарських процесуаль­них правовідносин є господарський суд, з одного боку, а з іншого - сторони та інші учасники господарського процесу. Саме госпо­дарський суд є обов'язковим суб'єктом господарських процесу­альних правовідносин. Владні повноваження суду проявляють­ся в його правах та обов'язках, реалізуючі які господарський суд здійснює численні процесуальні дії. Між іншими учасниками гос­подарського спору як суб'єктами виникають матеріальні право­відносини. Саме через порушення матеріальних прав у сторін виникає господарський спір і необхідність його вирішення в гос­подарському суді.

Цілісне уявлення щодо структури правовідносин неможливе без розгляду об'єкта цих відносин. Об'єктом господарських процесу­альних правовідносин є те, з приводу чого виникають відносини, на що спрямовані дії їх учасників.

   

Реалізація норм господарського процесуального права у право­мірній поведінці суб'єктів господарських процесуальних правовід­носин здійснюється в чотирьох формах: дотримання, використан­ня, виконання і застосування.

Дотримання - це форма реалізації норм господарського проце­суального права, за якої суб'єкти господарського процесуального права утримуються від здійснення заборонених господарським про­цесуальним законодавством дій.

Використання - це реалізація суб'єктами господарського про­цесуального права наданих прав у сфері господарського судочинст­ва. Права суб'єктів реалізуються за власним бажанням, на влас­ний розсуд і власними діями.

Виконання - це здійснення суб'єктами господарського проце­суального права наданих ним нрав у сфері господарського судочин­ства. Специфіка цієї форми реалізації полягає в тому, що суб'єкт здійснює дії, безпосередньо передбачені нормами господарського процесуального права.

Застосування - це прийняття господарським судом судового рішення, ухвали, постанови.

Матеріальним (фактичним) змістом господарських процесуаль­них правовідносин є діяльність господарського суду щодо досліджен­ня обставин справи, її юридичної кваліфікації та винесення акту застосування права, а також дії заінтересованих у справі осіб у зв'яз­ку із її розглядом та прийняттям рішення (поведінка суб'єктів цих відносин). Юридичний зміст господарських процесуальних право­відносин складають суб'єктивні юридичні права й обов'язки, що встановлені нормами господарського процесуального права. Суб'єк­тивне право - це міра дозволеної (можливої) поведінки суб'єкта, забезпечена юридичними обов'язками іншого суб'єкта.

4)

6-7) принципи рівності та змашалності

Стаття 4-2. Рівність перед законом і судом

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах

рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

{ Кодекс доповнено статтею 4-2 згідно із Законом N 2539-III

( 2539-14 ) від 21.06.2001 }

Стаття 4-3. Змагальність

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах

змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,

обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які

беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних

обставин справи і правильного застосування законодавства.

{ Кодекс доповнено статтею 4-3 згідно із Законом N 2539-III

( 2539-14 ) від 21.06.2001 }

Стаття 4-4. Гласність розгляду справ

Розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком

випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної,

комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з

сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і

подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення

клопотання з цього приводу виноситься ухвала.

Судовий процес фіксується технічними засобами та

відображається у протоколі судового засідання у порядку,

встановленому цим Кодексом.

8_мова судочинства

Стаття 3. Мова судочинства визначається статтею 21 Закону України "Про

мови в Українській РСР" ( 8312-11

9-10) Джерела госп судочинства/ законодавство яке застосов при виріш гос спорів

Джерелами господарського процесуального права є нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні відносини при здійсненні господарського судочинства. Господар­ське процесуальне право має відокремлені джерела, які містять організаційні норми, що закріплюють систему господарських судів (Закон України «Про судоустрій України»); загальні господарсько-процесуальні норми (Господарський процесуальний кодекс Украї­ни) та спеціальні господарсько-процесуальні норми, які містяться в законах як матеріального-правового, так і процесуально-право­вого характеру (Закон України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом»). До джерел госпо­дарського процесуального права належать і інші нормативно-пра­вові акти, у яких містяться норми, що регулюють окремі питання здійснення правосуддя в господарських відносинах.

Головне місце серед джерел посідає Конституція України, у ст. 6 якої закріплений принцип здійснення державної влади в Укра­їні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Зазна­чено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у вста­новлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при

розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого за­кону чи іншого нормативно-правового акту щодо відповідності Кон­ституції та в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Консти­туції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй

Основним джерелом господарського процесуального права та­кож є Господарський процесуальний кодекс України, який склада­ється з 18 розділів. »

Норми господарського процесуального права містяться в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом». Норми цього закону передбачають особ­ливості провадження справ про банкрутство і є спеціальними сто­совно норм ГПК України.

Відносини, пов'язані зі справлянням державного мита з позов­них заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подають­ся до господарських судів, урегульовані Декретом Кабінету Мініст­рів від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито» з подальшими змінами і доповненнями, а також Інструкцією про порядок обчис­лення і справляння державного мита (затверджена наказом Голов­ної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. з на­ступними змінами та доповненнями).

Закон України «Про третейські суди» регулює порядок утво­рення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює ви­моги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Законом України «Про міжнародне приватне право» визначе­но особливості провадження в справах за участю іноземних осіб,

64

підстави визначення підсудності справ судам України, питання виключної підсудності справ та інші питання.