4. Стабільність банків та механізм її забезпечення
Банківська стабільність означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.
На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності.
Відповідно до Інструкції “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” від 28.08.2001 року НБУ встановлено обов’язкові економічні нормативи щодо: капіталу, ліквідності, кредитного ризику, інвестування, ризику загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції банку.
Найважливішими економічними нормативами, які характеризують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати інші нормативи, є нормативи капіталу. 1. Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1) установлюється залежно від масштабу діяльності банківської установи. Для новостворених банків значення цього нормативу залежить від терміну діяльності. 2. Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми грошовими зобов’язаннями. 3. Норматив адекватності основного капіталу (Н3) установлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.
Комерційний банк зможе відповідати за своїми зобов’язаннями, якщо він вклав свої власні і залучені кошти у ліквідні активи. Це досягається завдяки дотриманню банком нормативів ліквідності. Ліквідність – це спроможність банку перетворити свої активи в наявні кошти з метою задоволення вимог вкладників і кредиторів. Ліквідність оцінюють за допомогою таких нормативів: норматив миттєвої ліквідності (Н4); норматив поточної ліквідності (Н5) норматив короткострокової ліквідності (Н6).
3. Мінімізація кредитного ризику в процесі здійснення активних кредитних операцій забезпечується шляхом встановлення граничних співвідношень між основними нормативно встановленими величинами: норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7); норматив великих кредитних ризиків (Н8); норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9); норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).
4. З метою забезпечення контролю за прямими інвестиціями банків НБУ встановлює нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11); норматив загальної суми інвестування (Н12).
5. Для комерційних банків, що виконують валютні операції, встановлено обов’язкові нормативи щодо валютної позиції. Валютна позиція – це співвідношення вимог і зобов’язань банку в кожній іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності – відкритою. Відкрита валютна позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань. При цьому встановлюються норматив ризику загальної відкритої валютної позиції (Н13) та нормативи обмеження ризику окремо для довгої та короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-1, Н13-2).
Прибутковість, як елемент банківської стабільності, залежить від співвідношення доходів і витрат. Найбільш поширеними показниками прибутковості банку є прибутковість банківських активів (ROA), прибутковість акціонерного капіталу (ROE), процентна маржа (SPRED).
Прибутковість банківських активів показує, скільки чистого прибутку (прибутку після оподаткування) дає одиниця активів банку. Цей показник розраховується як співвідношення прибутку банку після оподаткування (ЧП) до активів банку (А):
ROA = ЧП : А.
Прибутковість акціонерного капіталу визначається відношенням чистого прибутку (ЧП) до акціонерного капіталу (АК) і характеризує рівень дивідендів:
ROE = ЧП : АК.
Процентна маржа показує, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками і позичальниками. Це показник розраховується як різниця між величиною відношення процентних доходів (ПД) до дохідних активів (ДА) та величиною відношення процентних витрат (ПВ) до платних пасивів (ПП):
SPRED = (ПД : ДА) – (ПВ – ПП).
При аналізі прибутковості банку використовуються також такі показники, як чистий прибуток на одну акцію та чиста процентна маржа.
Прибутковість відіграє важливу роль у діяльності банку, оскільки досягнення задовільного рівня прибутку дає змогу поповнювати капітал, формує основу життєдіяльності та зростання банку, забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Але рівень прибутковості пов’язаний з рівнем ризику. Вищий рівень ризику, не виключаючи можливості втрат, потенційно несе можливість отримання вищого прибутку. Мінімізація рівня ризику дає змогу отримати менший, але стабільний прибуток. Тому пошук оптимального співвідношення прибутковості та ризику є одним із найскладніших та найважливіших завдань управління банком.