- •1. Співвідношення публічного та приваьного права
- •3. Предмет цивільно-правового регулювання
- •5. Особисті немайнові відносини
- •6. Цивільно-правовий метод регулювання
- •8. Принципи цивільного права
- •12. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
- •13.Звичаї ділового обороту
- •14. Формами систематизації є кодифікація тa інкорпорація.
- •16. Аналогія
- •17.Тлумачення
- •18. Наука цивільного права
- •19.Функції і завдання науки
- •20. Взаємодія науки з іншими галузями юридичної науки
- •21. Цивільні правовідносини, поняття
- •22. Елементи тва структурні особливості цивільних правовідносин
- •23. Зміст цивільних правовідносин
- •24. Смотри выше
- •26. Дієздатність і правоздатність
- •28. Класифікація цивільних правовідносин
- •30. Одним із найважливіших учасників цивільних правовідносин є фізична особа.
- •36. Обмеження дієздатності
- •37. Визнання громадянина недієздатним
- •40. Юридичні особи
- •41. Поняття і види правосуб’єктності юридичних осіб:
- •42. Органи юридичних осіб, індивідуалізація юридичних осіб:
- •43. Порядок і способи утворення юридичних осіб. Установчі документи юридичної особи:
- •44. Припинення дієздатності юридичної особи (ліквідація, неспроможність(банкрутство), реорганізація) :
- •45. Види юридичних осіб (ст. 81 цк) :
- •46. Господарські товариства як юридичні особи:
- •47. Об’єднання громадян, профспілкові організації, благодійні та релігійні організації:
- •49. Держава та публічно-правові утворення як суб’єкти цивільних правовідносин:
- •53. Класифікація речей та її правове значення:
- •54. Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільних правовідносин:
- •55. Цінні папери як об’єкти цивільних правовідносин:
- •56. Послуги та інші дії, результати творчої діяльності, інформація як суб’єкти цивільних правовідносин:
- •58. Поняття і видиправочинів.
- •59. Умовидійсностіправочинів.
- •3. Волевиявленняучасникаправочинумає бути вільним і відповідатийоговнутрішнійволі.
- •1. Правочин є правомірним, якщойогонедійсність прямо не встановлено законом, абоякщовін не визнаний судом недійсним.
- •60. Змістправочину, єдністьволі та волевиявлення.
- •61. Форма правочину. Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину
- •Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі
- •Стаття 209. Нотаріальне посвідчення правочину
- •Стаття 210. Державна реєстрація правочину
- •62. Недієздатністьправочину та їївиди. Стаття 215. Недійсність правочину
- •63. Нікчемні та оспорюваніправочини.
- •64. Недійсністьчастиниправочину. Стаття 217. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину
- •65. Правовінаслідкинедійсностіправочину. Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину
- •1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
- •2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
- •4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
- •5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
- •66. Визнанняправочинунедійсним та неукладеним.
- •Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними
- •67. Момент, з якогоправочинвважаєтьсянедійсним. Стаття 236. Момент недійсності правочину
- •1.Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
- •2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
- •68. Поняттяпредставництва, сфера йогозастосування. Стаття 237. Поняття та підстави представництва
- •69. Види представництва.
- •1. Представництво за законом (Стаття 242)
- •2. Комерційне представництво (Стаття 243)
- •3. Представництво за довіреністю (Стаття 244)
- •Стаття 239. Правові наслідки вчинення правочину представником
- •71. Наслідки укладення правочину особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень.
- •72. Довіреність. Форма та строк дії довіреності.
- •Стаття 245. Форма довіреності
- •Стаття 246. Довіреність юридичної особи
- •Стаття 247. Строк довіреності
- •73. Передоручення; припинення довіреності і наслідки припинення довіреності. Стаття 240. Передоручення
- •Стаття 248. Припинення представництва за довіреністю
- •Стаття 249. Скасування довіреності
- •Стаття 250. Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю
- •74. Поняття строків в цивільному праві; види строків.
- •75. Порядок обчислення строків. Стаття 252. Визначення строку та терміну
- •Стаття 253. Початок перебігу строку
- •Стаття 254. Закінчення строку
- •Стаття 255. Порядок вчинення дій в останній день строку
- •76. Поняття і значення строку позовної давності. Стаття 256. Поняття позовної давності
- •Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •77. Видистроківпозовноїдавності. Стаття 257. Загальна позовна давність
- •Стаття 258. Спеціальна позовна давність
- •Стаття 259. Зміна тривалості позовної давності
- •Стаття 260. Обчислення позовної давності
- •78. Вимоги, на які позовна давність не поширюється. Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •79. Початок перебігу строку позовної давності, зупинення, перерва і поновлення строків позовної давності. Стаття 261. Початок перебігу позовної давності
- •Стаття 264. Переривання перебігу позовної давності
- •Стаття 266. Застосування позовної давності до додаткових вимог
- •80. Наслідки закінчення строку позовної давності. Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності
- •81. Поняття здійснення суб’єктивного цивільного права і виконання цивільного обов’язку:
- •82. Способи здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків, принципи та гарантії, межі здійснення:
- •83. Зловживання правом, здійснення цивільного права всупереч з його призначенням:
- •84. Поняття і зміст суб’єктивного права на захист цивільних прав:
- •85. Способи захисту цивільних прав:
- •86. Система державних органів, які здійснюють захист цивільних прав, самозахист цивільних прав:
- •87. Поняття та ознаки особистих немайнових прав, не пов’язаних з майновими:
- •Зміст особистого немайнового права (ст. 271 цк)
- •88. Поняття та ознаки особистих немайнових відносин (об’єкти, суб’єктивний склад, абсолютність):
- •89. Підстави виникнення особистих немайнових прав, критерії класифікації :
- •90. Система особистих немайнових прав в цивільному кодексі України:
- •91. Захист особистих немайнових прав:
- •92. Поняття та види особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи:
- •93. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи:
- •96. Власність як економічна категорія.
- •97. Зміст права власності.
- •98. Право власності в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.
- •99. Форми і види права власності за законодавством України. Право власності Українського народу.
- •100.Підстави виникнення права власності та їх класифікація. Стаття 328. Підстави набуття права власності
- •101.Момент виникнення права властності у набувача майна за договором. Стаття 334. Момент набуття права власності за договором
- •102.Ризик випадкової загибелі або псуванні речі. Стаття 323. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна
- •103.Припинення права властності Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •Стаття 347. Відмова від права власності
- •Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
- •Стаття 350. Викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності
- •Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом для суспільних потреб чи примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •Стаття 352. Викуп пам'ятки культурної спадщини
- •Стаття 353. Реквізиція
- •Стаття 354. Конфіскація
- •104.Право приватної власності фізичних осіб
- •106. Право державної та комунальної власності Стаття 326. Право державної власності
- •Стаття 327. Право комунальної власності
- •107.Право спільної власності Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
- •108. Право спільної часткової власності Стаття 356. Право спільної часткової власності
- •1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
- •2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
- •Стаття 398. Виникнення права володіння
- •1. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
- •113.Емфітевзис і суперфіцій
- •Стаття 408. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •Стаття 412. Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови(суперфіцій) Стаття 413. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •Стаття 416. Припинення права користування земельною ділянкою для забудови
- •Стаття 417. Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою
- •114.Цивільно – правові способи захисту права власності
- •115.Віндикаційний позов
- •116.Негаторний позов.
- •117. Позов про визнання права власності і позов про виключення майна з акту опису.
1. Співвідношення публічного та приваьного права
Предмет і метод правового регулювання, на яких ґрунтуються поділи системи права на галузі, визначаються глибинним поділом права на дві підсистеми: приватну і публічну, відомі ще з часів Давнього Рима. За відомою формулою римського юриста Ульпіана, публічне право є стосовним до становища держави, приватне — до користі окремих осіб.Публічне і приватне право — це, з одного боку, суперечливі, а з іншого — взаємозалежні грані права. Сьогодні правові системи багатьох цивілізованих країн ґрунтуються на принципі поділу права на приватне й публічне (ФРН, Франція, Італія, Іспанія та ін.). Світова юридична наука визнає поділ права на приватне й публічне певною мірою умовним, але необхідним.Представимо поділ права на приватне й публічне з указівкою предмета, ознак, методу, які є стосовними до кожного з них:Публічне право — підсистема права, що регулює державні, міждержавні та суспільні відносини. Приватне право — підсистема права, що регулює майново-вартісні відносини і особисті немайнові відносини, які виникають із приводу духовних благ і пов'язані з особистістю їх учасників.
Предмет регулювання публічного права - сфера «державних справ»: сфера устрою і діяльності держави як публічної влади, усіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності, принципів, норм і інститутів міждержавних відносин і міжнародних організацій і т.д.
Предмет регулювання приватного права - сфера «приватних справ»: сфера статусу вільної особи, приватної власності, вільних договірних відносин, спадкування, вільного переміщення товарів, послуг і фінансових коштів і т.д.
Ознаки публічного права: 1) регулює відносини між державними органами або між приватними особами і державою; 2) забезпечує публічний інтерес — акцентує увагу на заборонах, обов'язках людей (підданих) перед державою; 3) забезпечує одностороннє волевиявлення суб'єктів права; 4) припускає широку сферу розсуду; 5) містить норми загальні й безособові, що мають нормативно-орієнтувальний вплив; 6) характеризується переваженням директивно-обов'язкових норм, розрахованих на ієрархічні відносини суб'єктів і субординацію правових норм і актів; 7) широко використовує новітні технічні прийоми.
Ознаки приватного права: 1) регулює відносини приватних осіб між собою; 2) забезпечує приватний інтерес: акцентує увагу на економічній свободі, вільному самовиявленні й рівності товаровиробників, захисті власників від сваволі держави; 3) забезпечує вільне волевиявлення суб'єктів при реалізації своїх прав; 4) припускає широке використання договірної форми регулювання; 5) містить норми, які є зверненими до суб'єктивного права та забезпечують судовий захист; 6) характеризується переваженням диспозитивних норм, розрахованих на самовідповідальність за свої обов'язки та дії; 7) зберігає класичну юридичну техніку.
Метод публічного права — імперативний Метод приватного права —диспозитивний
Галузі права, у яких началом є публічне право: — конституційне, — адміністративне, — кримінальне, — фінансове, — що включає бюджетне і податкове, — адміністративно-процесуальне; - кримінально-процесуальне, — міжнародне публічне, - міжнародне гуманітарне право та ін. Галузі права, у яких началом є приватне право: — цивільне, — сімейне, - авторське, — житлове, - трудове, - цивільне процесуальне, - міжнародне приватне право та ін.
Критерії віднесення норм до приватного чи публічного права:1) інтерес (публічний, державний інтерес — галузь публічного права, приватний — галузь приватного права);2) предмет правового регулювання (приватному праву властиві норми, які регулюють майнові відносини, публічному — немайнові);
3) метод правового регулювання (у публічному праві — метод субординації, у приватному — координації);
4) суб'єктний склад (публічне право регулює відносини приватних осіб із державою або між державними 2.Цивільне право, як приватне право, мисце цивільного права в системи галузей права.
Підставою визнання приватним цивільного права має слугувати закон, який є формою вираження права. На думку А. С. Довгерта, Цивільний кодекс має стати кодексом приватного права, який, зокрема, охоплює все приватноправове поле, регулює усі без винятку майнові та особисті немайнові відносини, які основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, є основним актом у системі всього цивільного законодавства. Однак таку оцінку ЦК України не варто розуміти надто категорично, адже в ньому є чимало правових норм, які містять ознаки публічного характеру, зокрема, норми, що регулюють відносини за участю громадян-споживачів. Тому дійсний зміст цивільного права, його правову природу та місце в системі українського права слід розглядати через виявлення його предмета та методу правового регулювання суспільних відносин, притаманних цивільному праву, не обмежуючись концентрацією уваги на його приватноправовому характері.
в кожній системі права є норми, які покликані забезпечувати насамперед загальнозначущі публічні інтереси, тобто інтереси суспільства, держави в цілому, а є норми, які захищають інтереси окремих осіб, перш за все — приватних власників. Тому сфери суспільних відносин, які пов'язані з державними або приватними інтересами, є предметом регулювання публічного і приватного права. Виходячи цього можна дати і їх визначення.
Приватне право — сукупність норм права, предметом регулювання яких є сфера приватних, індивідуальних інтересів. Це норми цивільного, торгового, підприємницького та інших галузей права. Тут юридичний пріоритет належить волі приватних осіб, громадян, їх об'єднань, регулювання відбувається на засадах координації, тобто за принципами юридичної рівності, автономії.
Приватне право має велике значення в забезпеченні свободи автономної особи, незалежності і самостійності приватних осіб і тому є умовою і гарантом розвитку ринкової економіки, демократії, громадянського суспільства. Воно охоплює відносини, учасники яких не володіють ніякою примусовою владою один щодо одного, а більше того, відокремлені від державної влади і тому є «приватними». Однак, і це дуже важливо, їх договори, акти, в тому числі односторонні, наприклад акти власників, мають повноцінне юридичне значення, захищаються судом, визнаються і забезпечуються державою як її власні веління. Приватне право створює зону свободи, ізольовану від державної влади, в якій здійснюють свою майнову, господарську діяльність приватні особи. Державна влада може втручатись у цю діяльність тільки в передбачених законом випадках або за рішенням суду. Водночас дії приватних осіб, якщо вони не порушують встановлених законом заборон, державна влада зобов'язана не тільки визнавати, але й захищати.
Радикальні економічні Й політичні перетворення в суверенній і незалежній Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи, її фундамент становлять різні форми власності відповідних суб'єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням на активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва. Серед основоположних нормативних актів, які становитимуть основу нової господарської системи, вирішальне значення належить цивільно-правовим законам, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюралізм відносин власності.
В основу законодавчих актів, що регулюють товарно-грошові відносини з механізмом вільного ціноутворення при економічній самостійності, рівноправності і конкуренції суб'єктів господарювання, покладено концепції і програми переходу України до ринкової економіки. Законодавчі акти мають створити рівні правові умови для діяльності товаровиробників незалежно від форм власності, передбачити організаційні форми здійснення ними підприємницької діяльності.
Цивільне право як галузь права. Наука цивільного права
Посилюється роль цивільно-правового договору в самостійній організації господарської діяльності суб'єктів товарно-грошових відносин. Все це свідчить про зростаючу соціальну цінність цивільного права в правовій державі і визначає його місце в системі правових галузей. Сучасне право поділяється на окремі галузі і залежно від критеріїв, покладених в основу їх розмежування, і функціональних особливостей кожної з галузей. До таких критеріїв належать: предмет, метод правового регулювання та функції даної галузі.
Взаємодія галузей сучасного права забезпечує всебічне правове регулювання суспільних відносин в Українській державі.
Цивільне право як самостійна галузь права має відповідний предмет, метод цивільно-правового регулювання та функції.