Тема 10. Планування і прогнозування діяльності підприємства

Планування як самостійна галузь знань та особлива сфера людської діяльності являє собою сукупність систематизованих знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем.

До факторів, які обумовлюють роль планування в сучасних умовах, належать:

• перехід до ринкових відносин та зміна методів господарювання, що потребує перебудови системи планування на всіх рівнях управління економікою;

• розвиток НТП, зростання чисельності управлінських кадрів;

• зростання масштабів суспільного виробництва, ускладнення господарських зв’язків, розширення міжнародних зв’язків.

Суть планування полягає в розробленні та обґрунтуванні цілей, визначенні найкращих методів і способів їх досягнення при ефективності використання всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань у їх взаємодії.

Мета планування полягає в описанні, обґрунтуванні та передбаченні процесів і явищ дійсності.

Об’єктом планування на підприємстві є матеріальне виробництво.

Складові процесу планування діяльності підприємств подані на рис. 23.1.

Рис. 23.1. Складові процесу планування діяльності підприємства

Предметом планування на підприємстві є ресурси підприємства.

Метод дає опис того, як повинна виявлятися наукова і практична діяльність людей у прикладній сфері наук. Методи планування створюють систему різних засобів та прийомів вивчення й узагальнення явищ дійсності у сфері планування соціально-економічних об’єктів. Характеристика методів планування наведена в табл. 23.1.

Таблиця 23.1. Методи планування та їхня характеристики

Назва	Характеристика	Застосування
Метод системного підходу та раціонального вибору	Дозволяє розглядати систему планування виробництва як єдине ціле, враховуючи всі її аспекти, поділити систему на підсистеми і дослідити їх взаємодію	Дослідження кількісних і якісних параметрів проходження ймовірних процесів із системних позицій
Конкретно-історичний підхід	Дозволяє розглянути всі процеси в тісному зв’язку з історичними обставинами, що складаються в тій чи іншій країні	Вивчення відносин планування як процесів, що знаходяться в стадії розвитку та змінюються під впливом діючих на них факторів
Комплексний підхід	Реалізується за допомогою системного підходу. Спільне використання методів дослідження багатьох наук	Дозволяє регламентувати всю сукупність цілей планування за рівнями
Експеримент	Це метод пошуку або уточнення взаємозв’язку соціально-економічних явищ дослідним шляхом	Використовується для апробації запланованих рішень
Моделювання	Створення аналогу (моделі) процесу, що планується, в якому відображаються найважливіші особливості й властивості	Використовується при розробленні проекту системи, не відтворюючи його в реальному житті; при удосконаленні існуючої системи в той час, коли експеримент на реальній системі неможливий, або економічно невигідний, або призведе до її руйнації

Одним із найбільш важливих інструментів стратегічного управління є бізнес-планування.

Бізнес-план – це документ, що містить обґрунтування дій, які необхідно здійснити для реалізації будь-якого комерційного проекту, спрямованого на розвиток існуючих виробництв або створення нового підприємства.

У структурі бізнес-плану звичайно виділяють такі розділи (Буров и др.; Лобанова и др., 1995; Идрисов и др., 1998; Тарасюк, 2006):

1. Оглядовий розділ (резюме).

2. Коротка інформація про підприємство.

3. Характеристика продукту або виду послуг, що проектуються.

4. Оцінка ринків збуту.

5. Оцінка конкурентного середовища.

6. План маркетингу.

7. План виробництва.

8. Організаційний план.

9. Юридичний план.

10. Оцінка ризику і страхування.

11. Фінансовий план.

12. Стратегія фінансування.

Економічне прогнозування – це процес розроблення економічних прогнозів, заснований на наукових методах пізнання економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики

Класифікація об’єктів прогнозування необхідна для вибору оптимальних для кожного конкретного випадку методів отримання прогнозної інформації. На сьогодні достатньо повна класифікація об’єктів прогнозування, яка б забезпечила однозначний вибір методу прогнозування, відсутня. Існує кілька класифікацій об’єктів прогнозування. Найбільш поширеними є послідовна і паралельна класифікація. Розглянемо паралельну класифікацію.

Основними класифікаційними ознаками є: природа об’єкта прогнозування, його масштабність, складність, ступінь детермінованості, характер розвитку в часі, ступінь інформаційного забезпечення.

І. За природою об’єкта прогнозування розрізняють такі об’єкти:

1) науково-технічні;

2) техніко-економічні (розвиток та розміщення виробництва);

3)соціально-економічні (демографія, розміщення виробничих сил, ВНП);

4) воєнно-політичні (міжнародні відносини, конфлікти);

5) природні.

ІI. За масштабністю об’єкта прогнозування (кількістю змінних, які використовуються для повного опису об’єкта на стадії аналізу):

1. сублокальні – від 1 до 3 змінних (наприклад, чисельність населення країни, робоче місце і т.д.);

2. локальні – від 4 до 14 змінних (виробнича ділянка, матеріали, перебіг хвороби і т.д.);

3. субглобальні – від 15 до 35 змінних (попит на продукцію підприємства з відповідною номенклатурою, обласна мережа авіаліній і т.ін.);

4. глобальні – від 36 до 100 змінних (підприємство, транспортна мережа регіону та ін.);

5. суперглобальні – понад 100 змінних (галузь, велике підприємство, транспортна мережа країни тощо).

ІІІ. За ознакою “складність об’єкта прогнозування” об’єкти можна класифікувати за ступенем взаємозв’язку вагомих змінних їх опису:

1. дуже прості – об’єкти з відсутністю вагомих взаємозв’язків між змінними;

2. прості – об’єкти, в описі яких містяться парні взаємозв’язки між змінними;

3. складні – об’єкти, для адекватного опису яких необхідно враховувати взаємозв’язок та спільний вплив кількох вагомих змінних (трьох чи більше), але є можливість виділення головних змінних або груп змінних, які на них впливають;

4. дуже складні – об’єкти, в описі яких необхідно враховувати взаємозв’язки між усіма змінними.

IV. За ступенем детермінованості розрізняють об’єкти:

1. детерміновані, опис яких може бути подано в детермінованому вигляді;

2) стохастичні;

3) змішані – враховуються змінні як детермінованого, так і стохастичного характеру.

V. За характером розвитку в часі об’єкти прогнозування можна подати як:

1. дискретні (тренд);

2. аперіодичні;

3. циклічні.

VI. За ступенем інформаційної забезпеченості розрізняють:

1. об’єкти з повним забезпеченням кількісною інформацією;

2. об’єкти з неповним забезпеченням кількісною інформацією (використання статистичних та екстраполяційних методів);

3. об’єкти з наявністю якісної ретроспективної інформації (об’єкти, відносно минулого розвитку яких існує лише якісна інформація);

4. об’єкти з повною відсутністю ретроспективної інформації (неіснуючі об’єкти, які проектуються).