2. Види онп та обов’язків подружжя

• Право на материнство та право на батьківство

Ці два суб’єктивних права перекликаються за своїм змістом, що підкреслює реалізацію в сімейному праві принципу рівності подружжя у сімейних правовідносинах. З усвідомленням цього факту слід визнавати невірним намагання певних науковців по-різному визначати в юридичні літературі зміст права на материнство та права на батьківство. Інколи можна зустріти, що материнство – забезпечена законом можливість жінки здійснювати репродуктивну функцію, народжувати дітей, утримувати та виховувати їх; батьківство – факт походження дитини від певного чоловіка, юридично посвідчений записом у державних органах реєстрації актів цивільного стану (Жилінкова, Борисова). Така різна інтерпретація понять є невірною, бо:

• СКУ, у ст.49 та ст.50 розкриваючи зміст обох прав, в обох випадках пов’язує здійснення цих прав з репродуктивною функцією людини – у своєму базисі ці права єдині, а відмінність полягає лише в суб’єкті – носії цього права

• Визнання факту походження дитини, через який намагаються розкрити зміст права на батьківство, насправді стосується або може стосуватися не лише чоловіка, а й жінки

Отже, визначати споріднені правові категорії через різні критерії їх прояву у праві (спочатку право на материнство визначають як фізіологічну функцію, а потім – як процедуру встановлення походження дитини) є хибним з методологічної точки зору.

При порівнянні права на материнство та права на батьківство можна встановити, що вони мають як спільні елементи у змісті, так і відмінні, що обумовлено тим, що право на материнство є більш широким суб’єктивним правом.

Спільні моменти змісту обох прав:

• Право мати дитину через реалізацію репродуктивної функції людини (природний спосіб здійснення такого права, але окрім нього сімейне законодавство зазначає й про «соціальне батьківство», що не є складовою змісту зазначених прав, але може виникати на підставі усиновлення, застосування допоміжних репродуктивних технологій – відсутність кровного споріднення; )

• Право на відшкодування завданої моральної шкоди через позбавлення одного з подружжя можливості мати власну дитину у шлюбних правовідносинах у зв’язку з виконанням одним із подружжя конституційних, службових, трудових обов’язків, або в результаті протиправної поведінки щодо нього: праця на шкідливому виробництві, робота зі шкідливими речовинами, заподіяння ТУ з боку третіх осіб

Для дружини СКУ передбачає наступні додаткові права:

• право на створення у сім’ї умов для збереження здоров’я дружини та народження здорової дитини

• Право на створення у сім’ї умов для поєднання материнства зі здійсненням дружиною інших прав та обов’язків

Більш широкий зміст права на материнство пов'язаний з фізіологічними особливостями процесу народження дитини.

• Право жінки та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності

Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Індивідуальність – неповторна своєрідність будь-якого явища окремої істоти, людини.

Закріплення цього права в СКУ критикується в юридичні літературі: якщо мова заходить про неповагу одного з подружжя до іншого, нехтування його інтересами та думкою, то повернути ситуацію у зворотному напрямку через правові механізми неможливо.

У СКУ не передбачено жодних санкції за порушення такого права – єдиний вихід – розірвання шлюбу.

• Право на фізичний та духовний розвиток

Право на особисту свободу, можливість самостійно визначати для себе шляхи вдосконалення та розвитку своєї особистості – основа змісту даного права. Проте, як і будь-яке суб’єктивне право, навіть, якщо воно має абсолютний характер, це право має певні межі свого здійснення. Певні рамки щодо здійснення цього права накладають сімейні правовідносини, у яких перебуває подружжя. Сімейне життя передбачає поєднання принципу особистої свободи з принципом врахування іншого з подружжя та неможливості нав’язувати свої погляди на життя іншій особі.

• Право на зміну прізвища

Право на зміну прізвища особи мають і тоді, коли вони перебувають у статусі наречених – до моменту державної реєстрації, і коли шлюб вже є укладеним – подружжя.

Умови здійснення права на зміну прізвища:

• Державна реєстрація зміни прізвища проводиться лише стосовно громадян України (ч.1 ст.16 ЗУ «про державну реєстрацію актів цивільного стану»). У ЦКУ це право сформульоване як універсальне право, що не має будь-яких обмежень у зв’язку з наявністю у фізичної особи певного громадянства або апатрид. Норми зазначеного ЗУ є спеціальними, прийнятими пізніше, то процедура зміни прізвища відбувається саме виходячи з його норм.

• У подружжя є бажання мати спільне прізвище або приєднати до свого прізвища прізвище іншого з подружжя

• Право на зміну прізвища може реалізувати подружжя тільки за взаємною згодою, бо без неї це неможливо

Не реалізація права на зміну прізвища у статусі наречених не перешкоджає реалізації цього права з боку подружжя. Особи за СКУ не мають права обмінюватися прізвищами в рамках цього права. ЗУ передбачає лише право на вибір спільного прізвища або приєднання до свого прізвища. Встановлені певні обмеження – більш ніж подвійне прізвище (особа може відмовитися від однієї з частин минулого прізвища та взяти прізвище іншого з подружжя. Для здійснення права необхідно подати до органу РАЦС, який зареєстрував шлюб, або за місцем проживання відповідну заяву, яка розглядається у 3-місячний строк з дня його подання. За наявності поважних причин розгляд може бути продовжений на строк, не більш ніж 3 місяці. Відмова органів РАЦС у праві на зміну прізвища може бути оскаржена у судовому порядку. У разі зміни прізвища виникає необхідність обміну паспорта громадянина України.

• Право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї

На основі рівності.

Презумпція згоди іншого з подружжя в реалізації ОНП, яка має абсолютний характер. У майнових відносинах – обов’язкова письмова згода іншого з подружжя (продаж нерухомості).

• Обов’язок турбуватися про сім’ю

Дружина та чоловік зобов’язані турбуватися про сім’ю на почуттях взаємної любові, згоди тощо.

Дане право хоча й не має майнового змісту, однак пов’язане з майновими відносинами подружжя: обов’язок дбати про матеріальне забезпечення своєї сім’ї

• Право на свободу та особисту недоторканість

Складові елементи права:

• Право на вільний вибір місця свого проживання (хоча подружжя й нібито має проживати разом, однак законодавець не визначає дану умови як обов’язкову, яку повинні дотримуватись обоє з подружжя)

• Право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин

Глава 6 СКУ – невичерпний перелік прав: ст.117 СКУ – оновлення шлюбу після розірвання, ст.123, ст.124 – визначення походження дитини, ст.220 – право на усиновлення.

Тема: Майнові відносини між подружжям

1. Правовий режим майна подружжя

2. Право особистої приватної власності подружжя

3. Право спільної сумісної власності подружжя

1. Правової режими майна подружжя

Володіння, користування та розпорядження майном, набутим подружжям у шлюбі, здійснюється за законом чи договором.

Законний режим майна здійснюється за законом, якщо він не змінений шлюбним договором.

Правовий режим майна подружжя – порядок регулювання майнових відносин між подружжям за допомогою певного комплексу правових засобів, які поєднують в собі дозволи, заборони та позитивні зобов’язання. Усі ці засоби взаємодіють між собою і визначають певну спрямованість.

СКУ передбачає 2 правових режими щодо майна, набутого подружжям у шлюбі:

• Майно, що є особистою приватною власність дружини або чоловіка

У СКУ особиста приватна власність критикується, бо Конституція України визначає існування лише права приватної власності, а термін «особиста» не використовується.

З точи зору юридичної техніки використання у правових нормах поняття особистий може мати на меті декілька цілей:

• Вказати на приналежність предмета особі (ч.1 ст.73 СКУ, ч.1 ст.52 ЦКУ)

• Зробити наголос на тісному зв’язку об’єкта з особою (право приватної власності - невідчужуваність, непередаваність, проте щодо особистої приватної власності таких ознак ми зазначити не можемо).

• Майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя (є різновидом спільної сумісної власності, зміст якого визначається ЦКУ:

• Ст.60 СКУ – презумпція спільної сумісної власності подружжя