Поняття обробки інформації достатньо об’ємне і включає:

• зняття координат, параметрів цілі та ії характеристики з індикаторного пристрою;

• перевірку достовірності добутих повідомлень про противника; формування трас польоту цілей із серії послідовних поміток;

• селекція цілей за важливістю, за тактичним призначенням, за швидкістю, висотою польоту та іншими ознаками;

• відображення та порівняння інформації кількох джерел;

• перетворення інформації за формою та суттю з метою приведення її до вигляду, зручному для передачі по каналам зв’язку і наступного відображеннях на пристроях індивідуального та колективного використання КП, що забезпечується.

Зняття та кодування відміток про цілі, що спостерігаються операторами на первинних індикаторах РЛК та АСУ, називається первинною обробкою радіолокаційної інформації.

Процес формування трас (маршрутів) польоту цілей із серії послідовних відміток, а також ототожнення трас та характеристик цілей, данні про які надходять одночасно із кількох джерел, називають вторинною обробкою інформації.

Вторинна обробка виконується посадовими особами чи виконавцями бойових обслуг КП радіотехнічних підрозділів та частин (РІЦ) на вторинних індикаторах, планшетах та табло цих КП.

В процесі первинної та вторинної обробки радіолокаційна інформація детально аналізується.

Аналіз рлі

Під аналізом розуміється критичне осмислення, логічне співставлення та тактичне узагальнення відомостей, що маються, для підвищення їх достовірності, а також для виявлення та синтезування на їх основі узагальненої інформації тактичного та оперативного характеру.

Це необхідно для встановлення факту розв’язання противником бойових дій чи початку їх нового етапу, викриття оперативного (тактичного) задуму сил повітряного нападу противника, прогнозу його подальших дій.

Така основна суть радіолокаційної розвідки як одного із завдань РТВ. Склад сил та засобів, що залучаються для її вирішення, залежить від конкретного змісту поставлених перед військами бойових завдань, сил та засобів що залучаються для їх вирішення, а також умов, в яких ці завдання вирішуються.

Третє питання: Способи виконання завдань з ведення радіолокаційної розвідки рлр, ртб, ртбр.

Основним способом ведення радіолокаційної розвідки є постійний огляд повітряного простору з метою пошуку та супроводжування цілей.

В залежності від поставлених завдань і умов обстановки розвідка може вестись:

• радіотехнічними підрозділами, що чергують за графіком

• основними силами частин, з’єднань, угрупувань РТВ

Радіотехнічні підрозділи, що ведуть розвідку, можуть здійснювати пошук та супроводжування цілей автономно чи через цілерозподіл вищих КП.

Основні способи ведення радіолокаційної розвідки для РТБр:

• зосередження зусиль на виявлення та супроводжування цілей з основних напрямків їх дій

• зосередження зусиль на виявлення та супроводжування найбільш важливих повітряних цілей

В складній обстановці застосовуються сполучення цих способів.

Способи ведення підрозділами РТВ радіолокаційної розвідки:

• круговий пошук;

• пошук в призначеній зоні (секторі);

• пошук та супроводжування призначених цілей.

В умовах радіоелектронного подавлення основним способом ведення радіолокаційної розвідки є комплексне використання засобів активної та пасивної локації.

При виявлення та супроводжуванні маловисотних, швидкісних, малорозмірних цілей, розпізнанні цілей-пасток та інших обманних цілей використовуються високопотенційні РЛК та вибираються такі режими їх роботи, які забезпечують упевнену розвідку та стійкий супроводження кожного з цих класів цілей.

Четверте питання: Зміст і види радіолокаційної інформації, режими її видачі.

Радіолокаційна інформація є складовою частиною інформації про повітряну обстановку і доповнюється даними інших видів розвідки.

В залежності від призначення вона поділяється на бойову та розвідувальну.

Розвідувальна інформація може видаватись на КП ПК неавтоматизовано або автоматизовано.

До зенітних ракетних частин та дивізіонів, КП винищувально-авіаційних бригад та пунктів наведення і частин та підрозділів РЕБ вона надходить у вигляді інформації оповіщення.

Для видачі бойової інформації використовується джерела та засоби передачі, що мають найкращі точності та часові характеристики.

Вона може видаватись централізованим та децентралізованим способом.

І той і інший спосіб може бути автоматизований і неавтоматизований

Централізований спосіб передачі інформації передбачає видачу бойової інформації з командного пункту ПК на командні пункти частин ЗРВ, ВА, РЕБ для вирішення завдань цілерозподілу, цілевказівок та наведення.

Децентралізований спосіб передбачає видачу бойової інформації безпосередньо від радіотехнічних підрозділів на командні пункти частин ЗРВ, ВА та РЕБ.

Радіолокаційна інформація як бойова так і розвідувальна може видаватись автоматизованим і неавтоматизованим способом.

При автоматизованому способі передбачається автоматизоване знімання інформації з індикаторів РЛС, її автоматизована обробка, передача та відображення на спеціальних індикаторах та на планшетах колективного використання.

Неавтоматизований спосіб може здійснюватись як індикаторним так і планшетним методом.

Індикаторний метод є основним і полягає у використанні інформації про місце знаходження повітряних суден в повітряному просторі безпосередньо з індикаторів РЛ засобів, в тому числі із винесених індикаторів.

Планшетний варіант передбачає збір, обробку та видачу інформації без апаратури автоматизації.

Інформація знімається візуально з індикаторів РЛС, ПРВ, потім по каналам зв’язку видається на КП ртб і з нього після аналізу та обробки радіолокаційна інформація поступає на КП споживачів.

Предмет: Тактика ПС

Тема № 3 Основи бойового застосування підрозділів РТВ.

Заняття №3 Радіолокаційне поле, зона інформації, їх властивості та характеристика.

Навчальні питання :

1. 3она інформації, її характеристика.

2. Радіолокаційне поле, види РЛП.

3. Характеристика та властивості РЛП.

Перше питання: Зона інформації, її характеристики

Кожний РЛК (РЛС, ПРВ) під час вмикання утворюють зону виявлення, (висотоміри - зону вимірювання висоти).

Зона виявлення (ЗВ) - область простору, в межах якої радіолокаційні цілі із заданою ефективною поверхнею відбиття (ЕПВ) виявляються в кожному огляді простору з імовірністю не нижче заданої.

Розміри зони виявлення визначаються тактичними характеристиками РЛК (РЛС), ефективною поверхнею відбиття цілі, рівнем шуму, що надходить на вхід приймача РЛК (РЛС).

Форма зони виявлення залежить від діаграм направленості РЛК, відбиваючої поверхні довкілля, рельєфу місцевості.

На практиці в якості вихідної зони виявлення РЛК (РЛС) приймається зона, імовірність виявлення цілі в межах якої дорівнює 0,5 при ЕПВ 1м2.

Зони виявлення різних типів РЛК (РЛС) навіть при розміщенні їх на одній позиції відрізняються одна від одної формою та розмірами через різниці їх технічних характеристик та впливу підстилаючої поверхні довкілля на діаграму направленості РЛС.

Кожний дальномір, висотомір, апаратура розпізнавання забезпечують певні дані про повітряний об’єкт.

Сукупність зон виявлення, вимірювання висоти, розпізнавання засобів радіотехнічних підрозділів, що розгорнуті на одній позиції, забезпечують одержання повної інформації про ціль і утворюють зону радіолокаційної інформації (РЛІ) підрозділу.

Під зоною РЛІ радіолокаційної роти розгорнутої на одній бойовій позиції розуміють найбільшу для даних умов обстановки область повітряного простору, в межах якої забезпечується виявлення площинних координат, висоти польоту, державної належності повітряних цілей та їх характеристик.

Рис.1. Зона інформації орлр

Рис. 2. Приклад відображення площини перетину зони виявлення на висоті 300 м РЛК 5Н87 (масштаб 100 км)

Рис. 3. Приклад відображення границі перетину зони виявлення на висоті 300 м РЛК 5Н87

(масштаб 100 км)

Взаємне торкання та перекриття зон РЛІ сусідніх рлр на визначеній висоті є умовою формування РЛП угрупування РТВ (РТБ).

Таким чином сукупність зон РЛІ кількох рлр радіотехнічного батальйону створюють радіолокаційне поле батальйону.

Поле пасивної локації створюється як за допомогою приймачів РЛС (РЛК) тих же радіотехнічних підрозділів так і комплексами пасивної локації, які використовують, для виявлення та визначення тактичних характеристик цілей, надвисокочастотні сигнали, що випромінюються ними.

Кожний комплекс пасивної локації створює зону пеленгації, яка є областю простору, в межах якої забезпечується визначення пеленгів на ПАП в азимутальній та кутомірній площинах.

На розміри та форму зони пеленгації комплексів пасивної локації впливають його технічні характеристики, рельєф місцевості, рівень потужності шуму, що випромінюються з борту повітряного об’єкту та висота його польоту.

Область, співпадання зон пеленгації двох підрозділів створює зону тріангуляції ПАП.