Виявлені радіолокаційні цілі підлягають :

• детальному розпізнанню, тобто дійсному встановленню їх належності до повітряних об’єктів;

• виявленню тих із них, які відносяться до літальних апаратів бойового призначення;

• виявленню стану цих літальних апаратів, а якщо виявлена ціль має ознаку групової, та встановленню її бойового складу.

Для повного та дійсного розпізнання цілі необхідно спостерігати за нею на протязі кількох оглядів.

Результатом розпізнання є відсіювання всіх радіолокаційних цілей, що були обманними, цілей, що не відносяться до повітряних об’єктів і не є об’єктами розвідки.

Після розпізнання до повітряних цілей відносять всі засоби повітряного нападу противника (літаки, гелікоптери, автоматизовані дрейфуючі аеростати, авіаційні ракети та інші безпілотні засоби), а також всі ті літальні апарати, державна належність яких на етапі розпізнання не була встановлена.

Розпізнавання цілі - це встановлення її належності до даної (певної) держави. Радіолокаційне розпізнавання цілі є основою для встановлення їх державної належності.

Радіолокаційне розпізнавання по можливості доповнюється візуальним розпізнаванням з ПВС.

Найновіші системи радіолокаційного розпізнавання забезпечують не тільки встановлення державної належності (загальне розпізнавання), але й належність своїх літаків до конкретної частини, ескадрильї, ланки, аж до визначення індексу (індивідуальне розпізнавання).

Цілі, які не мають вірних ознак своїх літаків, відносяться до ЗПН противника.

Таким чином, після розпізнавання радіолокаційні цілі повинні бути віднесені чи до повітряних цілей чи до своїх літаків.

В поняття “свої літаки” входять також гелікоптери та інші літальні апарати, що належать до авіації інших відомств нашої держави, які не порушують встановленого режиму польотів.

Свої літаки, які відхилились від встановленого режиму польотів, класифікуються як “порушники режиму польотів”.

Всім виявленим повітряним цілям присвоюється єдиний загальнодержавний номер і вони підлягають безперервному радіолокаційному супроводжуванню з моменту їх виявлення на протязі всього маршруту польоту в межах радіолокаційного поля угрупування РТВ.

В процесі супроводження систематично вимірюються поточні координати цілі, перевіряється правильність їх початкового розпізнавання, особливо після виконання ціллю маневру, перебудови, перетинання маршрутів інших цілей; виявляється тип, бойовий порядок та склад групових цілей; фіксуються бойові дії цілі (запуск ракет, маневр, застосування перешкод і т.д.).

Відомості про повітряного противника, що добуті обслугами РЛК, видаються обслугами на КП радіотехнічних підрозділів та частин, де вони узагальнюються, аналізуються та приводяться до вигляду, зручному для послідуючого їх сприйняття командирами військ, що забезпечуються.

Операції обробки, збору та аналізу даних про цілі є заключним в вирішенні завдань радіолокаційної розвідки. В процесі виконання цих операцій відбувається кінцеве формування результату радіолокаційної розвідки - радіолокаційної інформації.

Збір інформації - це зосереджений і ціленаправлений відбір необхідних даних про повітряного противника та інших складових повітряної обстановки на відповідному КП РТВ, функціонально зв’язаному з КП підпорядкованих підрозділів та іншими джерелами інформації.

Збір інформації - процес керований і полягає у виборі джерел та регулюванні від кожного з них потоків інформації виходячи із поставлених завдань, умов обстановки, точності та повноти даних, що видаються цими джерелами.

В процесі ведення розвідки можливі такі небажані ситуації як: надмірність повідомлень про одні й ті самі цілі, недостатність інформації про противника, перевантаження системи збору.

Надмірність повідомлень виникає за рахунок одночасного надходження від кількох джерел повідомлень про одні й ті самі цілі, які по суті дублюють одне одного, які не несуть нових відомостей. Така ситуація виникає при К>1 і при неоптимальному управлінні процесом збору інформації.

Недостатність інформації проявляється в неповному її складі чи порушенні безперервності супроводжування цілей, що частіше всього спостерігається при розвідці маловисотних, малорозмірних чи прикритих перешкодами цілей.

У випадку масованого удару противника на вузькій ділянці фронту з одночасним пуском великої кількості авіаційних ракет та хибних цілей система збору інформації може бути перевантажена потоком інформації про цілі, що діють одночасно у даному районі.

В цих випадках застосовують розподіл цілей між джерелами із розподілом між ними секторів чи рубежів відповідальності, а також управлінням дискретністю надходження донесень про цілі з урахуванням їх тактичної ваги та швидкості польоту, групуванням цілей у відповідності до їх бойових порядків, маршрутів та тактики дій.