IV. Задачі

№

Термін

Визначення

Економічна система

Продуктив­ні сили

Економічні відносини

Власність

Право власності

Володіння

Користу­вання

Розпоря­джен­­ня

Приватна власність

Колективна власність

Державна власність

Техніко – економічні відносини

Організа­цій­но – еко­но­мічні відносини

Соціально - економічні відносини

Господар­ський механізм

Традиційна економічна система

Ринкова економіка вільної конкуренції

Командно-адміністра­тивна економічна система

Змішана економіка

Перехідна економічна система

1. Виражає економічні відносини власності з при­воду виробничого чи особистого використання корисних властивостей її об’єктів відповідно до функціонального призначення останніх.

2. Відносини між людьми з приводу вироб­ниц­тва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

3. Відносини між людьми щодо присвоєння засобів і результатів виробництва.

4. Відносини, що ґрунтуються на певній фор­мі власності на засоби виробництва.

5. Відносини, що стосуються встановлення ефектив­них форм організації економічних зв’язків між під­приємствами, які проявля­ються у процесах спеці­алізації, кооперації, комбінування, концентрації виробництва.

6. Відносини, які визначаються рівнем роз­витку техніки і технології та харак­теризу­ють поділ праці і взаємовідносини людей у процесі виробництва.

7. Економіка, що характеризується держав­ним мо­нополізмом, колективним прий­нят­тям усіх рішень, переважанням сус­піль­них інтересів над державни­ми, плано­вим хара­ктером та державною власністю.

8. Економіка, що характеризується існуван­ням як державної так і приватної власнос­ті, поєднан­ням ринкового саморегулю­ван­ня із державним регулю­ван­ням економіки.

9. Економіка, що характеризується перехо­дом від однієї економічної системи до іншої.

10. Економіка, що характеризується приват­ною влас­ністю, віль­ною конкуренцією, повною сво­бодою в переміщенні ресур­сів, обмеже­ною роллю держави у регулюванні економічних процесів на ринку.

11. Економіка, що характеризується ручною працею, багато­укладніс­тю еко­но­міки, високим рівень без­робіття, кастовістю, поділом лю­дей на соціальні прошарки, переважан­ням релігій­них і культурних цінностей, традицій та звичаїв у регулюванні соціально-економічних процесів.

12. Категорія прав власності, яка передбачає, пра­во самостійного вирішення власником долі певного об’єкта.

13. Початкова форма власності, що виражає відноси­ни, пов’язані з наявністю у того чи іншого суб’єкта об’єктів власності з господарським володінням ними.

14. Сили, які включають предмети праці, за­соби праці, науку, інформацію, робочу силу та їх рівень визна­чається рівнем роз­витку науки і техніки під впли­вом НТП, професійною та кваліфікаційною струк­турою робочої сили, науково-технічним потен­ці­алом, розвитком інформаційних технологій тощо.

15. Сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізич­них та юри­дичних осіб, які складаються між ними з при-во­ду привласнення й використання об’єктів власності.

16. Сукупність усіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі дію­чих у ньому майнових відносин і організа­цій­них форм.

17. Сукупність форм, методів та систем управ­лін­ня господарством на макрорівні на основі ви­ко­рис­тан­ня економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

18. Тип власності, за якої абсолютні права на управ­лін­ня і розпорядження власністю здійснюють органи державної влади.

19. Тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватні особі.

20. Тип власності, при якому спільна влас­ність, пе­ре­дана державою чи іншим суб’єк­­том у розпоряд­же­ння колективу підприємства, яка використовується відповідно до чинного законодавства.