4. Принцип диспозитивності

Зміст принципу диспозитивності у господарському процесі становлять такі елементи, як :

1) порушення справи у господарському суді; визначення характеру та обсягу позовних вимог;

2) розпорядження матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту, зокрема, відмова від позову, укладення мирової угоди; порушення апеляційного, касаційного провадження;

3) постановлення птання про перегляд справи за нововиявленими обставинами; вимога примусового виконання судового акта господарського суду.

5. Принцип об»єктивної істини

Принцип об»єктивної істини означає, що господарський суд має приймати рішення у справі після того, як у засіданні будуть встановлені дійсні взаємини сторін і фактичні обставини. Цей принцип нерозривно пов»язаний з принципом законності, оскільки рішення господарського суду є законним лише тоді, коли у справі встановлена об»єетивна істина. Зміст принципу об»єктивної істини випливає із ст. 82 ГПК, згідно вимоги якої рішення у господарському спорі приймається суддями господарського суду за результатами обговорення всіх обставин справи.

На реалізацію цього принципу спрямовані й інші інститути і норми господарського процесу, зокрема перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами, перегляд їх в апеляційному та касаційному порядку, право господарського суду виходити за межі заявлених вимог тощо.

6. Принцип оперативності (швидкості)

Принцип оперативності (швидкості) відповідає завданням зміцнення законності у господарських відносинах, своєчасного виконання договірних зобов»язань, усунення недоліків у господарській діяльності. Водночас важливо, щоб рішення господарського суду не лише оперативно приймалися, а й швидко виконувалия, на що особливо наголошується в чинному ГПК. Принцип швидкого й оперативного розгляду господарських спорів спрямований на своєчасне усунення конфліктів, що заважають нормальному функціонуванню господарського механізму.

5