2.2. Функціональні принципи господарського судочинства

До функціональних принципів господарського судочинства можна віднести такі.

1. Принцип законності.

Законністю є такий стан життя суспільства, в якому існує якісне і несуперечливе законодавство, а прийняті норми права поважаються і реалізуються органами влади, посадовими особами, організаціями і громадянами.

В умовах законності у випадку порушення права держава забезпечує громадянам-підприємцям і організаціям належний захист цього права у встановленому ГПК процесуальному порядку.

Господарський процес є формою захисту права судом. Законність у діяльності господарських судів означає відповідніст рішень господарських судів, процесуальних дій суддів, учасників процесу нормама матеріального і процесуального законодавства. За змістом реалізація принципу законності полягає у вимозі до суддів правильно застосовувати норми матеріального права і здійснювати процесуальні дії, керуючись законодавством про судочинство в господарських судах.

Принцип законності не можна вважати реалізованим, якщо у кокретній справі господарських суд не встановить повною мірою і вірно дійсні обставини у справі, права та обов»язки сторін. Чинне законодавство про господарське судочинство передбачає пік доказів, за допомогою яких встановлюються фактичні обставини (ст. 32), порядок їх надання (ст. 33), правила оцінки доказів (ст. 43).

2. Принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом закріплений в п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції, ст. 7 Закону «Про судоустрій України», де зазначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Ст. 22 ГПК також закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Зміст принципу рівності громадян перед законом і судом полягає в тому, що при вирішенні господарських спорів господарський суд застосовує цивільні й інші матеріальні закони до всіх підприємств і громадян рівною мірою. Крім того, правове становище будь-якого учасника господарського процесу визначається лише його процесуальним статусом (позич, відповідач, третя особа, експерт тощо) і жодною мірою не залежить від того, хто є учасником процесу – організація чи громадянин, а також від їх ознак.

3. Принцип змагальності

Принцип змагальності є одним з основних принципіві судочинства. Слід зазначити, що принцип змагальності має конституційне закріплення (п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції). Принцип змагальності також закріплено в ст. 4-3 ГПК, де зазначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а господарський суд створює всі необхідні для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства умови.

Зазначений принцип є правилом, відповідно до якого особи, заінтересовані в результатах розгляду справи, вправі доводити свою правоту в спорі шляхом подання доказів, участі в їх дослідженні, висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду в судовому засіданні. Принцип змагальності поширюється також на інших осіб, які беруть участь у справі, і вони зобов»язані доводити обставини, що мають значення для справи, на які посилаються для підтвердження своєї позиції.

Змагальність є різновидом активності заінтересованої особи. Особи, що беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту своїх прав і охороньованих законом інтересів. Водночас розпорядження зазначеними правами здійснюється під контролем суду.

Засади змагальності передбачають:

1) залежність дій суду від вимог позивача і заперечень відповідача, суд вирішує справу в обсязі вимог, заявлених сторонами;

2) можливість вільного використання засобів доказування;

3) право кожної сторони доводити факти, які обгрунтовують її вимоги та заперечення;

4) можливість надання сторнами додаткових доказів на пропозицію господарського суду.