2.2 Вживання та переклад приймеників

Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв’язки між словами в реченні.

Прийменник з іншими частинами мови може вказувати на:

• об'єкт дії: подарунок (для кого?) для сестри, писати (про кого?) про брата;

• напрямок: їхати (куди?) на море, йти (куди?) до лісу;

• місце: росте (де?) біля криниці;

• причину: заспівав (з якої причини?) від радості;

• мету: зібратися (з якою метою?) для роботи;

• час: залишити (на скільки?) до завтра.

Один і той самий прийменник може виражати різні смислові відношення: росте за хатою (місце) — прийти за годину (час) — купив за гривню (об'єкт).

Одне й те саме значення може бути виражене за допомогою різних прийменників: росте біля дороги, росте при дорозі, росте край дороги, росте поблизу дороги.

Прийменники можуть вступати в синонімічні й антонімічні зв'язки: при, біля, поблизу, край, неподалік (синоніми), в — з, під — над (антоніми)

Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками в перекладах з російської мови ділових паперів, та технічних текстів

Для українського мовлення важливе правильне вживання прийменників, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську.

У більшості випадків вибір прийменника визначається звичаєм, наприклад: їхати на Кавказ — їхати у Крим, відпочивати у санаторії — відпочивати на туристичній базі, у вихідні — на цьому тижні тощо. Доволі часто у мовленні трапляються помилкові прийменникові конструкції замість нормативних словосполучень: по згоді сторін, по необхідності, по багатьом причинам,та ін.

Уживаючи прийменники, важливо зважати на їхню стилістичну характеристику. Так, прийменники внаслідок, у зв'язку з, згідно з, відповідно до, у справі, у питанні, по лінії притаманні діловому мовленню, сфера функціонування прийменників проміж, побіч, насупроти, попри обмежена розмовною мовою.

Поширеною помилкою є вживання прийменникових конструкцій замість безприйменникових і навпаки. Треба вживати зрікатися переконань, відступатися від переконань, користуватися відеокамерою, оплатити проїзд тощо.

У деяких випадках у прийменникових конструкціях іменник ставиться у неправильному відмінку. Найчастіше порушується характер керування при прийменниках, що вимагають давального відмінка: усупереч вимогам, завдяки підготовці, наперекір бажанням тощо.

Недоліком є нагромадження у вузькому контексті однакових прийменників.

Кожний прийменник уживається з тим чи іншим непрямим відмінком.

Прийменники біля, для, від, без, до, з-за, з-під, крім, серед, після, через — тільки зі знахідним відмінком. Прийменник при — тільки з місцевим.

Прийменники на, по можуть вживатися зі знахідним і місцевим (стояти на березі, виходити на гору, пішов по воду, пливе по воді), прийменники на, під — зі знахідним і орудним (думати над задачею, під'їхав під хату) відмінками.

Українському прийменнику до, що завжди вживається з родовим відмінком, у деяких словосполученнях відповідає російський к, який вимагає давального відмінка: звернувся до нього — обратился к нему.

Прийменник з уживається з родовим, місцевим, орудним відмінками.

Також в українській мові поширене чергування прийменників у-в, з-із-зі(зо)

Висновки до розділу

Таким чином можна зробити висновок, що багато проблем виникаючих у процесі перекладу пов’язані саме з морфологією. Багато проблем чинять саме дієприкметники, дієприслівники та прийменники. По перше: дієприкметники та дієприслівники важко зразу впізнати у реченні, так як вони схожі своїми ознаками на дієслово та на прикметник або прислівник. По друге: не завжди ці слова знаходять відповідні форми в українській мові,та перекладаються як підрядне речення. З прийменниками теж не все так просто, як на перший погляд. У більшості випадків вибір прийменника визначається звичаєм, але й трапляються винятки, такі як чергування прийменників та ін.

Висновки

1. Тема проблем перекладу технічних термінів дуже актуальна, так як дозволяє виявити усі проблеми, з якими найчастіше зіштовхуються у процесі перекладу технічних термінів. Знання цієї теми дозволить не робити помилок при перекладі технічних термінів з іншої мови,а проаналізувавши цю тему можна зробити висновки на які « підводні камені » можна наштовхнутися.

2. Переклад – це відтворення оригіналу засобами іншої мови зі збереженням єдності змісту та стиля. Розрізняють декілька типів перекладу, і в залежності від того що потребується від перекладача необхідно дотримуватись якогось з його типів.

3. Найбільш типовим лексичним признаком науково-технічних текстів є насиченість тексту спеціальними термінами, термінологічними словосполученнями. Також науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми.

Для якісного перекладу необхідно володіти термінологією, тієї галузі, в якій здійснюється переклад, та знання мов, з якої та на яку перекладають.

Також перекладач повинен враховувати: необхідність надавання перекладу адекватного змісту, та відповідність його літературній мові;

уникання паронімії та омонімії;та багато інших факторів.

4.Серед усіх частин мови найбільші проблеми при перекладі виникають з дієприкметниками, дієприслівниками та прийменниками, так як дієслівні форми важко впізнати, та легко спутати з іншими частинами мови(прикметниками, дієсловами) . Дієприкметники можуть творитись за допомогою суфіксів, або взагалі не мати відповідника в українській мові, і тоді вони перекладаються як підрядне речення, прикметник, а російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі на українську мову замінюються на описові конструкції або дієприкметники минулого часу.

З прийменниками теж не все так просто, як на перший погляд. У більшості випадків вживаються за звичаєм, але є й винятки такі як чергування прийменників, та ін. У кожного прийменника є своя галузь застосування, та вживаються лише зі словами у певному відмінку.

5. На мою думку необхідно надавати всім новим термінам, які приходять до нашої мови адекватного перекладу, або взагалі не шукати якогось схожого відповідника а запозичувати назви та терміни з мов яких вони прийшли до нас.

Список використаної літератури

1.Вакуленко М.О. Сучасні проблеми термінології та української наукової термінографії.-Київ, 2009.-69с

2. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова.3-тє вид. доповнене Х.:Торсінг,2003.-448с.

3. Зоряна Мацюк, Ніна Станкевич М 66 Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн. - К.: Каравела, 2005. - 352 с

4. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: граматичні труднощі, лекс., термінолог. та жанрово-стиліст. проблеми/ В. І. Карабан. - Вінниця: Нова книга, 2002. - 564 с.

5. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода. - М., "Международные отношения", 1974

6. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика. – М.: Воениздат, 1973. – 280 с

7. Щоголева Н.М., Міщенко Н.М, Феліжанко О.Д. Особливості перекладу українською наукових текстів з інженерії програмування Київ 2008

8.Електронний ресурс http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=64061