- •Менеджмент
- •Одеса 2003
- •Тема 1. Сутність менеджменту, основні цілі, функції.
- •Тема 2. Механізми менеджменту.
- •Тема 3. Еволюція концепцій менеджменту.
- •Тема 4. Поняття та види управлінських рішень.
- •Інформація
- •Тема 5. Методи та моделі прийняття управлінських рішень
- •Тема 6. Стратегічне планування.
- •Тема 7. Методи та моделі планування в організації.
- •(Метод пакетного менеджменту).
- •Тема 8. Організація як функція управління.
- •Тема 9. Види та принципи будування організаційних структур.
- •Після виокремлення окремих підрозділів здійснюється наступний етап організаційного процесу.
- •Тема 10. Основні теорії мотивації.
- •Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.
- •Тема 11. Основні теорії мотивації.
- •Тема 12. Лідирування.
- •Тема 13. Стиль керівництва.
- •Тема 14. Комунікації.
- •1. Відкрита зона 2.Сліпа зона
- •3. Скрита зона 4.Невідома зона
- •Висока Низька
- •Тема 15. Управління групами.
Тема 8. Організація як функція управління.
Питання 1. Сутність функції організації.
Вивчаючи цю тему, ми будемо використовувати ( оперувати) три основних поняття:
організація;
організаційний процес (діяльність);
організаційна структура.
Усі вони щільно пов’язані між собою, але не є синонімами (рис. 1).
І. ОРГАНІЗАЦІЯ - це функція управління, в межах якої здійснюється розподіл робіт серед окремих робітників та їх груп та узгодження їх діяльності. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.
ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ - це процес, впродовж якого керівник усуває проблеми та конфлікти між людьми щодо роботи або повноважень і створює середовище придатне для їх спільної роботи.
Основними складовими організаційного процесу (організаційної діяльності) є:
1/ розподіл праці - розподіл загальної роботи в організації на окремі складові частини, достатні для виконання окремим робітником у відповідності до його кваліфікації та здібностей;
2/ групування робіт та видів діяльності у певні блоки (групи, відділи, сектори, цехи, виробництва тощо) - департаменталізація;
3/ підпорядкування кожної відокремленої групи керівникові, який наділений необхідними повноваженнями (делегування повноважень);
4/ визначення кількості робітників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові (встановлення діапазону контролю);
5/ забезпечення вертикальної та горизонтальної координації робіт та видів діяльності (створення механізмів координації).
ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА в теорії управління визначається як абстрактна категорія, яка характеризується трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності; 2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації (рис. 2).
Під складністю розуміється те, як багато виразних ознак має організація. Чим глибшим є розподіл праці, чим більше вертикальних рівнів в ієрархії управління, чим більше структурних підрозділів, тим складніше координувати діяльність людей в організації.
Ступінь, у якому організація покладається на правила та процедури, спрямовуючи поведінку своїх співробітників є ступенем формалізації. Чим більше правил та регуляторів в організації, які вказують що можуть робити співробітники, а що - ні, тим більш формалізованою є структура організації.
Централізація визначає місце, де переважно зосереджено право прийняття рішень. Якщо всі рішення (або їх більшість) приймаються вищими керівниками, тоді організація є централізованою. Децентралізація означає, що право прийняття певних рішень спускається (передається) з вищих рівнів управління на нижчі.
Питання 2. Основні теорії організації.
За критерієм часу в теорії організації виділяють :
І) класичну (ієрархічну) теорію організації;
ІІ) неокласичну ( поведінкову) теорію організації;
ІІІ) сучасну ( ситуаційну) теорію організації.
Класична теорія організації сформувалася як загальний теоретичний підхід, який ґрунтується на:
вивчені анатомії організації;
її формальній структурі;
розподілі праці та спеціалізації;
використанні ієрархії у побудові організацій.
В центрі уваги неокласичної (поведінкової) теорії організацій знаходиться людина в організації, більш конкретно соціо-психологічні відношення, індивідуальні та групові взаємовідносини, децентралізація повноважень тощо.
Сучасна теорія розглядає організацію як відкриту систему, яка знаходиться у постійній взаємодії зі своїм оточуючим середовищем, до якого вона має пристосуватися. В центрі уваги сучасної теорії - вивчення механізмів адаптації організацій до свого середовища.