Тема 4. Поняття та види управлінських рішень.

Питання 1. Основні теорії прийняття управлінських рішень.

В науковій літературі процес прийняття рішень розглядається у двох аспектах.

У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється із усім процесом управління.

У вузькому розумінні прийняття рішень трактується, як вибір найкращого рішення із багатьох альтернатив.

Кожне з поданих визначень має свої недоліки:

у першому – поняття “прийняття рішень” охоплює процес його виконання і контролю результатів;

у другому – звужується до вибору найкращої альтернативи, хоча процес прийняття рішень розуміє також і встановлення критеріїв оцінки, і вибір способів оцінки, і таке інше.

Отже, визначимо поняття “прийняття рішень” наступним чином:

Прийняття рішень являє собою процес, який починається з виникнення проблемної ситуації і закінчується вибором рішення, тобто вибором одного з варіантів дій по усуванню проблемної ситуації.

Місце прийняття рішень в процесі управління можливо представити наступним чином:

Інформація

Рис. Місце прийняття рішень в процесі управління.

Прийняте на першому рівні рішення передається виконавцю у формі інформації. При цьому дуже важливе значення має якість інформації.

Реальні умови забезпечення реалізації впливають на дії виконавців: вони або сприяють, або перешкоджають виконанню даного рішення. На цьому рівні дуже важливе. значення придається організації, регулюванню та мотивації в системі управління

На виконавчому рівні реалізація рішення може затриматися завдяки непідготовленості виконавців до його здійснення. Ініціатива виконавців може навпаки дати додатковий позитивний ефект щодо очікуваних результатів прийняття рішення. На цьому рівні дуже важливою є підготовленість тобто відповідна кваліфікація виконавців.

Таким чином, визначення місця прийняття рішення в процесі управління свідчить про те, що вдосконалення управління не зводиться лише до поліпшення процесу підготовки та прийняття рішення. Необхідно узгоджений розвиток всіх елементів процесу управління.

Існує безліч факторів, які впливають на процес прийняття рішення в організаціях. Серед найбільш важливих, слід визначити наступні:

1. Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує вірогідність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо вплинути на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, так як він пов’язаний із зростанням відповідальності.

2. Час, що мається в розпорядженні менеджера для прийняття рішення – відбивається через те, що кількість часу, який менеджер може скористати для прийняття рішення, часто обмежена. На практиці, більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

3. Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не зразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.

4. Особисті здібності менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.

5. Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; містить у певному співвідношенні основні функції менеджменту.

В теорії управління існують три основні моделі прийняття рішень:

• класична модель

• поведінкова модель

• ірраціональна модель

Питання 2. Процес прийняття рішень.

В теорії управління значна увага приділяється дослідженню загальної технології прийняття рішень, тобто поділу цього процесу на декілька взаємопов’язаних етапів.

Найбільш проста технологія прийняття рішень – інтуїтивна, яка показана на рис. Зміна стану організації висуває проблему, необхідність звільнення від якої і потребує прийняття рішення. При цій технології рішення визначається накопиченим суб’єктом управління досвідом прийняття рішень у подібних ситуаціях. Основним критерієм при цьому виступають найменші збитки для досягнення цілі. Тобто, якщо раніше не приймалися аналогічні рішення, вірогідність прийняття помилкового рішення значно зростає.

Рис. Інтуїтивна технологія прийняття рішення.

Перевага інтуїтивної технології полягає у швидкості прийняття рішень, недолік – у великій вірогідності помилки.

Етапи раціональної технології прийняття рішень:

1. Діагноз проблеми

2. Накопичення інформації з проблеми

3. Розробка альтернативних варіантів

4. Оцінка альтернативних варіантів

5. Прийняття рішення

6. Доведення рішень до виконавців

7. Спільне організаційне планування виконання управлінського рішення (УР)

8. Виконання рішення

9. Контроль

10. Аналіз результатів та оцінка ефективності.

Важливим питанням в процесі прийняття рішення є визначення доцільності застосування групових чи індивідуальних рішень. Модель, яка дозволяє вирішити це питання, розроблена Ріком Роскіним.

Модель Ріка Роскіна має форму дерева рішень, яке містить 4 змінні:

• часовий фактор

• рівень довіри між менеджером і підлеглими

• важливість прийняття правильного рішення

• важливість здобуття згоди на виконання рішення

Метод аналогії передбачає використання схожої» відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або ін­шою літературою чи «підглянутого» у природі.

Метод інверсії - специфічний метод, що передбачає такі підходи до вирішення нової проблеми:

перевернути «догори ногами»;

вивернути на протилежний бік;

поміняти місцями тощо.

Метод ідеалізації базується на ініціюванні уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на усвідомлення певної нової ідеї.

Порівняно з індивідуальними колективні методи є більш ефек­тивними. Останні використовуються в другій групі методів пошуку підприємницької ідеї.

Метод «мозкового штурму» зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом, наприклад, проведення дискусії з конкретного кола питань. При цьому слід до­тримуватись таких правил:

не допускати критики і негативних коментарів щодо висловлю­вань опонентів;

не гудити саму висунуту нову ідею, якою б вона не була з точки зору можливої її практичної реалізації в нинішніх умовах.

Метод конференції ідей відрізняється від попереднього методу «мозкового штурму» тим, що допускає доброзичливу критику у формі репліки або коментарю. Вважається, що така критика може підвищити цінність висунутих ідей,

Метод колективного блокнота поєднує індивідуальне висування ідеї з колективною її оцінкою. При цьому кожний учасник отримує блокнот, у якому викладена суть вирішуваної проблеми. Впродовж певного періоду часу (звичайно місяця) кожний учасник обговорення записує до блокнота власні ідеї, які виникли щодо вирішення певної проблеми. Потім блокноти отримує керівник групи учасників для узагальнення накопиченої інформації. Лише після завершення цієї процедури організовується творча дискусія і приймається відповідне рішення стосовно нової підприємницької ідеї.

З метою активізації творчого процесу пошуку підприємницької ідеї використовується третя група методів.

Метод контрольних запитань. Його сутність полягає у тому, щоб ініціювати вирішення обговорюваної проблеми за допомогою певних питань, які мають стимулювати власні міркування щодо висунутої нової ідеї. Під час використання даного методу бажано мати поперед­ньо розроблені блоки питань (у багатьох країнах Заходу вони існують).

Сутність методу фокальних об'єктів зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що потребує вдоскона­лення. Останній знаходиться у фокусі переносу і тому названо фо­кальним. При цьому може виникнути ряд варіантів вирішення завдання. Накопичений досвід показує, що застосування цього мето­ду дає хороші результати щодо пошуку нових модифікацій відомих технічних ідей і завдяки цьому дозволяє знайти прийнятну підприєм­ницьку ідею відносно розробки та освоєння виробництва нових то­варів.

Метод морфологічного аналізу заснований на застосуванні комбінаторики, тобто дослідженні всіх можливих варіантів, виходя­чи із закономірностей побудови (морфологи) об'єкта, який підлягає вивченню та аналізу. Шляхом комбінування варіантів можна отри­мати чимало різних рішень у процесі пошуку підприємницьких ідей. Цей метод уможливлює огляд усіх імовірних рішень необхідної про­блеми та вибір оптимального варіанта.