2. Стилі управлінської діяльності

Під стилем управління розуміють стійку систему способів, методів і форм впливу керівника на підлеглих, що складає своєрідний почерк управлінської поведінки. Сьогодні налічують 4 стилі управлінської діяльності, а саме : авторитарний стиль; демократичний стиль; ліберальний стиль; виконавчий стиль.

Авторитарний стиль (директивний чи диктаторський). Усі рішення ухвалюються одноосібно керівником, причому завжди точно окреслені "межі компетентності)). Рішення надходять у вигляді директив, які не підлягають обговоренню. У такого керівника завищена самооцінка та різко занижена оцінка оточення, особливо підлеглих; наслідком цього є недовіра до підлеглих, нехтування ними.

Демократичний стиль. Характеризується тим, що прийняття рішень здійснюється з участю колективу, тобто співробітники — це не просто виконавці чужих рішень, а люди, які мають власні цінності та інтереси. У таких організаціях значно зростають ініціативність співробітників, кількість творчих нестандартних рішень, поліпшуються моральний клімат та загальна задоволеність співробітників організацією.

Ліберальний стиль (натуральний, анархічний, нейтральний або формальний). По суті це означає втрату керівництва, відхід від активного управління. Рішення керівнику нав´язують підлеглі. Учасники групи (колективу) мають повну свободу, їх активність має спонтанний характер.

Виконавчий стиль характеризується орієнтацією керівника на офіційну субординацію та міжособистісні контакти, а при ініціативному стилі переважають орієнтації на справу та на себе.

3. Технології управління робочим часом. Матриця ефективного використання часу.

Стародавні мореплавці говорили: "Пливу не так, як вітер дме, а як парус поставлю!" Багато менеджерів надмірно орієнтуються на процес діяльності, на корисність дії і недостатньо — на кінцеву мету, тобто на результативність. Успіх кожного керівника залежить не тільки від матеріально-економічних величин, а й від того, як він розпоряджається своїм часом.

Ефективне і раціональне використання часу є результатом наукової організації своєї праці, режиму робочого часу і відпочинку, вміння визначити пріоритетні завдання, повага до іншої людини в процесі ділового спілкування.

Успішні керівники мають різні риси характеру і якості. Але одна риса поєднує їх: вони свідомо і системно використовують свій час і звільняються для виконання істинно управлінських функцій і для відпочинку.

Знаходьте час для роботи— це умова успіху.

Знаходьте час для роздумів— це джерело сили.

Знаходьте час для гри— це секрет молодості.

Знаходьте час для читання — це основа знань.

Знаходьте час для дружби — це умова щастя.

Знаходьте час для мрії— це шлях до зірок.

Знаходьте час для кохання — це істинна радість життя.

Знаходьте час для веселощів— це музика душі.

Людина, гуляючи в лісі, зустріла лісоруба, який довго і вперто пиляв повалене дерево. Перехожий підійшов ближче, щоб роздивитися, чому робота дається так важко, і сказав: "Вибачте, але мені здається, що ваша пилка тупа. Чи не хотіли б ви її погострити?" Лісоруб простогнав: "Та для цього у мене немає часу повинен пиляти!" Так часто і ми буваємо в ролі лісоруба, якому ніколи погострити пилку.

Троє будівельників працювали. "Що ти робиш? - - запитали першого. "Кладу цеглу", — відповів той. "Що ти робиш?" — запитали другого. "Заробляю на життя". "А що ти робиш?" — запитали третього. "Будую храм", — сказав він. Передумова планування, а значить, і успіху полягає у визначенні того, що саме, коли, в яких масштабах необхідно досягнути.

Щоб правильно виконувати свої функції і досягти своїх цілей, необхідно зрозуміти, наскільки обмежений бюджет часу.

Основне правило планування часу включає 60 % запланованої активності, 20 % непередбаченої активності (ресурси часу і не-плановані дії) і 20 % спонтанної активності (управлінська діяльність, творчість).

Свідоме встановлення однозначних пріоритетів, послідовне і системне виконання завдань, включених у план, відповідно до їх значення — основне завдання керівника, менеджера в організації своєї праці.

МАТРИЦЯ УПРАВЛІННЯ ЧАСОМ

	Термінові справи	Нетермінові справи
Важливі справи	Критична ситуація. Невідкладні проблеми. Проекти, строки виконання яких закінчуються	Професійне самовдосконалення.Підтримання РС. Налагодження зв´язків. Пошук нових можливостей планування.Підтримання своїх життєвих сил
Неважливі справи	Відволікання: телефонні дзвінки, кореспонденція, повідомлення. Деякі засідання. Невідкладні справи, які мають відбутися.Поширені види діяльності	Деталі, які забирають час. Кореспонденція. Дзвінки.Марнування трата часу
Результати
Важливі справи	Стрес.Самозгоряння. Управління в умовах кризи. Постійна пожежа і "вічна війна"	Бачення перспективи. Баланс.Дисциплінованість. Контроль.Мала кількість кризових ситуацій
Неважливі справи	Концентрація на короткотерміновому.Управління в умовах кризи. Репутація "хамелеона". Усвідомлення беззмістовності мети і планів.Відчуття себе жертвою, що не володіє собою.Слабкі або розірвані відносини	Повна безвідповідальність. Звільнення з роботи. Залежність від інших людей чи організацій

ТЕМА № 6. РОЛЬ ЕТИКЕТУ ДІЛОВИХ ВЗАЄМИН У СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.Сутність етикету.

2.Діловий етикет.

3. Національні особливості ділового етикету в різних країнах світу

1.Сутність етикету.

Етикет — слово французького походження, що означає манеру поводження Розрізняють кілька видів етикету, основними з яких є:

придворний етикет — суворо регламентований порядок і форми поводження, встановлені при дворах монархів:

дипломатичний етикет — правила поведінки дипломатів й інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;

військовий етикет — звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;

загальногромадянський етикет — сукупність правил, традицій та умовностей, що дотримуються громадянами при спілкуванні один з одним.

До оновних складових етикету віднесено: ввічливість та шанобливість.

Люб'язність - це здатність гнучко і гідно, володіючи собою, діяти в будь-якій ситуа­циі. До прояву шанобливості можна віднести, наприклад, такий вчинок, як зняття головного убору в храмі (якщо релігійні обряди не передбачають протилежне) або будь-якому іншому місці поклоніння. Відмітною ознакою істинно люб'язної людини служить його уміння позбавити ок­ружающих від будь-якої незручності або збентеження.

Шанобливість в першу чергу означає здатність визнати заслуги і досвідченість іншої людини, віддавати йому належне за його досягнення. Ви проявляєте шанобливість, ес­лі встаєте, коли в кімнату входить літня людина, якщо під час конференції усаджуєте старшого за посадою співробітника на чолі столу, якщо звертаєтеся до шанованих і ізвест­ним людям з вказівкою титулу і на ім'я та по батькові або по прізвищу (якщо вам не предла­галі перейти на більш неформальний тон). Така поведінка нікого не може принизити. Нао­борот, проявляючи шанобливість по відношенню до тих, що оточують, ви ясно даєте зрозуміти, що здатні по гідності цінувати їх досягнення і успіхи.

2.Діловий етикет. Моральні принципи та засади

Культура регулює виробничу і творчу діяльність людини і особливі форми спілкування між людьми, формуючи при цьому певні трудові, естетичні, етичні, правові та інші навички. Норми культури в їх зовнішньому вираженні передбачають своєрідну символіку, визначену знакову систему, часом досить складну. Перетворення правил і норм культури на стабільний регулятор діяльності людини передбачає, що вони засвоюються людиною, стають її внутрішнім переконанням.

Етикет як норма культури являє собою встановлений порядок поведінки людини в рамках тієї або іншої соціальної групи. Поведінковий етикет останнім часом привертає все більшу увагу молоді, ділових кіл. У цьому інтересі простежується прагнення до краси і зручності у спілкуванні. Основна соціальна функція етикету - це закріплення внутрішньогрупових і міжгрупових культурних відмінностей (наприклад, придворний, діловий етикет).

Діловий етикет — не формальність (хоча може при неправильному розумінні стати формальністю), а необхідність. Це те неписане зведення правило, який допомагає орієнтуватися у взаєминах з людьми, не зробити помилки, не попасти в невміле положення самому і не поставити в таке положення іншого. Етикет — це мова символів. Людина повинна використовувати його з метою краще взаємодіяти з іншими (колегами, партнерами). Є свій етикет, свої правила поведінки в сім'ї, в гостях, на вулиці, в транспорті, в суспільних місцях, Є і Діловий етикет, приписуючий нам той стиль спілкування, ті норми ввічливості, які сприяють створенню здорової морально-психологічної атмосфери в колективі, Дотримання цих норм особливо необхідне у наш час, коли від кожного вимагається максимум зібраності і внутрішньої самодисципліни.

Діловий -етикет - поняття досить містке і не обмежується питаннями ділової субординації і переговорним процесом. Основними складовими є:

1.Правила привітання.

2.Правила звертання.

3.Правила представлення.

4.Організація ділових контактів (переговорів, зустрічей, прийомів, ділового листування).

5.Ділова субординація та рекомендації щодо формування зовнішнього обліку ділової людини.

7.Етичні норми грошових відносин.

8.Правила обміну подарунками і сувенірами.

9.Прийнятність чайових.

Діловий етикет передбачає не лише зовнішню ввічливість, але і ділову обов'язковість, точність. Неетично, нешанобливо по відношенню до товаришів спізнюватися на наради, недбало робити якусь частину спільної роботи, звалюючи її на інших, забувати про дрібні доручення, обіцянках щось з'ясувати, комусь допомогти, Іншими словами — дотримання службового етикету допомагає ефективній роботі. особистому успіху і авторитету, успіху всього колективу.