2) Кореспондентські відносини з іноземними банками:

• установлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

• самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;

• досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій за міжнародними розрахунками;

• установлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки центрального банку або вповноважених банків.

3) Відкриття та ведення валютних рахунків клієнтів:

• відкриття валютних рахунків юридичним особам, фізичним особам;

• нарахування процентів на залишки на рахунках, надання овердрафтів;

• надання виписок з валютних рахунків про здійснені операції;

• виконання операцій з розпорядження клієнтів коштами на своїх валютних рахунках (оплата документів, купівля - продаж іноземної валюти);

• контроль експортно-імпортних операцій.

Рис. Класифікація валютних операцій

4) Неторгові операції:

• купівля- продаж готівкової іноземної валюти, платіжних документів в іноземній валюті;

• інкасо іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті;

• випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;

• купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;

• акредитиви;

• організація роботи й порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

5) Операції з залучення та розміщення валютних коштів:

• кредитні;

• депозитні;

• з цінними паперами;

• лізингові;

• форфейтингові;

• факторингові.

Строкові фінансові інструменти міжнародного валютного ринку деякі фахівці відносять до валютних операцій, однак, деякі через специфіку деривативів (їх похідний характер) відокремлюють їх у окрему групу фінансових інструментів, не вважаючи операції з ними валютними.

Основними елементами будь-якої валютної угоди є:

• дата укладання угоди;

• контрагенти;

• валюти;

• обмінний курс;

• суми;

• дата валютування;

• платіжні інструкції.

Здійснюючи будь-яку валютну операцію, слід розрізняти дві дати: дату укладення угоди (по телефону, телексу, письмово та ін.) і дату виконання угоди, тобто фізичного переміщення грошових коштів. Дата виконання умов угоди зветься ще датою валютування. Датами валютування та датами закінчення угоди є тільки робочі дні банку, тобто всі дні за винятком «вихідних і святкових днів для даної валюти».

Для безготівкових конверсійних операцій датою валютування є календарне число здійснення реального обміну грошових коштів у вигляді отримання купленої валюти та поставки контрагенту угоди проданої валюти. Конверсійні операції — це операції, здійснювані згідно з угодами агентів валютного ринку, з обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату. Такі операції позначаються словом «forex» або FX (Foreign Exchange Operations). Конверсійні операції поділяються на операції типу «спот» і форвардні конверсійні операції.

Для депозитних операцій датою валютування буде дата початку депозиту, тобто дата надходження коштів на банківський рахунок позичальника. Датою закінчення депозиту є дата повернення основної суми на рахунок кредитора.

Валютні операції пов’язані з валютним ризиком. Валютний ризик — це небезпека валютних втрат внаслідок зміни курсу іноземних валют по відношенню до національної. Результат діяльності учасника валютного ринку (прибуток або збитки) залежить не лише від зміни валютного курсу, але й від валютної позиції. Валютна позиція визначається співвідношенням між сумою активів (вимог) у певній іноземній валюті та сумою зобов’язань у тій самій валюті. Вона розраховується окремо по кожній іноземній валюті. Здійснення учасником ринку валютних операцій супроводжується зміною валютної позиції. Валютна позиція може бути:

• закритою — передбачає збіг (рівність) вимог та зобов'язань у певній валюті (наприклад, маємо 2 контракти: придбання 10 тис.дол.США та продаж 10 тис.дол.США.);

• відкритою — передбачає відмінність обсягів вимог та зобов'язань у певній валюті (приклад: є 2 контракти: придбання 10тис.дол.США, продаж 12 тис.дол.США).

Відкрита валютна позиція, своєю чергою, може бути:

• довгою — вимоги щодо певної придбаної валюти перевищують зобов'язання з проданої тієї самої валюти;

• короткою — показує, що зобов'язання в певній валюті перевищують вимоги.

Наприклад, купуючи 1 млн дол. США за німецькі марки за курсом 1,6790, банк створює довгу позицію на суму 1 млн дол. США та коротку позицію на суму 1,679 млн нім. марок. Ця операція може бути подана у такому вигляді:

+1 000 000 USD – 1 679 000 DM.

Довга валютна позиція дає прибутки при підвищенні курсу іноземної валюти і завдає збитків — при зниженні її курсу. Коротка позиція — навпаки, дає прибутки при зниженні курсу іноземної валюти, але завдає збитків при підвищенні курсу. Залишаючи валютну позицію відкритою, учасники валютно­го ринку грають на валютних курсах з метою отримання прибутків спекулятивного характеру, наражаючись свідомо на під­вищений ризик.

Для учасників валютного ринку, які грають на курсах:

Довга позиція (позиція лонг) (від англ. long position) - це позиція, що трейдер відкриває в надії отримати прибуток від росту валютного курсу певної валюти. Довга позиція означає придбання певного фінансового активу – цінних паперів, валюти, товарів (на валютному ринку – валюти або валютних цінностей). Наприклад, трейдер купує євро за долари дешево, чекає, коли ціна євро виросте, продає євро дорого, і в такий спосіб дістає прибуток від зростання курсу євро. Якщо трейдер розраховує, що євро подорожчає і грає на підвищення (відкриває довгу позицію по євро – купує євро за долари). Для цього, 21 листопада 2010 року трейдер купив 100 тис. євро по 1,1 дол.США (ціна біржі), дочекався, поки ціна виросла до 1,2 дол.США (3 березня 20011 року) , і продав 100 тис. євро по новій більшій ціні - 1,2 дол.США. Прибуток трейдера від довгої позиції - це різниця між дешевою покупкою й дорогим продажем. Разом, прибуток трейдера склав (1,2-1,1)*100 000= 10 000 дол.США. Увесь час, поки трейдер тримав євро (не продав їх), його колеги говорять про нього: «він у довгій позиції»,  або «він у лонгах». Власників довгих позицій (лонгов), що одержують прибуток від росту ринку, називають ще гравцями на підвищення, або биками. Запам'ятати, що бики грають на підвищення, дуже легко: бик підкидає ринок рогами вгору - гору, і ціни ростуть (на валютному ринку – валютний курс). 

Коротка позиція (позиція шортів) (від англ. short position)- це позиція, що трейдер відкриває в надії дістати прибуток від падіння ринку (зниження валютного курсу певної валюти). Коротка позиція означає продаж певного фінансового активу – цінних паперів, валюти, товарів (на валютному ринку – валюти або валютних цінностей).Для цього трейдер бере валюту в кредит у брокера, продає цю валюту на валютному ринку дорого, чекає, коли ціна проданої валюти впаде, купує цю валюту на ринку дешево, віддає кредит брокеру, а різниця між дорогим продажем і дешевою покупкою залишається в трейдера – це його прибуток (за вирахуванням відсотків брокеру за кредит). У такий спосіб трейдер дістає прибуток від падіння ринку – зниження валютного курсу. Приклад: трейдер розраховує, що валютний курс долара по відношенню до фунтів стерлінгів впаде. 21 листопада 2010 року трейдер позичає в брокера 1 млн. дол.США,  у цей же день 21 листопада трейдер продає 1 млн. дол.США по 1,6 ф.с. за долар на біржі (отримує 1,6 млн. ф.с.), потім чекає, поки ціна долара впаде. 3 березня 2011 року ціна долара знизилася до 1.4 фунти стерлінгів, купує на біржі 1 млн. дол.США за новою низькою ціною (за 1 млн.*1,4=1,4 млн. ф.с.), повертає 1 млн. дол.США кредиту брокерові,   а різницю між дорогим продажем і дешевою покупкою залишає собі. Разом, прибуток трейдера склав (1,6-1,4)*1 млн.= 0,2 млн.фунтів стерлінгів. Увесь час, поки трейдер не придбає продані раніше долари, про нього говорять: «він у короткій позиції», «він у шортах». Власників коротких позицій (шортів), що одержують прибуток від падінь ринку, називають ще гравцями на зниження, або ведмедями. Запам'ятати, що ведмеді грають на зниження, теж дуже легко за допомогою асоціації: ведмідь встає на задні лапи, навалюється на ринок, притискає його до землі, і ціни падають.

Учасники валютного ринку мають самі визначити рівень валютного ризику, який вони можуть взяти заради отримання прибутків. Але для тих учасників валютного ринку, фінансовий стан яких зачіпає інтереси багатьох інших суб’єктів економічних відносин (до них належать банки), рівень валютної позиції регулюється офіційно. У більшості країн світу держава регламентує розмір відкритої валютної позиції банків.

Більшість валютних операцій на міжнародному валютному ринку проводяться через банки, які виконують на договірній основі доручення іноземних банків-кореспондентів. Це дає змогу здійснювати валютні операції безготівковим шляхом. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими (девізними або валютними).

Міжбанківський ринок поділяється на прямий та брокерський. Брокерські (маклерські) фірми, котрі, працюючи з конкретним банком, виступають як посередники між продавцем і покупцем валюти, здійснюють майже 30% загального обсягу валютних операцій. До переваг роботи через брокера можна віднести анонімність при здійсненні угод, безперервність процесу котирування, можливість пропонувати власні ціни. Брокерські фірми стягують за посередництво комісію — "куртаж".

Слід зауважити, що банки поділяються на «маркет-мейкерів» (активних учасників) та «маркет-тейкерів» (пасивних учасників). Перші — це банки, що котирують дві сторони (купівля - ВID та продаж - ОFFЕR) курсів основних валют і практично завжди готові виконати обмін відповідних валют при зверненні до них. Другі —самостійно не котирують курси і звертаються до маркет-мейкерів для здійснення необхідного обміну.