Узгодження часів (sequence of tenses)
Узгодження дієслівних часів - це певна залежність часу дієслова підрядного речення від часу дієслова головного речення. Якщо дієслово-присудок головного речення стоїть у теперішньому або майбутньому часі, у підрядному додатковому реченні може вживатися будь-яка часова форма залежно від змісту.
Правила узгодження часів
1. Якщо дія підрядного речення є одночасною з дією головного речення, в підрядному реченні вживається Simple Past або Past Progressive.
І thought you had more courage.
Tom knew that his friend was tearing English then.
2. Якщо дія підрядного речення відбувалася раніше, ніж дія головного речення, в підрядному реченні вживається Past Perfect або Past Perfect Progressive.
He knew that she had already bought the book. Kate was told that her brother had been working since ten o'clock.
3. Якщо дія підрядного речення є майбутньою стосовно дії головного речення, у підрядному реченні вживається один з часів Future in the Past.
He knew they would read the book the following year. She knew they would have read the book by five
o'clock.
Kate told me she would be reading the book after dinner.
В українській мові час дієслова в підрядному реченні не залежить від часу дієслова в головному реченні.
Порівняйте: І knew she played the piano every day. - Я знав, що вона грає на піаніно кожен день.
І knew she had been playing the piano for two hours. Я знав, що вона грає на піаніно (вже) дві години.
Майбутній у минулому (The Simple Future - in - the – Past)
Simple Future in the Past виражає дію, що є майбутньою стосовно минулого моменту.
Simple Future in the Past вживається у підрядних реченнях, коли присудок головного речення стоїть у минулому часі.
Simple Future in the Past утворюється з would (should) + Infinitive смислового дієслова без частки to
E.g. І said that I would (should) go there the next day. He knew they would read the book the following year.
Модальні дієслова (Modal Verbs)
В англійській мові є група дієслів (can, may, must, ought, shall, should, will, would, need, dare), які називаються модальними. Ці дієслова не мають усіх основних форм, властивих іншим дієсловам, і тому вони ще називаються недостатніми (Defective Verbs).
Модальні дієслова не вживаються самостійно, а лише в сполученні з інфінітивом іншого дієслова:
I can help you.
He must go there.
Без інфінітива іншого дієслова модальні дієслова вживаються лише тоді, коли інфінітив зрозумілий з контексту:
I wanted to open the window
but I couldn’t.
Я хотіла відчинити вікно,
але не змогла.
Модальні дієслова не виражають дії або стану, а лише можливість, необхідність, бажаність, імовірність, сумнів, дозвіл, заборону, здатність виконання дії, позначеної інфінітивом.
У модальному значенні також вживаються дієслова to have, to be.
Модальні дієслова мають ряд особливостей:
Модальні дієслова не мають форм інфінітива, дієприкметника і герундія, а тому не мають складних часових форм – майбутнього часу, тривалих і перфектних часів.
Після модальних дієслів інфінітив вживається без частки to.
Виняток становлять дієслова to be і to have у модальному значенні та дієслово ought, після яких інфінітив вживається з часткою to, а також дієслова need і dare, після яких інфінітив може вживатись з часткою to і без неї.
У третій особі однини теперішнього часу модальні дієслова не мають закінчення –(e)s:
He may come tomorrow.
Можливо, він прийде завтра.
Питальна і заперечна форма теперішнього і минулого часу модальних дієслів утворюються без допоміжного дієслова to do.
I musn’t help him at once.
Я не повинен допомогати
йому негайно.
У питальній формі модальні дієслова ставляться перед підметом:
May I come in?
Можна увійти?
У заперечній формі після модальних дієслів вживається заперечна частка not:
You should not do it.
Вам не слід цього робити.
В англійській мові обов’язковість може бути виражена за допомогою модальних дієслів: must, should, ought, to have to, to be, need.
Для вираження обов’язковості, яка відноситься до теперішнього та майбутнього, вживаються слідуючи дієслова:
Дієслова must, have (to), have got (to), коли мова йдеться про необхідність виконання дії в силу певних обставин:
I must help you now (tomorrow).
Я повинен (мені треба)
допомогти тобі зараз (завтра).
I have (have got) to help you now
(tomorrow).
Я повинен допомогти тобі зараз (завтра).
В питальних реченнях вживається must, have (to), have got (to), need:
Must you help him now?
Do you have to help him now?
Have you got to help him Чи повинні ви (треба,
now? необхідно вам) допомогти
Need you help him? йому зараз?
В заперечних реченнях вживається don’t have to, haven’t got to, needn’t:
You don’t have (haven’t got)
to help him now. Ви не повинні (вам не треба,
You needn’t help him now. не має потреби) допомогати
йому зараз.
Дієслово to be в теперішньому часі – am, is are (to) – коли мова йде про необхідність скоєння дії, що витікає з попередньої домовленості або заздалегідь наміченого плану:
We are to meet at seven o’clock.
Ми повинні зустрітись о
сьомій.
My friends are to arrive
tomorrow.
Мої друзі повинні приїхати
завтра.
Дієслова should, ought (to), коли мова йде про моральний обов’язок або пораду:
He should help them. Він повинен (йому слід, слід було
He ought to help them. б) допомогти їм.
З усіх дієслів. Що виражають обов’язковість, лише to have має окрему форму для вираження обов’язковості в майбутньому:
We will have to help him.
Ми повинні будемо (нам треба
буде, нам прийдеться) допомогти
йому.
Для вираження обов’язковості, що відноситься до минулого, вживаються слідуючи дієслова:
Дієслово to have в минулому часі – had to – коли мова йде про дію, яка мала відбутися в силу певних обставин і фактично здійснилась:
I had to go there yesterday.
Я повинен був (мені було
треба) піти туди.
To be в минулому часі – was (to), were (to) – в сполученні з Indefinite Infinitive, коли мова йдеться про дію, яка мала відбутися з попередньої домовленості або плану. Це сполучення вживається як по відношенню до вже скоєної дії, так і до ще не скоєної дії:
I was to send him a letter, Я повинен був надіслати
but I forgot. йому листа, але я забув.
I was to call on him at 9 Я повинен був зайти до
o’clock in the morning, нього вранці, так що я
so I got up very early. встав дуже рано.
Дієслово to be в минулому часі – was (to), were (to) – в сполученні з Perfect Infinitive, коли мова йдеться про дію, яка мала трапитись в минулому по домовленості або плану, але не трапилась:
I was to have finished my work
yesterday.