17.Характеристика системи експертного оцінювання вартості майна підприємства

Експертне оцінювання майна полягає у визначенні оцінної вартості майна експертом відповідно до договору із замовником.

Залежно від об’єкта розрізняють такі види експертного оцінювання майна:

- експертне оцінювання цілісних майнових комплексів підприємств;

- експертне оцінювання акцій (часток, паїв) у статутних фондах господарських товариств;

- експертне оцінювання нематеріальних активів;

- експертне оцінювання рухомого майна;

- експертне оцінювання нерухомості.

До основних принципів оцінювання вартості майна підприємства слід віднести

- Принцип заміщення — полягає в тому, що покупець не заплатить за об’єкт ціну, яка перевищує існуючу мінімальну ціну майна з аналогічною корисністю.

- Принцип корисності — зводиться до того, що об’єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника. Корисність може бути пов’язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигод.

- Принцип оптимального розміру — полягає в тому, що найвищим попитом користуються об’єкти оптимальних розмірів.

- Принцип зміни вартості — вартість об’єкта оцінювання постійно змінюється зі зміною внутрішнього стану та під дією зовнішніх чинників.

- Принцип ефективного використання — серед усіх можливих варіантів експлуатації об’єкта вибирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик.

- Принцип розумної обережності оцінок — оцінювач має критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, яку йому надає адміністрація об’єкта оцінювання, і, по змозі, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел.

- Принцип альтернативності оцінок — використання різних методів оцінювання та порівняння показників вартості, здобутих у результаті застосування альтернативних методів.

Потреба в таких основних випадках.

- У разі банкрутства та ліквідації підприємства, коли оцінювання має на меті визначити вартість ліквідаційної маси.

- Під час реорганізації підприємства — аби визначити базу для складання передавального чи розподільного балансу, а також встановити пропорції обміну корпоративних прав.

- У разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу — визначити реальну ціну продажу майна.

-У разі застави майна та коли потрібно визначити кредито- спроможність (мета оцінки — визначити реальну вартість кредитного забезпечення).

- У процесі санаційного аудиту з метою визначення санаційної спроможності — щоб розрахувати ефективність санації.

- Під час приватизації майна державних підприємств — знай­ти початкову ціну продажу об’єкта приватизації.

18.Форми державної санаційної підтримки підприємства. Їх характеристика.

Централізована санаційна підтримка може здійснюватися:

а) прямим фінансуванням. До основних форм прямого державного фінансування підприємств належать бюджетні позики, в тому числі на інноваційний розвиток, субсидії, придбання державою корпоративних прав підприємств (внески до статутного фонду). Пряме державне фінансування санації підприємств передбачає безпосереднє надання коштів суб’єктам господарювання із централізованих фондів фінансових ресурсів. Державне фінансування підприємств може відбуватися на поворотних (бюджетні позики, повний або частковий викуп державою корпоративних прав підприємств, що перебувають на межі банкрутства) і безповоротних засадах (субсидії). Під субсидіями прийнято розуміти трансферти підприємствам з боку держави на фінансування поточних витрат. Фінансова підтримка на безповоротній основі надається в таких випадках:

• якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених законодавством про обов’язкове страхування;

• для відшкодування збитків конкретним підприємствам у разі, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, за яких не забезпечується покриття витрат на виробництво товарів (послуг), що може призвести до банкрутства;

• для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов’язана з особливо важливими суспільними інтересами.

б) непрямими формами державного впливу. Найпоширенішими формами непрямої державної фінансової підтримки санації підприємств є податкові пільги, реструктуризація податкової заборгованості, надання державних гарантій (поручительств), дозвіл на порушення антимонопольного законодавства. До основних форм непрямої державної підтримки підприємств слід віднести такі:

• підтримка фіскального характеру

• дозвіл на порушення антимонопольного законодавства;

• державні протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника;

• розміщення державних замовлень на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі;

• обмеження щодо виходу на ринок;

надання державних гарантій та поручительств.