Представники українського націоналізму

3.1. Євген Коновалець

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в с. Зашкові побли­зу Львова. Його батько керував місцевою народною школою, мати ви­кладала там же. Родина його була із священнослужителів. Виховувалися діти без зайвих поблажок.

Закінчивши початкову школу, а потім учительську семінарію у Львові, Є. Коновалець вступив до Львівської української академічної гімназії. З 1909 р. він починає вивчати право у Львівському університеті, слухаючи серед інших лекції М. Грушевського. Значний вплив на формування його світогляду зробила праця М. Міхновського «Самостійна Україна».

Вже під час навчання в університеті Є. Коновалець виношував дум­ку створити підпільну військрву організацію. Та все починалося з ма­леньких пластових і освітніх гуртків, де галицькі хлопці й дівчата за­ймалися збройними вправами, перекладали польські й австрійські військові підручники. Під час II Всеукраїнського студентського з'їзду УЛьвові у липні 1913 р. він близько сходиться з Д.Донцовим. Ідеєю створення січового стрілецтва для боротьби за незалежну Україну Є. Ко­новалець пройнявся 1910 р., ознайомившись з рефератом Ю. Пілсуд- ського «Організація стрільців».

Після початку Першої світової війни його мобілізують у Львові до австрійської армії. Він виїжджає на Карпатський фронт, де служить стар­шиною до червня 1915 р. Цьогожмісяця, підчас наступу російських військ ^Ка гору Маківку потрапляє в полон, в якому перебував до початку рево- "°Ції. До Києва прибуває восени 1917 р. і невдовзі включається в роботу ³ організації Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців (СС) ³ числа полонених російською армією українців. Створений ним підрозділ ³ самого початку стає чи не найбільш боєздатною частиною війська, шо захищало УНР.

29 січня 1918 р. сотник Є. Коновалець терміново скликав нараду стар­шин стрільців, на якій було прийнято рішення: розпочати боротьбу проти

2 березня 1930 р. Є. Коновалець з дружиною Ольгою і сином Юрієм приїхали до Женеви, але він навіть не підозрював, яким складним виявите ся женевський період життя. На офіційні швейцарські власті чинили безі перервний тиск поляки, а згодом Москва. Було організовано акцію в преЯ сі, щоб «небезпечного терориста» вислали із Швейцарії. Окрім цього, лідев ОУН жив у тому кантоні, президентом якого був Леон Ніколь, людинЯ лівих переконань, що ненавидів націоналістів і був у захопленні від радянв ської системи. Тому він поставив собі за мету будь-якою ціною домогтися виселення Є. Коновальця з країни.

Цей тиск закінчився тим, що 2 квітня 1932 р. Є. Коновалець отримай вказівку протягом трьох днів залишити Швейцарію. Він робить все може ливе, щоб анулювати цю постанову. Йому на допомогу прийшов генеральв ний консул Литви у Швейцарії (Є. Коновалець був громадянином Литві з 1929 р.). І у вересні того ж року Женевська Державна Рада скасувала рі шення кантону. Такі неприємності відволікали його від справи, не давалі можливості зосередитися на українській політиці.

Ще більше ускладнилася ситуація після вбивства членами ОУН у 1934 р міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького. Під тиском полякії Швейцарська федеративна прокуратура посилює нагляд за полковником А вже відомий Леон Ніколь знову здійснює спроби, щоб виселити Є. Ко новальця із країни. Після цього декілька разів це рішення скасовувалос: і поновлювалось. Врешті-решт, 8 червня 1936 р. Є. Коновалець був ви мушений залишити Швейцарію.

Напередодні Другої світової війни ОУН налічувала близько 2 тисяч ак тивних членів, з яких найбільше було молоді 20-22 років. До певного час; вони беззастережно виконували накази закордонного Проводу. Та поступо во між молодою і старою генерацією почав наростати кофлікт. Однієк з причин протиборства було те, що члени ОУН, які перебували в підпілл у Західній Україні, звинувачували оточення Є. Коновальця у зловживанн організацією на користь чужих агентур. З іншого боку, соратники останньо го (М. Сціборський, Р. Сушко та ін.) висловлювали невдоволення тактикок галичан. Проте саме постать лідера ОУН стримувала організацію від розкол) Його авторитет ніхто привселюдно не ставив під сумнів.

Є. Коновалець намагався організувати мережу ОУН серед командирії Червоної Армії, що привертає до нього ще більш пильну увагу з боку ра дянських спецслужб. Для сталінської влади він стає вкрай небажанок фігурою. 23 травня 1938 р. у голландському місті Роттердамі агент радян ського НКВС Павло Судоплатов вбиває Є. Коновальця задопомогою міні з годинниковим механізмом.