2. Організація та ефективність економічної розвідки
В умовах ринкової економіки підприємство не може ефективно працювати без глибокого розуміння її рушійних сил, не маючи найновішої інформації про стан ринку, на якому воно працює. При цьому необхідно враховувати можливості підприємства, а також інтереси інших учасників ринку та окремих осіб, які можуть не завжди керуватись лише вимогами ринку.
Виходячи з викладеного, стає зрозумілою необхідність створення на підприємстві такого структурного підрозділу, на який будуть покладені функції інформаційного центра із завданнями збирання, обробки та аналізу інформації, яка буде забезпечувати прийняття керівництвом виважених управлінських рішень. На сучасному українському підприємстві таким підрозділом може бути підрозділ (служба) економічної розвідки підприємства.
Основними цілями даного підрозділу можуть бути:
Вчасне забезпечення керівництва надійною та повною інформацією про зовнішнє середовище підприємства. Виявлення факторів ризику для підприємства.
Організація максимально ефективної інформаційної роботи, що виключатиме дублювання функцій різними підрозділами.
Відпрацювання короткострокових та довгострокових прогнозів впливу зовнішнього середовища на господарську діяльність агропромислового підприємства. Розроблення рекомендацій щодо локалізації та нейтралізації виявлених ризиків.
Підсилення сприятливих та зниження несприятливих впливів зовнішнього середовища на господарську діяльність підприємства
Пошук нових ідей, технологічних розробок, методів роботи тощо, які можуть бути впроваджені на підприємстві та дадуть можливість досягнути переваг в конкуренції.
Для продуктивного ведення господарської діяльності керівництву підприємства необхідно приймати рішення різного рівня, інформаційну підтримку яких забезпечує система економічної розвідки.
Управління великою компанією може передбачати такі рівні: управління всередині компанії, управління діяльністю компанії на внутрішньому ринку країни, управління діяльністю на міжнародному ринку, управління поточною діяльністю та управління стратегічним розвитком. Але як мінімум будь-яке підприємство включає управління поточною діяльністю та управління стратегічним розвитком.
Характер інформації для кожного рівня рішень, що приймаються, буде значно відрізнятись. Відповідно роботу підрозділу економічної розвідки підприємства доцільно розділити хоча б на дві складові:
1) Стратегічна складова економічної розвідки займається збиранням та аналізом стратегічної інформації про глобальні процеси в економіці, політиці, технології тощо, які можуть вплинути на розвиток підприємства.
Основними принципами планування розвідувальної діяльності в економіці є спочатку визначення цілей проведення розвідування, потім визначаються потреби в інформації, і вже після цього визначаються джерела отримання необхідної інформації.
Ціллю стратегічного рівня прийняття рішень (розширення виробництва, диверсифікація, перехід в іншу галузь, впровадження нового продукту тощо) є визначення направлення подальшого розвитку підприємства. Такі рішення визначають потребу зорієнтуватись на ринку та проаналізувати перспективи його розвитку.
2) Оперативно-тактична складова економічної розвідки займається збиранням та аналізом оперативно-тактичної інформації для прийняття керівництвом обґрунтованих рішень стосовно поточних проблем підприємства.
Ціллю оперативно-тактичного рівня прийняття рішень (реконструкція цехів, закупівля нового обладнання, навчання працівників для випуску нової продукції чи виконання нового виду робіт) при видимому направленні подальшого розвитку є вибір оптимального шляху його досягнення та мінімізація витрат при цьому.
Попереднє планування розвідувальної діяльності необхідне також, щоб в майбутньому не відбулось перевантаження інформацією, що накопичується. Кожне підприємство має свою специфіку, тому певна інформація для одного підприємства є життєво важливою, для іншого — абсолютно непотрібною.
Особливо важливо, щоб на підприємстві існував замкнутий цикл підготовки матеріалів, починаючи від визначення показників збору інформації, її класифікації, автоматизованої обробки і закінчуючи її аналізом, розробленням прогнозів та практичних рекомендацій. Такий розвідувальний цикл можна поділити на складові:
планування та направлення на виконання — складання завдання розвідки, підготовка плану збирання інформації, віддавання наказу виконавцям завдання та контроль за ходом виконання;
збирання — добування інформації та передача її спеціалістам для обробки;
оброблення — початкове оброблення зібраної інформації, надання їй визначеної форми (переклад, переформатування комп’ютерних даних);
оцінка — перетворення зібраної інформації в дані розвідки (узагальнення, аналіз та синтез, всебічна оцінка);
висновки — створення прогнозів, вироблення практичних рекомендацій, моделювання ситуацій;
розповсюдження — передача даних розвідки замовникам.
В цілому про ефективність розвідки можна судити не за чисельністю співробітників, кількістю відділів, технічною оснащеністю, а за трьома показниками:
Своєчасність одержуваної інформації.
Точність інформації.
Адекватність наступним подіям.
Ефективність будь-якої діяльності визначається за схемою "витрати-ефект", так, для розвідувальної діяльності можна назвати чотири види ефекту:
прибуток;
економія ресурсів;
утримання ринкових позицій в кризових ситуаціях (мінімальні збитки);
попередження матеріальної та моральної шкоди.
Схема організації економічної розвідки у великих корпораціях. Більшість великих корпорацій, як правило, є олігополістами і мають на ринку 2-4 подібних собі конкуренти. Маючи великі капіталовкладення і могутню виробничу інфраструктуру, вони не можуть піти в ринкову нішу як, наприклад, "Кока-Кола" чи "Жиллет", і приречені долею на вічну конкурентну боротьбу між собою. Тому усі вони мають добре розгалужені мережі економічної розвідки і служби безпеки. На початку 80-х рр. корпорації США зазнавали збитків від економічного шпигунства близько 20 млрд доларів щорічно. За деякими даним, у той же час великі корпорації на організацію розвідки витрачали близько 1,5 млрд. доларів, тобто на кожен долар витрат по добуванню секретної інформації отримано понад 13 доларів доходу. В традиційному бізнесі хорошим вважається прибуток у розмірі 15-25 центів, у венчурному підприємництві — 1-2 долари прибутку на долар витрат. Як бачимо, сфера діяльності розвідки настільки вигідна, що не може залишатися поза увагою великих корпорацій. Деякі корпорації мають тисячі і навіть десятки тисяч агентів економічної розвідки і служби безпеки. Ефективність розвідки багато в чому залежить від організації.
Розвідувальна служба великої корпорації найчастіше відокремлена у формі холдингової компанії, штаб-квартира якої також знаходиться подалі від очей співробітників компанії. Компанії з річними оборотами у десятки мільярдів доларів мають ринки усередині країни базування й у десятках закордонних держав. Тому усі спецслужби розвідувальної організації корпорації поділяються на дві групи:
спецслужби країни базування;
спецслужби в закордонних країнах.
Спецслужби в країні базування, як і закордонні, ведуть роботу за різними напрямками: зв'язок з державними розвідувальними службами, лобізм у державних і місцевих законодавчих та виконавчих органах влади, безпосередня розвідка конкурента. Передусім розвідка корпорації намагається встановити зв'язок з державною розвідувальною службою. Ці зв'язки встановлюються на основі особистих, коли в спецслужби корпорацій приймаються на роботу розвідники, що ідуть у відставку, з державних служб. Державні спецслужби можуть передавати "побічну" продукцію розвідки корпораціям, що не представляє цінності з погляду військово-політичних цілей і яка має важливе значення для фірми.
Лобі́зм (англ. lobbyism) — скоординована практика обстоювання інтересів чи чинення тиску на законодавців і чиновників неурядовими організаціями, фінансово-промисловими групами чи етнічними спільнотами на користь того, або іншого рішення. Лобізм також передбачає діяльність зацікавлених осіб, яка сприяє ухваленню органами влади тих або інших рішень, з використанням формальних і неформальних відносин в органах влади. Передусім йдеться про захист інтересів не якоїсь окремої компанії, а цілої галузі. Іноді асоціюється з корупцією і нелегальними методами впливу на прийняття рішень урядовими структурами, хоча лобізм не обов'язково передбачає підкуп державних працівників. Представники зацікавлених груп називаються лобістами, а їх групи лобі. (на сем-ПРИКЛАДИ, ІСТОРІЯ).
Лобізм формується за допомогою забезпечення політичної кар'єри відданих фірмі кандидатів у депутати парламенту і місцевих органів влади. Функцію лобіста може виконувати і радник парламентарія, урядового функціонера.
Безпосередня розвідка конкурента в організаційному плані здійснюється через діяльність філій розвідувальної служби корпорації, розміщених по окремих регіонах країни базування. При цьому вони можуть спеціалізуватися за окремими напрямками економічної розвідки: фінансової, технологічної, кадрової і т.ін.
Поряд з філіями центральної штаб-квартири спецслужби корпорації у її системі можуть бути і відносно самостійні агентства, що також працюють за багатьма напрямками. На відміну від філій агентства можуть виконувати і замовлення на секретну інформацію ззовні, хоча всю основну діяльність, зрозуміло, підпорядковують інтересам корпорації.
Особливе місце в організації розвідувальної роботи корпорації займає створення різного роду благодійних фондів, товариств. Особливу роль фонди і товариства відіграють у забезпеченні лобізму.
Організація розвідки в середніх фірмах. Зрозуміло, середні компанії не можуть дозволити собі утримання могутньої і широкої мережі економічної розвідки, оскільки не володіють відповідними фінансовими ресурсами. Разом з тим у них достатньо засобів, щоб утримувати хоча і невелику, але спеціалізовану службу розвідки.
Принципові особливості організації розвідки полягають у наступному:
Організація розвідувальної роботи ведеться вузьким колом людей (у межах кількох чоловік).
До розвідувальної роботи на конфіденційній основі залучаються кваліфіковані фахівці фірми.
3. Більшою мірою використовуються послуги незалежних розвідувальних агентств і фахівців.
Незалежно від того, хто конкретно організує розвідувальну роботу, загальне керівництво здійснює одна з перших осіб адміністрації фірми — перший президент, генеральний директор чи перші їх заступники, які наділені широким колом розпорядницьких функцій, що особливо необхідно для оперативного вирішення питань у розвідувальній роботі.
Середнє підприємство може дозволити собі утримувати спеціальний розвідвідділ чи групу, про яку знає дуже вузьке коло осіб. Відділ може бути самостійним чи групою якого-небудь підрозділу фірми. Він може називатися "відділ дослідження зовнішнього середовища". Цей відділ організує економічну розвідку за такими основними напрямками:
обробка легальної економічної інформації про конкурентів службовцями фірми;
вербування агентів у конкурентів;
встановлення контактів з незалежними агентствами й агентами; — організація лобі на місцевому рівні.
Усі відзначені напрямки роботи вимагають бюджетного забезпечення, крім витрат на утримання організаторів розвідки, тобто спеціальних працівників. Завдання останніх зводиться не стільки до добування інформації, скільки до організації такого добування, причому здебільшого в прихованій формі. Ці витрати визначаються обсягом і цінністю інформації, що переробляється.
Особливості організації розвідки малими підприємствами. Малі підприємства також повинні вести комерційну розвідку того середовища, у якому вони функціонують. Оскільки малі підприємства працюють на вільних, хоча і локальних ринках, у них на відміну від великих корпорацій і середніх фірм є безліч конкурентів. Організація служби економічної розвідки щодо них стає недоцільною з погляду ефективності.
Організатором збору цієї інформації виступає менеджер малого підприємства. Інформацію він може одержати :
а) у консультантів спеціальних консалтингових фірм, що на основі огляду відкритої інформації можуть дати відповідний висновок про стан того чи іншого підрозділу ринкової інфраструктури;
б) у працівників підрозділів ринкової інфраструктури, що можуть працювати консультантами в малому підприємстві на умовах сумісництва і за відповідні гонорари представляти необхідну інформацію, давати поради;
в) у незалежних розвідувальних агентств і агентів;
г) нарешті, якщо мале підприємство має спонсором велику фірму, воно може одержувати деяку інформацію від її служби.
Таким чином, особливості організації економічної розвідки на підприємствах різних типів зводяться до зміни співвідношення між зовнішніми і внутрішніми джерелами одержуваної інформації. В міру збільшення розмірів підприємства відносно скорочується частка інформації, агентів, що купується в незалежних розвідувальних агентствах, консалтингових фірмах і консультантів й зростає значення спеціальних розвідувальних підрозділів корпорацій.