56. Показники використання основних фондів підприємства

Узагальнюючими показниками використання основних фондів підприємства є: фондовіддача; фондомісткість; рентабельність; пи­томі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. їх вираховують як відношення вартості випущеної або реалізованої продукції до вартості основних фондів основного виду діяльності.

Фондовіддача визначається за формулою:

Фв = ОП \ ОФ, де

Фв — фондовіддача, грн.,

ОП — обсяг продукції, робіт, послуг, тис.грн.,

ОФ — середньорічна вартість виробничих основних фондів основного виду діяльності, тис.грн.

Фондомісткість — обернений показник до фондовіддачі, свідчив про ефективність використання основних фондів на підприємстві. Вираховується відношенням вартості виробничих основних фондів до вартості продукції.

Фм = ОФ \ ОП, де

Фм — фондомісткість.

Рентабельність розраховується як відношення балансового прибутку підприємства за звітний рік до середньорічної вартості виробничих фондів (активів):

Рф = Пб \ ОФ, де

Пб - балансовий прибуток.

ОФз, ОФб — відповідно, середньорічна вартість основних виробни­чих фондів в звітному і базовому роках;

Відносна економія основних фондів розраховується за форму­лою:

+ Еопвф = (ОФз - ОФб) *ПВП \ 100, де

ПВП — процент обсягу виробництва продукції.

Аналіз показників фондовіддачі проводиться у взаємозв'язку з показниками продуктивності праці та фондоозброєності. Цей взає­мозв'язок можна подати формулою:

Фв = ОП : ОФ = (ПП • Кр) : (Фоз • Кр) = ПП : Фоз, де

ОП — обсяг продукції, тис.грн.;

ОФ — вартість основних фондів, тис.грн.;

ПП — продуктивність праці, грн.; Кр — кількість робітників, чол.;

Фоз — фондоозброєність, грн.

Аналіз свідчить, що фондовіддача знаходиться у прямій залеж­ності від продуктивності праці та в оберненій — від рівня фондо­озброєності, її збільшення матиме місце тільки в тому випадку, коли темпи росту продуктивності праці будуть випереджати темпи зрос­тання фондоозброєності.

Узагальнюючий аналіз використання основних фондів прово­диться шляхом вирахування коефіцієнта використання виробничої чіютужності (Кп) та показника випуску продукції на одиницю вироб­ничого обладнання (Во):

Кп = ПІ \ ВП,

де ПІ — виробнича програма за планом у вартісному виразі;

ВП — виробнича потужність підприємства у вартісному виразі.

Во = ОП \ Оп,

де ОП — обсяг продукції, тис.грн.,

Оп — кількість одиниць працю­ючого обладнання на підприємстві, в цеху, дільниці.

В процесі аналізу використання засобів виробництва фактичні показники порівшоють з плановими, базовими, середньогалузевими та показниками споріднених підриємств. При цьому визначається рівень виконання плану, вивчається динаміка і тенденція зміни показників, відхилення від середньогалузевого рівня і від показників передових підприємств.

Важливим моментов аналізу використання засобів виробництва є оцінка фонду часу обладнання.

Розрізняють календарний, режимний, плановий, фактичний, ма­шинний та корисний фонди часу. Кожний фонд часу обладнання аналізується окремо. Порівняння режимного фонду часу надає можливість виявити резерви росту коефіцієнта змінності, скорочення часу знаходження обладнання в планових ремонтах.

Порівняння фактично відпрацьованого часу з плановим дає змо­гу визначити величину надпланових простоїв. Коефіцієнт змінності роботи обладнання за часом визначають за робочу добу, місяць, квартал, рік, а в просторі — по дільниці, цеху, підприємству.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання за часом вираловується діленням загальної кількості відпрацьованих машино-змін одини­цею обладнання до числа машино-днів (діб), або відношенням кількості змін чи годин, відпрацьованих одиницею обладнання за добу до тривалості зміни в годинах.

З Г

Кз = —-, або Кз = — , де 1 Тз

Кз — коефіцієнт змінності;

З — кількість відпрацьованих змін за добу;

Г — кількість відпрацьованих годин за добу;

Тз — тривалість зміни.

Коефіцієнт змінності робочого обладнання в просторі вирахо­вується діленням відпрацьованих машино-змін (або машино-годин) на загальну кількість верстатів або машин, закріплених за цехом, дільницею, підприємством або на найбільшу кількість машино-го­дин, які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі:

Кз=З\N , або Кз=ВГ\МВГ

де 3 — відпрацьовано змін за добу;

N — кількість верстатів у цеху, на дільниці, штук;

ВГ — відпрацьовано машино-годин за добу;

МВГ — максимально можлива кількість машино-годин при роботі в одну зміну.

Підвищення величини коефіцієнта змінності роботи обладнан­ня забезпечує ріст фондовіддачі та обсягу виробництва продукції без додаткових капітальних вкладень на збільшення парку обладнання.

Зниження величини коефіцієнта використання режимного фонду часу на 0,04 та коефіціента змінності на 0,08 свідчить про погіршення використання обладнання. Підвищення величини цих показників потребує порівняльного аналізу використання обладнання в різні зміни різними робітниками.

Коефіцієнт використання календарного фонду часу визначаєть­ся відношенням, відповідно, режимного, планового і фактично відпра­цьованого часу до календарного, інтенсивної та інтегральної загрузки. Коефіцієнт екстенсивної, інтенсивної та інтегральної загрузки обладнання визначається відношенням фактично відпрацьованого і до планового фонду часу одиниці обладнання.

Основними причинами понадпланових простоїв обладнання є: незабезпеченість робочих місць сировиною, матеріалами, паливом, енер­горесурсами, робочою силою, інструментами, технологічним оснащен­ням, запасними частинами для ремонту; позапланована перестановка та переналадка устаткування; технічна несправність обладнання.

Зікінчується аналіз забезпеченості та використання основних фондіь підрахунком резервів збільшення обсягу продукції за раху­нок засобів виробництва, відпрацюванням заходів для їх викорис­тання. До таких резервів відносяться поліпшення структури основних фондів, поліпшення використання обладнання та підвищення коефіціента змінності. Для використання виявлених резервів підприємству необхідно здійснити такі заходи: поліпшити структуру капітальних вкладень, провести комплекс заходів для оновлення та модернізації облад­нання; поліпшити використання виробничих потужностей і основ­них фондів; підвищити коефіцієнт змінності роботи машин та устаткування; з урахуванням особливостей галузей та виробництв створити і застосувати прогресивні системи організації ремонту та модернізації техніки.